Те, що Поппер прописав

Наприклад, екс-президент України Леонід Кравчук заявив, що у нинішнього глави держави Леоніда Кучми є три найбільш серйозних противники на майбутніх президентських виборах. При цьому Л.Кравчук назвав головними «противниками» чинного президента на виборах 31 жовтня соціально-економічну ситуацію в країні, «тих, хто працює у виконавчій владі і живе за принципом «і вашим, і нашим», а також «тих, хто на словах говорить одне, а робить інше».

Екс-президент охарактеризував «першого противника» як «абсолютно зрозумілого», оскільки соціально-економічна ситуація в країні поліпшується, і «це буде відчутно». Інших «противників», зі слів Л.Кравчука, «необхідно знайти і показати людям: ось вони які насправді».

При всьому цьому Л.Кравчук заявив, що Всеукраїнське об'єднання демократичних сил «Злагода» «не буде вигадувати новітніх технологій» при агітації виборців за кандидатуру чинного Президента.

І якщо з «поліпшенням соціально-економічної обстановки» можна сперечатися, то тут пан Кравчук абсолютно правий. Нічого нового в його риториці немає — все це дуже добре знайоме з радянських часів. Фактично з перших днів Радянської влади головним противником режиму було, у сучасних виразах, «соціально- економічне становище в країні», а одним з найголовніших завдань — «знайти противників» і показати їх народу. Досить побіжно пригадати: голод — пошук і знищення ворогів- куркулів, тягар індустріалізації — табори в'язнів, боротьба за владу — знищення інакомислення, та ще справи ревізіоністів, шкідників, лікарів- отруйників, шпигунів, і т.д. і т.п. Тобто з соціально-економічним становищем завжди було, м'яко кажучи, не дуже, але зате з пошуком і знищенням противників — завжди було дуже добре.

Так що я цілком допускаю, що противники за порадою Л.Кравчука будуть знайдені і показані народу. Біда тільки в тому, що ні економіка, ні соціальна сфера від цього не поліпшаться аж ніяк.

— Так, але ж Леонід Кравчук — супротивник комуністів! Він неодноразово публічно заявляв про це — можуть заперечити мені. І я не тільки погоджуся, але й додам, що в полеміці з комуністами екс-президент використав набагато жвавішу й образнішу лексику (більш того, багато які афоризми Леоніда Кравчука широко цитуються по всьому СНД!). Справді, це — питання: чому раптом пан Кравчук повернувся при агітації за Леоніда Кучму до похмурої лексики радянського агітпропу?

Можливо, причина криється в самій структурі і принципах утворення суспільного об'єднання «Злагода»? І для його учасників найбільш природним і єдино можливим(?) способом вираження підтримки Президента є знайоме з радянських часів «і особисто дорогому Леоніду Іллічеві»?

А може винна у всьому горезвісна соціально-економічна ситуація, і агітувати за Леоніда Кучму весело і з вогником — все одно, що виголошувати тости за здоров'я на похоронах. То й доводиться шукати міфічних ворогів, що заважають Президенту побудувати процвітаюче суспільство. А прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко, відповідаючи на питання агентства Інтерфакс-Україна про головних противників Л.Кучми на наступних виборах, взагалі сказав: «Шляхи Господні несповідимі».

Тут уже взагалі якоюсь містикою віддає. Може, проти Президента об'єдналися, не дай Бог, якісь диявольські сили?

У цьому чудовому конкурсі під назвою: «Знайди ворога Президента» взяв участь і перший з'їзд Всеукраїнського об'єднання демократичних сил «Злагода». У своїй резолюції вони виявили деяких неназваних «політичних авантюристів і реваншистів», які роблять спроби влаштувати «міжнаціональні та міжрегіональні, межрелігійні та соціальні конфлікти».

Загалом, все це нагадує живу ілюстрацію до «Відкритого суспільства і його ворогів». Шкода тільки, що ми досі бачимо те, що Поппер описав, але не приймаємо того, що Поппер прописав. Можливо, тому «Відкритого суспільства» в Україні немає, а ось «його вороги», причому аж ніяк не міфічні, а реальні, — в надлишку.