Цитата «Дня»

Пропонуємо читачам кілька фрагментів з останніх інтерв’ю Вацлава Гавела

«Я думаю, що російська зовнішня політика доволі витончена. І саме тому треба поводитись особливо обережно, адже Кремль може нишком шантажувати деякі країни. Але, сказавши це, маю зазначити, що найголовніше все-таки, якщо відносини Заходу з Росією будуть дружніми, вони мають бути також відкритими і щирими. Інакше ні про яку дружбу йтися не може. А це означає, що треба мати можливість відкрито говорити про все — і на зустрічах, і на конференціях. Не має бути такого, щоб через нафту, газ та інші економічні причини ми не могли обговорювати відкрито вбивство журналістів у Росії, утиски прав людини і всі інші явища, що насторожують, спливаючи на поверхню. Це велика проблема, але така сама проблема виникає у відносинах Заходу з арабським світом. Ця дилема полягає в тому, як збалансувати конкретні економічні інтереси з критичною думкою щодо стану прав людини. Адже від цього страждають права людини, а це — надто велика ціна».

«Людські цінності завжди мають мати пріоритет перед прагматичними відносинами... Я не впевнений, що ми повинні повернутися до релігійних цінностей, передусім тому, що релігій у світі кілька. Як віддати перевагу одній із них? Та що я знаю точно, це те, що сучасна цивілізація втратила відчуття вічності або нескінченності. Ми дивимось на короткострокову перспективу. Обговорюємо лише ті питання, які нас торкнуться завтра і найближчим часом, упродовж 10—15 років. А що буде з нашими нащадками через 100 років — нас уже не хвилює. Це погано».

«Думаю, що російське суспільство веде боротьбу з найжорсткішою з усіх відомих форм посткомунізму, з такою собі особливою комбінацією старих стереотипів і нового бізнес-мафіозного середовища. Можливо, політологи знайдуть зв’язок ситуації, що склалася в Росії, з нинішніми арабськими революціями, але особисто я чую в тому, що відбувається, насамперед відлуння краху «залізної завіси», відгомін політичних змін 1989—1990 років.

Тому впевнений, що необхідно передусім переконати громадян Росії в тому, що режим, який представляють їм під виглядом демократії, ніякою демократією не є. Цей режим позначений лише деякими — вкрай формальними — прикметами демократії.

Не може бути й мови про демократію доти, доки влада принижує гідність громадян, підминає під себе правосуддя, засоби масової інформації і маніпулює результатами виборів.

Але найбільшою загрозою для Росії була б байдужість та апатія людей. Навпаки. Вони повинні невпинно добиватись визнання і дотримання своїх прав та свобод. Опозиційним структурам слід об’єднатися, сформувати тіньовий уряд і роз’яснювати свою програму людям по всій Росії.

Опозиції слід створити впливові правові інститути для захисту громадян від поліцейського та правового свавілля.

Опозиція повинна звернутися до співвітчизників, які на особистому досвіді переконались у дієвості демократичних свобод на Заході, із закликом пригадати про своє коріння і підтримати розвиток громадянського суспільства на батьківщині».