Ціна надійного партнерства
Це — дуже приємно. Європейський Союз визнав нарешті в Україні надійного партнера в забезпеченні газового транзиту. «Ми особливо цінуємо зусилля, яких Україна доклала протягом останніх місяців у питанні транзиту газу», — сказав у четвер європейський комісар із питань енергетики Андріс Пібалгс після зустрічі в Брюсселі з міністром палива й енергетики України Юрієм Бойком. За словами єврокомісара, український міністр проінформував його про те, «як зміцнюватиметься та модернізуватиметься газотранспортна система в подальші роки». «Я хотів би сказати, що це доказ того, що Україна буде не лише надійним партнером, а й надійною транзитною країною для ЄС, — наголосив захоплений нашим міністром Пібалгс і пояснив, що в надійності українського партнерства європейську сторону переконала прозорість дій Києва.
«Українська сторона бере участь у засіданні європейської координаційної групи з питань газу та надає дуже прозору й детальну інформацію про газотранспортну мережу і про наповнення газових сховищ. Дуже важлива також політична заява, зроблена міністром, і так само заява російської сторони», — додав єврокомісар.
Звісна річ, Бойко зумів скористатися моментом і запевнив Європу в тому, що нинішній рівень співпраці з російськими партнерами «дозволяє нам упевнено дивитися в майбутнє, а виконання зобов’язань, як із нашої, так і з російської сторони, є гарантом стабільності, зокрема і в Європі. Досягнуті домовленості дозволяють нам зробити такий висновок». Пібалгс при цьому, очевидно, дуже пройнявся впевненістю Бойка, а також його запевненнями в тому, що українська економіка не готова до рівня цін, які існують у Європі. А тому навіть зробив дуже приємний для України натяк: «Я думаю, що ціна для багатьох європейських країн, якби вони платили 130 доларів, була б прекрасною ціною».
Бойка справді можна привітати з успіхом. Того ж дня в Брюсселі було підписано спільний звіт із виконання Меморандуму про взаєморозуміння в сфері енергетики. Пібалгс навіть констатував: «Чудовий прогрес був досягнутий у всіх напрямах». Українська сторона, зокрема, взяла зобов’язання щодо суттєвого підвищення ефективності, прозорості та надійності своєї газотранспортної системи. У цьому контексті визначені важливі проекти відносно реконструкції газової інфраструктури, а також питання встановлення на кордонах України станцій з обліку газу та нафти з метою забезпечення фіскальної та комерційної прозорості.
Утім, якщо дивитися в корінь, то всі реверанси як України у бік Росії (за те, що вселяє в нас упевненість про нову ціну на газ у $130 за тисячу кубометрів), так і ЄС у бік України, який прозоро інформує про свою упевненість у світлому газовому майбутньому, спираються, схоже, на те, що Бойку все ж вдалося реанімувати в головах українського керівництва ідею газотранспортної співпраці на основі газотранспортного консорціуму. Ще недавно це керівництво, знехтувавши відоме правило «ніколи не кажи «ніколи», перед будь- якою своєю згадкою про такий консорціум застерігало про те, що він ніколи не буде приватизований. Те саме був вимушений раз у раз повторювати і сам Бойко, хоч насправді він міг би мати й іншу думку. Нарешті, в українському керівництві пригадали, що свого часу до участі в такому консорціумі було обіцяно допустити також і Німеччину, яка в нинішніх умовах могла б зіграти роль гаранта проти російського засилля в цій організації. Схоже, саме таким чином ГТК було зрушено з мертвої точки. На початку жовтня про можливості залучення до нього Німеччини сказав Президент Віктор Ющенко. У четвер співголова робочої групи високого рівня, з якою вів переговори Бойко, державний секретар Федерального міністерства економіки Німеччини Берндт Пфаффенбах констатував, що початий із підписання тристоронньої угоди президентами Леонідом Кучмою, Володимиром Путіним і канцлером Герхардом Шредером проект ГТК не реалізовується. Мабуть, Європа в ньому все ж зацікавлена. Як і Росія. А обіцянки, які вимушена дати з цього питання Україна, мабуть, і стали тим головним аргументом, на який спирається російська обіцянка $130 та європейське визнання України як надійного партнера. Але головне при цьому те, що Україні все це зараз практично нічого не коштує. Як та ввічливість... А переговори про ГТС можна вести ще не одну п’ятирічку — питання ж складне.
