Троєщина – 7-й кілометр – Сорочинці,

«Вам, мабуть, траплялося чути десь шум віддаленого водоспаду... Чи не правда, ті ж самі почуття миттєво охоплять вас у вирі сільського ярмарку... Шум, лайка, бекання, ревіння — усе зливається в один нестрункий говір. Воли, мішки, сіно, цигани, горщики, баби, пряники, шапки — усе яскраве, строкате, неструнке; кидається купами і миготить перед очима». Саме таке враження, настільки вдало передане великим Гоголем, справила, «повна гулу й хаосу дивовижних неясних звуків», «стривожена околиця» села Великі Сорочинці (Миргородського району, Полтавської області). Там позавчора, уже втретє за час незалежності України, було відкрито Національний Сорочинський ярмарок.

Утім, такі, приємно-несподівані, захоплюючі, дiйсно «гоголівські» враження від справжнього сільського ярмарку виявилися, на жаль, досить нетривалими.

Церемонія відкриття ярмарку вийшла на славу. Як переважно трапляється в таких випадках, її офіціоз вдало сполучався з непередаваним національним колоритом, і, загалом, справляв досить приємне враження. Офіційні промови вражали широтою мислення. «Це свято є нашим національним досягненням, яке поєднує у своїй скарбниці все краще, що зробили роботящі руки жителів усіх регіонів України», — сказав на церемонії відкриття глава координаційної ради з проведення Національного Сорочинського ярмарку Михайло Гладій. «Сорочинський ярмарок стане справжнім національним святом», — пообіцяв глава Полтавської обладміністрації Євгеній Томін. «Останнім часом намітилася позитивна тенденція укладення великих договорів і торгових угод на ярмарку. Приміром, торік виробниче об’єднання «Знамено» підписало торгову угоду на продаж своєї продукції Міністерству оборони Російської Федерації на суму 17 млн. грн.».

З іншого боку, очевидно, проводити паралелі (як би цього не хотілося) між XXI століттям і минулими сторіччями — справа абсолютно невдячна. Тим більше, що цього року понад 270 підприємств і 300 приватних підприємців з усієї України, а також близького і далекого зарубіжжя представляли на ярмарку свою продукцію. І купити в Сорочинцях можна, ну, практично, все! Від мінеральної води і дитячого харчування до автомобілів і сільськогосподарської техніки (хоча тільки продаж останньої відрізняв асортимент Сорочинського ярмарку від звичайного базару). У той час як цікава культурна програма (різного роду спектаклі, виставки виробів народних умільців, численні розваги і т.п.) усе-таки внесла частку національного колориту в цю торгівлю. Чого не скажеш, приміром, про лунопарк і численні атракціони, котрі також стали цього року невід’ємною частиною ярмарку.

Рекламні технології Сорочинського ярмарку згодом змінилися. Погодьтеся, важко уявити собі співробітників Харківського тракторного заводу, котрі кричать на повний голос: «Налітай, купуй… Найкращі трактори на базарі!» Для таких солідних підприємців, як повідомили «День» у прес-центрі адміністрації ярмарку, «цього року зроблене спеціальне нововведення: визначення кращих товарів і послуг у номінаціях «Краще торгове ім’я», «Відкриття Національного Сорочинського ярмарку», «Українська якість вищого класу», «Краще надання товару, послуги», «Товар поза конкуренцією». Взагалі — бренди, що поробиш — двадцять перше бізнес-століття...

Утім, навіть на тлі такої «глобалізації» Сорочинського ярмарку ще гнітючіше враження справляли звичайні торгові палатки, котрі легко можна відвідати у будь-якому місті України. До речі, їхній асортимент не просто не відрізнявся розмаїттям, але й, найчастіше, був далекий не тільки від національних традицій минулого, але й від українського виробництва взагалі. Джинси, кросівки, шкіряні куртки, дешеві парфумерні вироби... Китай, Туреччина... Усе це склало велику частину пропонованої покупцям продукції і мимоволі викликало асоціації з розкладками, скажімо, Троєщинського ринку в Києві чи 7-го кілометра в Одесі.