Ціна вугілля на критичній глибині
Україна вступила в якусь складно пояснювану або просто фатальну чорну смугу техногенних і природних катастроф. Нещастя йдуть суцільною чередою. Газовий вибух у Дніпропетровську. Екологічне лихо в Керченській затоці. І ось нічний вибух на глибині 1078 метрів (!) у неділю на шахті ім. Засядька в Донецьку, який забрав 70 життів. Доля ще 30 шахтарів на мить, коли пишуться ці рядки, поки що невідома. 28 гірників із травмами різного ступеня важкості госпіталізовано, один шахтар у важкому стані.
Донбас у жалобі, Україна у жалобі, «звичні» до смертей шахтарські сім’ї в усіх вугільних регіонах у найглибшому шоку. Чого гріха крити, вже завтра подібне горе може зачепити й їх.
Поки що всі сили й кошти кинуто на те, аби знайти і, якщо вдасться, врятувати гірників, відрізаних від поверхні пожежею. За словами фахівців, ця аварія, причиною якої став вибух метано-повітряної суміші, є однією з найбільших в Україні за останні роки. Шахта ім. Засядька введена в експлуатацію в 1958 році. Вона належить до небезпечних стосовно раптових викидів вугілля і газу, вибуховості вугільного пилу, пласти небезпечні стосовно раптових проривів метану з ґрунту і схильні до самозагоряння. За 12 днів до вибуху аварійну лаву обстежували, але підвищеної концентрації метану не було виявлено... Тут хотілося б мати більш детальну інформацію.
Рано вранці у неділю на місці трагедії працювало вже 65 відділень гірничорятувальної служби і 21 реанімаційна протишокова бригада. Та аварія була настільки масштабною, що, як повідомив начальник територіального управління Держгірпромнагляду в Донецькій області Микола Малеєв, пожежу вдалося погасити лише у другій половині дня у неділю. Робота з ліквідації наслідків вибуху, як розповів журналістам віце-прем’єр Андрій Клюев, ускладнюється несподіваним підвищенням температури у вентиляційному штреку 13 ї східної лави,яким просуваються рятівники. Тому їм доводиться періодично припиняти свою роботу. Проте їм удалося охолодити бічні породи, ліквідувати джерело загоряння і розібрати завали на стиках деяких штреків. За словами Клюєва, рятівники забезпечені всім необхідним для ліквідації аварії.
Звичайно, в той же день була створена спеціальна урядова комісія, яку очолив віце-прем’єр Клюєв. До неї ввійшли також голова Мінвуглепрому Сергій Тулуб, голова Держгірпромнагляду Сергій Сторчак, міністр НС Нестор Шуфрич. У той же день на шахту прибув прем’єр-міністр Віктор Янукович, а в понеділок — Президент України Віктор Ющенко. Не зміг приїхати на шахту її почесний керівник народний депутат Єфим Звягильський, оскільки, як передають інформагентства, перебуває в лікарні.
Шахтарським сім’ям обіцяно компенсацію. За кожного загиблого вони отримають по 100 тисяч гривень. Така наразі ціна життя гірника. Після цього, за словами Клюєва, в індивідуальному порядку буде розглянуто соціальні питання кожної сім’ї, яку торкнулася ця трагедія. У неділю на ліквідацію наслідків аварії було перераховано 7,5 мільйона гривень. Учора планувалося додатково виділити ще 6 мільйонів. У середу, за словами Клюєва, сім’ям шахтарів почнуть виділяти допомогу.
Допомогу в проведенні рятувальної операції на шахті ім. Засядька Україні запропонували США. У заяві посла у Києві Вільяма Тейлора говориться: «Я зв’язався з урядом України і запропонував надати ресурси, які є в нашому розпорядженні, які могли б сприяти рятувальній операції. Наші думки й молитви з тими, кого торкнулася ця трагедія, і з відважними рятівниками». Від імені посольства й американського народу посол висловив співчуття народу України і сім’ям, які втратили близьких внаслідок аварії.
Телеграму зі співчуттям направив Президенту України Віктору Ющенку президент Росії Володимир Путін. Президент доброчинного Фонду «Розвиток України» й футбольного клубу «Шахтар» Ринат Ахметов запевнив, що не залишить «без підтримки й допомоги жодну сім’ю, що потрапила в біду». Футбольний клуб «Шахтар» і Фонд «Розвиток України» виділили потерпілим 10 мільйонів гривень.
Хоча зараз, безумовно, головне — врятувати, можливо, ще живих шахтарів (деякі джерела повідомляють, що кількість жертв може зрости до 100 чоловік) і хоч у якійсь мірі згладити (для цього в мові просто немає більш відповідних слів) горе, яке несподівано спіткало людей (психологічною допомогою, грошима, простим людським співчуттям...). Але неминуче постануть питання про те, хто винний і що зробити, щоб такого більше не допустити. Дуже погано, що ми вже звикли до такої послідовності, але перелому в ланцюгу трагедій все немає.
У зв’язку з цим не буде зайвим привести мартиролог вугільних жертв. За період із 1999 року на шахті Засядька (це — орендне підприємство) сталося чотири великі аварії. 24 травня 1999 року внаслідок вибуху метану тут загинули 50 гірників, ще 40 були травмовані. 19 серпня 2001 року внаслідок вибуху метано-повітряної суміші загинуло 65 осіб — 45 на місці, 10 померли в лікарні, а 10 осіб зникли безвісти. 20 шахтарів загинули й два отримали травми 31 липня 2002 року. 20 вересня 2006 року на цій самій шахті внаслідок аварії загинули 13 гірників.
Метан вибухав і на інших вугільних шахтах. У березні 2000 року на шахті ім. Баракова в Луганській області сталася найбільша за всю історію незалежної України аварія. Там внаслідок вибуху метану і вугільного пилу загинули 80 гірників.
У зв’язку з аварією на шахті ім. Засядька, яка сталася 18 листопада, Державний комітет із промислової безпеки, охорони праці й гірського нагляду (Держгірпромнагляд) України вводить локальний особливий режим організації державного нагляду на вугільних шахтах, небезпечних щодо викидів метану і вугільного пилу.
Як повідомляє Держгірпромнагляд України, зараз визначається перелік шахт Донецької, Луганської та Львівської областей, які будуть охоплені особливим режимом організації держнагляду. Захід цей сьогодні, як то кажуть, пожежний. Але, уявляється, що він повинен працювати на небезпечних шахтах завжди. Зокрема, передбачається організація цілодобового інспекторського нагляду із забезпечення розрахунковою кількістю повітря очисних і підготовчих забоїв, ефективністю дегазації, експлуатацією апаратури, аерогазового контролю, пиловим режимом, вибухобезпекою енергоустаткування та функціонуванням на шахтах відомчого контролю, нарядної системи тощо.
«День» звернувся за коментарями до екс-міністра палива та енергетики, директора Інституту проблем екології та енергозбереження Сергія Єрмілова. «Я на цій шахті бував, — розповів Єрмілов. — За рівнем видобування вона «трьохмільйонник», за рівнем зарплати — передова, і там вкладалася найбільша кількість грошей у системи безпеки, в унікальні системи зниження загазованості, відкачування метану безпосередньо з пластів. Звинувачувати керівництво в тому, що недостатньо вкладалося грошей або що вони кудись йшли, я гадаю, немає сенсу. Інша річ, що роботи на глибинах більше одного кілометра наукою мало вивчені, а поведінка метанонебезпечних пластів абсолютно не вивчена. І колись навіть колегія нашого Міністерства приймала рішення про обмеження в роботі таких шахт або про повне припинення. Керівник шахти Засядька Звягильський залучав до вивчення цього питання велику кількість вчених, але вони займалися переважно продовженням терміну життя цієї шахти, а не обмеженнями... Звичайно, держава повинна ухвалити якесь важке рішення щодо цього питання. Або обмежити роботу подібних вугільних підприємств аж до повного припинення їхньої діяльності. Сумна статистика кожного разу ставить перед нами такі питання, але з плином часу ми чомусь на них не відповідаємо. Сьогодні в шахтах уже практично не горять конвеєрні стрічки, бо свого часу це питання було кардинально вирішене. А з метаном також потрібно діяти рішуче: там, де немає гарантій науки, треба просто обмежувати або припиняти видобування. Бо покладатися на щасливий випадок — це дуже дорого обходиться. Допомогти колективу ухвалити таке рішення повинна держава. Її роль щодо приватизованих шахт така сама, як і щодо державних. Відмінність тільки в тому, що приватизовані, як правило, прибуткові підприємства, що добре працюють, які в більшості не вимагають державної підтримки, а в держави залишилися тільки погано працюючі та збиткові. Туди йдуть колосальні кошти держпідтримки».
Лідер Незалежної профспілки гірників України й народний депутат (БЮТ) Михайло Волинець у розмові з «Днем» поклав всю відповідальність за те, що трапилося на шахті Засядька, на державу, яка, за його словами, не налагодила дієвого контролю за охороною праці на вугільних підприємствах і, як і раніше, виділяє їм недостатню підтримку. У той же час, він ні в чому не зміг звинуватити керівництво шахти, яке, за його словами, вкладало в безпеку більше, ніж на будь-якому подібному підприємстві в Україні. Під час нашої телефонної розмови весь час були чутні чиїсь слова — у підвищених тонах. «Це виступає батько, який втратив сина, — розповів Волинець. — Він вимагає його повернути...»
