«Цивілізована дискримінація»

Наприкінці минулого тижня з ініціативи Держкомсім’ї та молоді спільно з Проектом рівних можливостей Програми розвитку ООН в Україні та Всеукраїнською громадською організацією «Ліга жінок-виборців України «50/50» відбувся круглий стіл «Гендерна експертиза законодавства та її практичне застосування». Захід, здійснюваний за фінансової підтримки Канадського агентства міжнародного розвитку, Посольства Канади в Україні та Канадсько- українського гендерного фонду, покликаний сприяти діалогу урядових і громадських структур, аналізу вітчизняних законів із погляду гендерної рівності і подоланню всіх форм дискримінації за ознакою статі.

Експертиза українського законодавства розпочалася ще в 1999 році. Головна трудність, із якою зіткнулися ініціатори програми, — серед незліченної кількості вітчизняних юристів лише одиниці мають уявлення про те, що таке гендерний аналіз та як правильно його провести. Тим часом, як зазначають фахівці, питання стоїть дуже серйозно. Україна підписала всі міжнародні конвенції, що стосуються забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків, а отже, і визнала наявність проблеми. Проте неточності спостерігаємо вже в головному документі країни: перша частина статті 24-ої української Конституції, як відзначає експерт програми ООН «Сприяння гендерній рівності» Тамара Мельник, забезпечує вищезазначені рівні можливості, а друга — робить акцент на пільгах для жінок. Аналіз кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого законодавства (саме на них поки наголошували під час «круглого стола») показав, що чимало формулювань вимагають корекції. Починаючи з того, говорить завідувач кафедри криміналістики Національного університету ім. Т. Шевченка Іван Котюк, що відповідальність за проституцію у нас продовжують нести лише жінки, і закінчуючи переважно «чоловічою» термінологією, що, в принципі, стосується всіх сфер права: у нас є «депутат», «громадянин», «злочинець» і, відповідно, відсутні їхні «жіночі» аналоги. На приведення законодавства в норму кинуто кращі сили країни: Інститут держави і права ім. Корецького, Національна академія внутрішніх справ, Головне науково-експертне управління Верховної Ради, Мін’юст тощо.

В Україні, зазначає Т. Мельник, гендерна проблема досі зводиться до питання етикету за принципом «хто кому подасть пальто», при цьому часто зовсім забувається те, що слово «гендер» — соціальна характеристика, що свідчить про рівні можливості і відповідальність, про право обирати. У нас поки з цим явний дисбаланс і цілковита плутанина. Наприклад, право брати участь у виборах жінки мають, але про продекларовані можливості ми можемо судити з кількості жінок у Верховній Раді: на минулому скликанні жіноче «представництво» обмежилося вісьма відсотками, а у нинішньому їх і зовсім близько п’яти. Нагадаємо, що багато європейських країн користуються методом так званої «цивілізованої дискримінації» — квотуванням парламентських місць у співвідношенні 50\50 або 70о

Сьогодні, до речі, цю норму обговорюють у Казахстані та Росії — в останній Дума відклала проект Закону, що передбачає 30-відсоткове представництво жінок, оскільки Конституція гарантує жінкам половину думських місць. Цей самий нюанс, не втомлюються повторювати фахівці, необхідно відобразити і в Законі про політичні партії. Одне з першочергових завдань, на їхню думку, — виправити дисбаланс у головному фінансовому документі країни, де нерівність більш ніж очевидна: один із незліченних прикладів — пенсія жінки в середньому відсотків на 40 нижче, ніж у чоловіка. Вже не кажучи про ті сфери економіки, де розподіл професій традиційно здійснюється за формулою «на десять девчонок, по статистике, девять ребят»: легка промисловість, освіта, медицина — і де, до речі, у «меншості», тобто чоловіків, зарплата також вища, ніж у жінок. До речі кажучи, зазначає експерт, розробляючи концепції з назвами а ля «Покращання становища жінок в Україні» (тоді як увесь світ вважає подібне формулювання застарілим, якщо не дискримінаційним, і використовує слово «гендер») і проводячи боротьбу за підвищення репродуктивної функції жінок, ми зовсім забуваємо про підвищення тієї самої функції у чоловіків. Тим часом, за статистикою, говорить вона, близько 40% «сильної половини» вітчизни сьогодні не можуть бути батьками. Зважаючи на це, а також на те, що, за даними перепису, жінок в Україні на 3,5 млн. більше, бачимо таке: актуалізація гендерного питання — не підступи злісних феміністок, а соціальна необхідність. До речі, Генеральний секретар ООН Кофі Аннан уже порекомендував міністрам закордонних справ більш ретельно розглянути питання участі жінок у діяльності силових структур і, насамперед, активніше вводити їх до складу керівних постів силових відомств.

В Україні жінок на керівних посадах продовжують боятися, хоч, думається, йдеться швидше про небажання наших законотворців «поступатися місцем дамам», зауважує Т. Мельник. Коли, за її словами, у 1999 році законопроект про державне забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок уперше потрапив на розгляд до Верховної Ради, несхвальний гомін після його прочитання стояв півхвилини, депутати двічі вважали за краще його відхилити. Можна уявити, говорить вона, якою буде реакція, якщо хтось підніме питання про аналіз законодавства на предмет забезпечення прав сексуальних меншин — адже це також частина цивілізованої гендерної політики. «Ініціатива застосувати квотування викликає цікаву реакцію: мене неодноразово запитують, де розробники закону мають намір... набрати стільки жінок», — говорить експерт. — «Зустрічне запитання: а де понабирали до парламенту стільки чоловіків, які ледве вміють доладно говорити, і довірили їм вирішувати долю країни?» Хоч, звичайно, зміни потрібні, насамперед на рівні ментальності, говорить вона. Загальну політику держави, зазначає експерт, якнайкраще можна визначити, пригадавши хоч би те, як називається одне iз столичних управлінь Міськадміністрації: «у справах жінок, інвалідів і малозабезпечених». «Кошти, які передбачає для столиці бюджет, повинні використовувати і на вироблення різних стратегій, адже Київ — зразок для всіх інших, — вважає вона. — Про що можна говорити, якщо у столиці жінку звели у ранг соціального інваліда?»

Наостанок про хороше: базовий гендерний закон держави сьогодні знаходиться на експертній оцінці в Раді Європи. Його винесли на порядок денний Верховної Ради як один із першочергових.