Сигнали та очікування Німеччини

Що очікує Німеччина від нового Президента України Віктора Януковича? Як зміна влади в Україні може вплинути на розвиток німецько-українських відносин? Чи не завдадуть шкоди інтеграції України в ЄС заяви Януковича про можливість входження країни в Митний союз із Росією? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю державного міністра в федеральному міністерстві закордонних справ доктора Вернера ГОЙЕРА, який брав участь у вчорашніх інавгураційних заходах у Києві.

— Люди в Україні на останніх президентських виборах, які були чесними, вільними й демократичними, обрали нового Президента — і це ми вітаємо! Україна є дуже важливим партнером для Німеччини, але не тільки для неї, а й для всієї Європи. Ми поділяємо спільну історію, спільну культуру і спільні цінності. Стабільна та процвітаюча Українська держава — це в інтересах усіх нас.

За останні роки Україна здійснила суттєві заходи з модернізації. Разом з тим країна все ще бореться з наслідками фінансово-економічної кризи. Тому для України наразі ще нагальною є необхідність подальшого просування шляхом внутрішніх реформ. Німеччина і Європа готові підтримати Україну в міру своїх сил — якщо керівництво в Києві рішуче налаштоване на подальший рух шляхом реформ.

— Чи отримали ви від Януковича запевнення, що буде збережено завоювання помаранчевої революції: свобода слова, преси й зібрань?

— Дозвольте мені нагадати вам, що Президент Янукович відразу ж після свого обрання висловився на користь тісної співпраці з Європейським Союзом і заявив про відданість європейським цінностям. Його перша закордонна поїздка буде до Брюсселя. Усе це засвідчує нам: схоже, що Україна вирішила продовжити свій шлях зближення з Європою. Ми це вітаємо — не в останню чергу через наше переконання, що Україна в довгостроковій перспективі зможе відігравати важливу функцію зразка для своїх сусідів.

— Ви, мабуть, чули останні заяви Януковича для російської авдиторії — про створення газового консорціуму, можливість приєднання України до Митного союзу з Росією, Казахстаном і Білоруссю та входження в Єдиний Економічний Простір. На вашу думку, чи не зашкодить це курсу України на інтеграцію в Європейський Союз?

— З вашого дозволу хочу спочатку прояснити дещо принципове: співпрацю між Україною та Європейським Союзом і одночасно також із Росією ми не виключаємо. Навпаки! У цьому контексті ми сприйняли заяву Президента Януковича про те, що він прагне до поліпшення українсько-російських відносин, дуже позитивно. Я можу собі, наприклад, дуже добре уявити тристоронню співпрацю України з Європейським Союзом та Росією в енергетичному секторі. Чому б не створити тристоронній газовий консорціум? Кожна ідея, яка зведе воєдино всі задіяні сторони — транзитні країни, виробників і споживачів енергоносіїв та модернізаторів — зумовить наше подальше просування вперед. При цьому нам потрібна Україна як надійний партнер — також і в газовому секторі. Те ж саме стосується економічних і торговельних відносин. Адже в кінцевому підсумку для України йдеться про те, щоб за рахунок вільної торгівлі поліпшити своє економічне становище. Цілком природно, що Україна хоче відкрити свої ринки і на Захід, і на Схід. Саме тому тема вільної торгівлі відіграє у нинішніх переговорах між Європейським Союзом та Україною щодо Угоди про асоціацію особливу роль. Водночас хочу цілком відверто сказати вам: вступ України до якого-небудь митного союзу з країнами, що не є членами ЄС, може суттєво ускладнити ці переговори в технічному плані. Тому ми дивимось на такі заяви з великим скепсисом.

— Тобто все це може вплинути на підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС?

— Можу запевнити вас: ми в Європейському Союзі й надалі рішуче налаштовані на те, щоб якомога швидше довести переговори щодо укладання Угоди про асоціацію з Україною до успішного завершення.

— Чи не вважаєте ви, що ЄС має бути більше відкритим до України і навіть якимось чином запропонувати в майбутньому перспективу приєднання до ЄС?

— Ми виступаємо за якомога тіснішу інтеграцію України в рамках програми «Східного партнерства» Європейського Союзу. І ще одне: якщо ми швидко завершимо переговори між Європейським Союзом і Україною щодо Угоди про асоціацію, Україна автоматично отримає велику частину правового доробку європейської спільноти (так званого EU Acquis) і тим самим зробить ще один величезний крок у напрямку Європи.

Отже, ви бачите: зв’язок з Європою існує, і ми підтримуємо вас у міру своїх сил. Звичайно, в довгостроковій перспективі керівництво в Києві мусить продемонструвати послідовне започаткування і здійснення реформ — адже лише так воно зможе й надалі утримувати курс на подальше зближення з ЄС.

— Чи погоджуєтеся ви з тим, що першим кроком у цьому напрямку має стати скасування візового режиму для України? Більше того, в Україні складається враження, що ЄС швидше скасує візи з Росією, хоча Україна в односторонньому порядку скасувала візовий режим з ЄС 2005 року...

— Ви, напевно, знаєте, що ця тема відіграє у внутрішньополітичній дискусії в Німеччині важливу роль. Що стосується Посольства Німеччини в Києві, то я знаю, що воно робить усе можливе, аби процедура отримання віз була настільки небюрократичною, наскільки це можливо. Зовсім недавно німецьке консульство отримало найкращі оцінки в опитуванні, проведеному вашою газетою. Я вважаю це цілком позитивним розвитком!

— Зважаючи на те, що тепер Німеччині доведеться мати справу з новим Президентом Віктором Януковичем, чи може це якимось чином вплинути на німецько-українські відносини чи східну політику Німеччини?

— Звичайно ми раді перспективі співпраці з Президентом Віктором Януковичем і продовженню в майбутньому нашого двостороннього співробітництва з вигодою для всіх сторін. У зв’язку з цим ми також сподіваємося, що в Україні тепер швидко встановляться стабільні політичні умови. Тут я бачу обов’язок для всіх, хто несе політичну відповідальність. Україні потрібне дієздатне керівництво, вона потребує конструктивної та орієнтованої на майбутнє політики.

Нам, зі свого боку, потрібна Україна — як надійний партнер, і не лише для плідних торговельних відносин, але й у сфері транзиту газу та в загальному плані постановки політичних питань. Тому ми прагнемо до широкої співпраці з Україною на основі Угоди про асоціацію з ЄС та в рамках програми «Східного партнерства».

Проте така співпраця матиме майбутнє лише в тому випадку, якщо Україна виконуватиме свою частину. Тому й тут слід сказати таке: якщо Україна продовжуватиме реформи, Київ може розраховувати на активну підтримку з боку ЄС у всіх сферах.

— Пане Гойер, що в офіційному Берліні думають про ініціативу російського президента Дмитра Медведєва щодо підписання нової угоди про європейську безпеку?

— Європейська безпека є темою, яка стосується усіх нас, і всіх однаковою мірою. Пропозиція президента Медведєва послужила важливим імпульсом для спільної дискусії. На нашу думку, вона заслуговує ретельного і конструктивного розгляду. Процес Корфу в рамках ОБСЄ пропонує нам також відповідні рамки для започаткування розмови про це.

У принципі ми поділяємо дух російської пропозиції — спільна безпека від Ванкувера до Владивостока. При цьому ми хочемо спиратися на випробувані інституції та інструменти євроатлантичного простору і посилювати їх. Якщо нам удасться розпочати конструктивний діалог в зазначених рамках, ми зможемо досягти того, що відповідає інтересам усіх нас: більше спільної безпеки в Європі спільними зусиллями.

— Тут, в Україні, складається враження, що багато європейських політиків бояться критикувати Росію у зв’язку з порушенням російською владою свободи зібрань, що передбачено статтею 31 конституції Російської Федерації. Чи могли б ви прокоментувати це?

— Німецька зовнішня політика керується не тільки інтересами, а й цінностями. Тому федеральний уряд постійно й послідовно виступає за дотримання прав людини — чи то в Росії, чи то ще десь. Що стосується конкретно Росії, то заяви президента Медведєва про намір рішуче взятися за вирішення правових проблем у Росії дає надію. Вирішальним є, звичайно — як і у випадку з усіма політичними заявами чи то України, чи то Росії, чи то Європи, — щоб за рішучими словами слідували також і дії.