Торгово-комерційна фірма... у квартирі
Як чесноти бувають продовженням вад, так у наш цікавий час і переваги іноді стають продовженням усіляких негараздів. Усе відносне в цьому білому світі. У Хмельницькому на ринку нерухомості наразі до небес «підскочили» в ціні квартири на перших поверхах деяких будинків. На квартири, що на вищих поверхах тих самих будинків, навіть не дивляться — дай їм на тому, що завжди вважався таланом найневдатніших новоселів. Це в будинках, що туляться до ринків, яких у місті над Південним Бугом аж 22...
Вікна з кухонь відчинені, наче двері до громадських закладів. То деякі підприємливі мешканці, відповідно до попиту та свого кулінарного хисту, влаштували у своїх помешканнях, як тепер кажуть і пишуть, виробничо-торговельно-комерційні фірми. Тут-таки, на кухнях (2,5 м на 3 м), вони виробляють свій продукт, звідси ж, із вікна кухні, збувають. Охочих перекусити «на ходу», як бачите на малюнку, не бракує.
Отож перехожі просуваються вздовж будинків, наче вздовж торговельного ряду. Тримають кашкети, якщо не з напівпідвального поверху та «Пельменна» чи «Бульйонна», чи «Пивна». Вивісок немає.
Кажуть, що ці «точки громадського харчування» — тяжкий головний біль санітарно-гігієнічної, податкової, інших муніципальних служб. Якщо, борони Боже, щось станеться, то кого ж тоді спитаєш?.. Та кого, питається в задачі, турбує «чужа» мігрень, коли проблема стоїть руба: або виживеш, або пропадеш ні за цапову душу. Є попит, то є і пропозиція. Як на ринку нерухомості, так і на ринку пиріжків, бульйонів, пива, котре, як у пісні співається, людей не згубить.
Що ж до явища, то ті мешканці перших поверхів, яким не до снаги чи не до хисту облаштувати «справу всього свого життя», якось інакше використовують «стратегічні» переваги від «продовження довгих негараздів». Поступаються місцем під сонцем тим, кому все до снаги. Звісно, що після торгів, сумнівів, переживань стосовно того, аби, бува, задешево не віддати, не проторгуватися. От на вулиці Кам’янецькій у «хрущовському» будинку всі квартири першого поверху хтось скупив. Перехожі вже давно гадають: який «супер» там буде? А де ж наразі ті, які донедавна прокидалися з першими тролейбусами, як у селі з першими півнями, до яких знічев’я заглядали у вікна, а попід вікнами окремі некультурні громадяни ходили до вітру? Мабуть, уже на вищих поверхах радіють із того, через що колись були тяжко засмучені. Сказано: не було б щастя, та... По-різному сходять зорі капіталізму над Хмельницьким, і не тільки над ним...
