У німому телеефірі...

Люди з вадами слуху хочуть повноцінного доступу до інформації українських телеканалів. Про те, що їхній інформаційний голод вгамовується вітчизняним ТБ не в повній мірі, говорилося учора на прес-конференції в Києві, а також у ході акції «Почуйте тих, хто не чує», організованої Українським товариством глухих під будівлею Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Час проведення акції співпадав із традиційним брифінгом Нацради, і учасників акції запросили до приміщення, щоб вони прямо висловили свої побажання.

Серед них — збільшення кількості програм iз сурдоперекладом (і не лише інформаційних); вихід їх у зручний час (сьогодні новини з сурдоперекладом виходять вранці або вдень); нормальний розмір шрифтів і контрастний фон у програмах та фільмах із титрами (нагадаємо, що титрування фільмів і серіалів було введене нинішнім складом Нацради як один iз етапів українізації вітчизняних телеканалів, однак, за словами заступника голови цього органу Ігоря Куруса, дозволило «убити двох зайців»), відповідність новин у рухомому рядку зображенню на екрані (зараз рухомий рядок, як правило, використовується для короткого інформування про другорядні новини), титрування фільмів не лише українською, а й російською мовою (оскільки серед людей iз вадами слуху — немало пенсіонерів, які не досить добре знають державну мову) та ін.

Голова Нацради Віталій Шевченко і його заступник Ігор Курус дали зрозуміти, що збираються обговорити ці проблеми зі своїми колегами й вийти з відповідними пропозиціями на керівників телеканалів, насамперед всеукраїнських. Хоча, як було зазначено, Нацрада не має прямого відношення до програмного наповнення телеканалів. І один із шляхів забезпечення інформаційних потреб людей iз вадами слуху — введення до ліцензійних зобов'язань телекомпаній, що беруть участь у конкурсі на ту або іншу частоту, додаткових соціальних зобов'язань.

У ході брифінгу прозвучало також питання про можливості створення в Україні спеціального телеканалу для людей з вадами слуху. Хоча сурдоперекладач Марина Ліферова, наприклад, вважає, що спеціальний канал — це свого роду гетто, це знов-таки вимушене відособлення людей з вадами слуху. Питання забезпечення потреб (в т.ч. інформаційних) людей з обмеженими фізичними можливостями — один із головних показників здоров'я суспільного організму загалом, і зволікати з його вирішенням не варто.