Святий Микола — покровитель дітей
Св. Микола — історична особа з Малої Азії, діяч Вселенської церкви III-IV століть. Житіє Миколи розповідає, що його святість проявилася зразу після народження — немовлятко прийняло святе таїнство хрещення у купелі стоячки. Немовлям Микола почав також дотримуватися постів — по середах та п’ятницях він приймав молоко матері тільки один раз на день, після вечірньої молитви батьків. З юних років вивчав Євангелія, багато молився, мріяв про життя в пустині. Божий голос, однак, повернув його до світу — разом з іншими християнами Микола пережив гоніння імператора Діоклетіана, попав до тюрми, підтримував єдиновірців. За часів Костянтина Великого став архієпископом міста Міри, що в Лікії Малої Азізї, де поширював християнство, викорінював забобони та єресь, захищав бідних. Прославився своєю безкорисливістю, добротою, жалісливою любов’ю до стражденних людей, а ще — чудесними зціленнями. Відомо також, що 325 року Архієпископ Микола Мірлікійський брав участь в історичному Першому Вселенському соборі, на який з’їхалися єпископи зі всього тогочасного християнського світу.
На наші терени шанування Святого Миколи Чудотворця прийшло ще до Хрещення Київської Руси князем Володимиром — відомо, що 882 року в Києві вже була церква св. Миколи, а після Хрещення, в ХI столітті тут з’явився перший монастир на його честь. З того часу й дотепер українці постійно зводять численні храми Св. Миколи, моляться йому, як покровителю селян, а також мореплавателів, бо Святий «має особливу благодать спасіння на водах».
Християни Західної України здавна вважали Миколу Чудотворця дбайливим покровителем дітей; звідти цей звичай поширився на всю країну. А що один із кількох днів його пам’яті відзначається перед Новим роком, то св. Микола став якби національним Дідом Морозом — Чудотворцем, який приносить дітям не тільки подарунки, але й здоров’я, а ще — добрі чисті високі думки та побажання.
