Тінь перемоги

Ще нещодавно весь світ із величезною цікавістю стежив за тим, як за допомогою колосальної народної єдності кандидат у президенти України від опозиції Віктор Ющенко наближав свою багатостраждальну перемогу. Ще нещодавно велика частина населення країни щиро називала його народним Президентом. Ще нещодавно помаранчевий колір символізував довгоочікувану й багатостраждальну свободу. Ще нещодавно на вулицях і площах української столиці в унісон звучало: «Ю-ще-нко!»... Але це було нещодавно. Нині, через два роки, все інакше. Світова преса називає Віктора Ющенка «кульгавою качкою», а відношення нації, згідно зі всілякими соціологічними дослідженнями, до «народного Президента» також істотно змінилося — не на користь чинного гаранта Конституції.

...Центрвиборчком закінчив підрахунок голосів третього туру президентських виборів, і вночі 27 грудня 2004 го став відомий результат — Віктор Ющенко отримав 51,99% голосів виборців (за нього проголосували 15 мільйонів 115 тисяч осіб). Віктор Янукович «заробив» на 7% менше: за «синьо-білого» кандидата віддали голоси 44,22% українців. Цієї ночі в штабі Віктора Ющенка з помаранчевих пластикових склянок пили шампанське, а в напівпорожньому залі кінотеатру «Зоряний» (штаб регіоналів) Тарас Чорновіл заявив: «Навіть якщо ми програємо вибори, все одно переможемо». Через два роки доводиться констатувати: Тарас В'ячеславович був правий...

23 січня 2005-го Віктор Ющенко прийняв присягу перед парламентом і українським народом. Тоді до Києва прибули представники понад 40 країн і міжнародних організацій. Щоб поздоровити Ющенка, приїхав держсекретар США Колін Пауелл, генеральний секретар Ради Європи Террі Девіс, заступник генерального секретаря ООН з політичних питань Даніло Тюрк. Від Росії був голова Ради Федерації Сергій Миронов. Будівлю ВР відвідав і Леонід Кучма.

Церемонію в стінах Ради розпочав голова ЦВК Ярослав Давидович, який оповістив результати виборів. Після цього з'явився обраний Президент — усі присутні встали. Приймаючи присягу, Ющенко поклав руку спочатку на Конституцію України, потім на Пересопненське Євангеліє — єдину рукописну пам'ятку староукраїнської літературної мови, що збереглася до наших днів.

«Я, Віктор Ющенко, волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цю високу посаду, урочисто присягаю на вірність Україні, — говорилося в тексті присяги, підписаному Ющенком. — Зобов'язуюся всіма своїми справами захищати суверенітет і незалежність України, піклуватися про благо Батьківщини й добробут українського народу, відстоювати права й свободи громадян, дотримуватися Конституції України й законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підіймати авторитет України у світі».

Після цього Віктор Ющенко підписав текст присяги й передав його голові Конституційного Суду, а той уже, відповідно до Конституції, проголосив Віктора Ющенка Президентом і вручив йому офіційні символи влади. Від голови Центрвиборчкому Ющенко отримав президентське посвідчення.

Після офіційної частини Віктор Ющенко відправився на Майдан, де відбулася так звана суспільна інавгурація. За даними МВС, у ній взяло участь понад 300 тисяч осіб. Щоб не допустити тисняви, у зв'язку з напливом бажаючих поспостерігати за церемонією прийняття присяги, з двох сторін Хрещатика міліція встановила металеві загородження...

До речі, інавгурація Віктора Ющенка обійшлася українському бюджету в 4,3 млн. гривень. Витрати були здійснені за рахунок резервного фонду державного бюджету.

Два роки. 24 місяці. 730 днів. Стільки знадобилося Президенту, щоб громадська думка про нього зафіксувала рівень невдоволення, близький до народних антисимпатій, які відчувала нація до екс-президента Кучми.

Природно, падіння рейтингу «помаранчевого» Президента відбувалося не без участі відкритих ворогів і фальшивих друзів. Але потрібно визнати: велику участь в цьому приймає й сам Президент.

За короткий період йому вдалося тріумфально зайти в президентський кабінет з Майдану, а в березні 2005-го отримати найвищий рейтинг довіри (60%), який за останні роки отримували політики, що перебувають при владі (опитування Київського міжнародного інституту соціології й Фонду «Демократичні ініціативи»). І до липня 2006 року досягти приголомшуючого результату: 48,6% опитаних українських громадян заявили, що вважають обрання Віктора Ющенка Президентом помилкою, а 57,8% — що «казка Майдану» остаточно скінчилася (дані опитування Інституту соціальної й політичної психології АПН України).

До кінця вересня 2006-го рівень підтримки жителями країни діяльності діючого Президента знизився до рівня підтримки президента Кучми. Повністю підтримували Віктора Ющенка тільки 9,5% (дані Центру імені Разумкова). Однак, схоже, що навіть перші дзвіночки суспільних несимпатій, не змусили Віктора Ющенка замислитися й зробити висновки. Восени 2005-го, після серії скандальних відставок (зокрема Кабміну Тимошенко), Президент заявив журналістам, що не бачить трагедії в тому, що соціологічні рейтинги довіри центральній владі різко впали. Причиною такої ситуації, на його думку, стало те, що люди не проінформовані щодо багатьох важливих рішень, які приймаються, і в них немає в зв'язку з цим чіткої позиції; гучні відставки, що відбулися, ще не до кінця осмислені людьми; позитивні зміни, що відбуваються, не одразу дають віддачу. Нині ситуація не змінилася: Віктор Ющенко й надалі продовжує робити прорахунки, часто просто підставляючись під удар критиків. Або все ж причина в іншому?

ДУМКА ЕКСПЕРТА

Андрій ЄРМОЛАЄВ, політолог:

— Я вважаю, варто серйозно віднестися до цієї дати, оскільки два роки президентства — це майже половина пройденого шляху.

Якщо порівнювати діяльність Віктора Ющенка з діяльністю Леоніда Кучми, то перші два роки Леоніда Кучми були досить динамічні. Уже через півроку після перемоги Кучма пропонував свій план ринкових реформ, через рік Кучма зміг створити виконавчу вертикаль, а через два роки президент і тогочасний парламент змогли домовитися про прийняття нової Конституції.

У випадку з Віктором Ющенком ми бачимо пасивність, бачимо непослідовність, на жаль. Ну, й логічний результат: наприкінці 2006 року Президент з багатьох питань опинився навіть не на другому, а на третьому місці в рейтингу довіри політикам. Я гадаю, що це серйозний і тривожний дзвінок для Президента — він втрачає статус національного лідера, будучи главою держави. Варто замислитися, тому що, повторюся, майже половина шляху вже пройдена.

ДО РЕЧІ

Якби президентські вибори проходили найближчими днями, Юлія Тимошенко зайняла б перше місце, набравши 21,22%. Другим на президентський фініш прийшов би прем'єр Віктор Янукович (20,52%). Третє місце в президентській естафеті дісталося б Віктору Ющенку (8,34%). Четверте — лідеру КПУ Петру Симоненку (4,74%), п'яте — лідеру блоку «Народна опозиція» Наталії Вітренко (3,49%), шосте — спікеру Олександру Морозу (3,2%), сьоме — колишньому спікеру Володимиру Литвину (2,5%), восьме — екс-міністру внутрішніх справ Юрію Луценку (1,9%). Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного нещодавно Київським інститутом проблем управління імені Горшеніна.

ДОСЛІВНО

«Ми доведемо свою єдність»

Витяг із звернення Віктора Ющенка під час «громадської» інавгурації. Майдан. 23 січня 2005 рік.

...Ми зняли з плечей тягар минулого. Більше ніхто не посміє вказувати нам, як жити, кого обирати.

Моя перемога — це перемога всього українського народу й кожного громадянина України.

Дякую за неї Господу Богу, який дав нам Віру, Надію й Любов. Ними ми перемогли. Дякую українському народу за його велику довіру. Дякую всім, хто відгукнувся на мої слова «Вірю в Україну. Знаю свій обов'язок. Разом переможемо». Ви відкрили своїй країні дорогу в майбутнє. Дякую всім і кожному громадянину, за кого б він не голосував. Моя перемога — це перемога всіх. Кожен має право шукати шлях для країни. Кожний має право обирати ті політичні кольори, які йому близькі. Але наш загальний вибір — кольори українського прапора. Вони об'єднують усіх нас.

Дякую своїй команді, яка працювала на перемогу. Ви, мої соратники, були непохитними на дорозі, пройденій разом. Вірю — ви будете невтомними в роботі, яка чекає нас попереду.

Два місяці тому на цей Майдан, на площі й вулиці у всій Україні вийшли мільйони людей. Наші брати й сестри, батьки й діти, друзі й сусіди стояли вдень і вночі, у сніг і мороз. Україна ловила кожний рух і кожне слово, сказані тут. Серце України билося на цьому місці. Вільні люди всього світу, наші співвітчизники, розкидані по далеких землях, стали плече до плеча з нами. На Майдані Незалежності українці предстали перед світом як сучасна українська нація.

Мужній опір розбудив наші душі. Усі ми відчули себе громадянами. У нас прокинулися достоїнство, благородство й милосердя. Озброєний лише вірою й переконанням, народ отримав прекрасну мирну перемогу. Це перемога свободи над тиранією, права над беззаконням, майбутнього над минулим.

Переможцем став кожний громадянин України. Ми домоглися чесних виборів і не розминулися зі своєю долею. Ми вільно обрали шлях, яким готові йти уперед і вгору. Наш вибір — підготовлений всією нашою історією.

Ми обрали благополуччя, оскільки не може бідність принижувати землю, уперше в людській історії зорану землеробським плугом.

Ми обрали справедливість, оскільки не може беззаконня стати нормою в державі, де тисячу років тому був укладений кодекс законів — «Руська Правда».

Ми обрали свободу, оскільки не може тиранія запанувати над спадкоємцями Козацької республіки, де ще 300 років тому була написана перша в Європі Конституція.

Ми обрали незалежність, оскільки ми є нащадками поколінь, які століттями мріяли про українську державу, добували волю потом і кров'ю.

Для успіху в нас є все. Багатства нашої землі невичерпні. Таланти наших співвітчизників поважає весь світ. Роботою й волею ми досягнемо всього!

Я — Президент всієї України. Мені відповідати за те, щоб працювали шахти Донбасу й заводи Придніпров'я, порти Чорного моря й галицькі торгові шляхи. Я зроблю все, щоб селянин на Слобожанщині й на Поділі завжди був із хлібом. Багатство України — це багатство її регіонів. Присягаюсь його берегти й приумножувати!

Ми, громадяни України, стали єдиною українською нацією. Нас не розділити ні мовами, якими ми розмовляємо, ні вірою, яку ми сповідаємо, ні політичними поглядами, які ми обираємо. У нас одна українська доля. У нас одна національна гордість. Ми пишаємося тим, що ми — українці!

Ми з вами вже зробили безповоротний крок до демократії. Тільки демократія оберігає все найцінніше для людини — сім'ю й дітей, мир і спокій, працю й добробут. Тільки в демократичній державі найвищими цінностями є людське достоїнство, свобода, рівність і солідарність. Тільки в демократичній Україні яскрава палітра мов, культур і поглядів стане багатством країни.

Присягаю — кожен зможе вчити дитину на мові батьків. Кожен зможе молитися у своєму храмі. Усім буде гарантоване право на власну думку. Ми будемо чути один одного, оскільки в нас буде свобода слова й незалежна преса. Усі будуть рівними перед законом. Незалежний суд захистить права кожного. Я бачу Україну державою, керованою верховенством права.

Ми створимо демократичну владу — чесну, професійну, патріотичну.

Стіна, яка відділяє чиновника від людей, буде зруйнована. Оновлена влада буде знати свої обов'язки, буде працювати для блага громадянина й країни. Бути й при владі, і в опозиції стане однаково почесним — якщо служиш своїй країні. У нас буде моральна влада, здатна об'єднати суспільство.

Тільки в єдності й тільки в демократії ми вирішимо наші національні задачі. Ви на тисячах зустрічей говорили мені про них. Я виконаю вашу волю.

Ви хочете мати роботу й гідну зарплату, вам гірко кидати сім'ю в пошуках роботи закордоном. Ми створимо робочі місця. Кожен, хто хоче працювати, отримає роботу й гідну зарплату. Ніщо не буде обмежувати вашу ініціативу, бажання забезпечити добробут сім'ям. Буде підтриманий кожен, хто дає роботу іншому.

Я все зроблю, щоб ніхто не залишився обділеним. Плоди економічного зростання стануть доступними всім. Ми будемо йти уперед, але не залишимо позаду тих, хто захворів, хто втомився в старості. Уряд буде віддавати людям бюджет до останньої копійки. Постійно будуть зростати пенсії, допомоги, об'єми соціальних програм. Здоров'я людини, захист матері й дитини стануть найвищими пріоритетами. Ми станемо солідарною нацією.

Ми знищимо систему корупції, виведемо економіку з тіні. Податки будуть знижені, але їх будуть платити всі. Бізнес буде відділений від влади. Бюджет ні для кого не буде годівницею. На державних посадах будуть працювати тільки ті, у кого витрати відповідають задекларованим прибуткам.

Ви хочете бути господарями там, де живете. Ви не хочете, щоб за вас усі вирішували у високих кабінетах. Ми повернемо права місцевим общинам. Община сама наведе порядок на вулицях, у селах або містах. Ви самі собою будете керувати, самі будете заробляти гроші й самі їх тратити. Ми будемо нацією самоврядних общин.

Ми будемо сучасною нацією — у динамічному глобальному світі станемо рівними серед рівних. Майбутнє України — найкраща освіта, висока наука, технології завтрашнього дня. Я зроблю все, щоб у повну силу запрацював інтелект нашої нації. Ми станемо першими й найкращими!

Шановні друзі! Ми ставимо перед собою амбіційні задачі. Я до останньої своєї клітинки переконаний — незабаром вони перетворяться в знамениті справи. Я зроблю все, щоб українці, усі без виключення, повірили у власні сили, повірили у свою країну. Ми вже довели, що уміємо й сміливо мріяти, і настирливо працювати. Ми готові до самопожертвування й здатні досягати успіху!

Ми починаємо нову сторінку української історії. Вона буде прекрасною. Вона буде розповідати про нашу єдність, про нашу мужність, про нашу готовність підтримати один одного. У нашій історії особливе місце належить цьому Майдану. Тут ми будемо приумножувати сили, і ділити радість. Цей Майдан — символ вільної нації, яка вірить у свої сили й сама створює своє майбутнє.