Тиск нафти
Ціни на бензин зростають із політичних причин?
Зростання цін на нафтопродукти, що розпочалося у другій половині серпня, боляче б’є і по кишенях рядових платників податків, і по показниках підприємств. Протягом останнього тижня у Києві бензин А-76 подорожчав більше ніж на 50%, А-92 та А-95 — більше ніж на 22%. Ціна дизельного пального підвищилася на 22—25%. У столиці може бути введене тимчасове державне регулювання. Київський мер Олександр Омельченко при цьому навіть вивів певну закономірність: ціни на нафтопродукти восени підвищуються вже втретє за останні чотири роки. На його думку, це пов’язане з проведенням посівних робіт та жнив. Водночас начальник головного управління з питань цінової політики Київміськадміністрації Василь Яструбинський вважає, що для такого значного підвищення цін у Києві підстав немає. І навіть «посилання на подорожчання нафти і нафтопродуктів на світовому рівні та в Росії не мають підстав, оскільки зростання цін у Києві не адекватне, а у декілька разів вище». Ціновий страж столиці побачив «агресивну тенденцію зростання цін» в оптовій ланці, коли оптова ціна на бензин А-76 і дизельне пальне перевищує роздрібні ціни на автозаправках. При цьому він вважає, що у Києві є об’єктивні економічні причини для зростання цін у межах 5—15%, але «не тими темпами, які заявили оптові продавці».
Схожа ситуація склалася і в деяких інших регіонах. Експерт концерну «Співдружність» Олексій Антонов, який відстежує ситуацію у Херсонській та інших південних областях, сказав «Дню», що ціни на автозаправних станціях навіть нижчі, ніж при купівлі бензину дрібним оптом на нафтобазах. Ціна дрібного опту, зі слів експерта, підвищилася у діапазоні від 25 до 30%. На його думку, це пов’язане з тим, що на нафтопереробних заводах відсутні запаси нафтопродуктів. «Й один на одного дивлячись, НПЗ просто підіймають ціни з огляду на виниклий дефіцит». За даними Антонова, на такому нафтовому гіганті, як Кременчуцький НПЗ (нафта сюди, як відомо, надходить із Татарстану), сьогодні за мінімально можливого для роботи завантаження 7 тисяч тонн є вдвічі менше нафти.
Рвонули вгору і ціни на нафтопродукти у Дніпропетровській області. Глава облдержадміністрації Володимир Яцуба налаштований войовничо і навіть обіцяє «примусити» продавців нафтопродуктів встановити справедливі ціни. Голова АМК Олексій Костусєв повідомив, що у вересні комітет завершить розслідування щодо змови про узгоджену цінову політику двох найбільших у Дніпропетровській області операторів — ТОВ «Авіас» та «Сентоза Ойл», на кожного з яких припадає понад 30% регіонального ринку.
Одночасно АМК моніторить і ситуацію в країні. Щоправда, особливої загрози тут поки що не виявили. Проте начальник першого дослідницького управління АМК Петро Амброзевич сказав «Дню», що причинно-наслідкові чинники у цьому процесі здебільшого носять зовнішній характер і збiгаються як із сезонними коливаннями, так і з коливаннями на світовому ринку нафтопродуктів. Тільки у серпні ціни на нафту на світовому ринку виросли на $28 за тонну. На думку Амброзевича, Росія як основний постачальник нафти в Україну хоче скористатися такою ситуацією. У цих умовах навіть російські заводи відчувають обмеженість у сировині, оскільки велика частина нафти йде на експорт. І якщо раніше ціни на нафтопродукти в Росії були істотно нижчими (у доларовому еквіваленті), ніж в Україні, то нині вони цілком спiвставні, вважає експерт. І все ж, на його думку, в Україні нафтопродуктів вистачить, щоб не виникав дефіцит і супутній йому ажіотажний попит, як це було в 1999 році. Підозра, що заводи притримують на своїх складах нафтопродукти, зі слів Амброзевича, не підтвердилася, — навпаки, рівень запасів нижчий, ніж місяць тому. І все ж АМК попередив уряд, що у випадку, якщо в місцевих адміністрацій сплохують нерви і вони почнуть вводити адміністративне регулювання, обмежувати ціни, то це може призвести до порушень у ринковому процесі і дестабілізації ринку. АМК прогнозує: якщо в Україні ввести адміністративні обмеження, то нафтопродукти вмить потечуть до Європи.
Незалежні від уряду експерти вважають, що країна стоїть на порозі енергетичної кризи. У цьому, зокрема, впевнений директор науково-технічного центра «Психея» і головний редактор нафтового ревю «Термінал» Сергій Сапегін. За його даними, сьогодні практично простоює Кременчуцький НПЗ. Залишки нафтопродуктів тут становлять приблизно 50—60 тисяч тонн, тоді як звичайно — 100—120 тисяч. Простоює і Херсонський НПЗ, де виконують планові роботи з модернізації виробництва.
При цьому Одеський і Лисичанський НПЗ працюють практично виключно на власну мережу АЗС. Шебелинський газопереробний завод почав реальне відвантаження тільки в останній декаді серпня. На думку Сапегіна, дійсними причинами обмежень обсягів поставки нафти з Росії на український ринок є незговірливість українського уряду в питаннях реверса нафти нафтопроводом «Одеса-Броди» і затягнення рішення про створення газотранспортного консорціуму.
Іншими словами, Україна просто зазнає тиску. Це вже неодноразово. «Я відразу згадую 2000 рік, коли так само вирішували питання стосовно газових боргів і стосовно так званого несанкціонованого відбору газу, — говорить Сапегін, — тоді була дуже схожа ситуація з нафтопродуктами, які експортували до України з Росії».
Тим часом міністр палива й енергетики Сергій Єрмілов, якого російська ТНК, котра володіє ЛіНОСом — найбільшим українським НПЗ, у листі до Президента Леоніду Кучмі звинувачувала в опорі реверсу, схоже, знайшов вихід. Міністр офіційно призначив свого першого заступника й одночасно главу НАК «Нафтогаз України» Юрія Бойка, відомого своєю прихильністю до реверса, відповідальним... за цінову ситуацію на ринку нафтопродуктів. Як вирішать цю ситуацію — сказати поки що складно. Але те, що вона стала побічним наслідком приватизації українських НПЗ виключно російськими нафтовими компаніями, зрозуміле вже сьогодні. Очевидно також, що лобістський потенціал російських компаній в Україні не обмежується наявністю «співчуваючих» у керівництві українського ПЕК.
