У політики й у бізнесу різні дороги
Учора, у день банкіра, Національний банк зробив крок, який вкотре показує, що навіть й у нинішніх складних умовах в країні залишаються сили, які стоять над політичною сутичкою й відстоюють не якісь свої, а справді загальнонародні інтереси. Згідно з рішенням правління українського центробанку облікова ставка НБУ знижена на піввідсотка.
Усього лише? І що це дасть? Дуже багато! Як пояснили «Дню» у НБУ, зниження облікової ставки в період, коли в країні намітилося певне зниження темпів економічного розвитку, рівнозначне тому, що хтось дуже великий підставив нашій економіці своє плече. У результаті банки отримають як рефінансування значно дешеві гроші й зможуть знизити відсоткові ставки за кредитами як населенню, так і підприємствам. Отже, в економічних суб'єктів — домогосподарств і виробників — з'являться додаткові стимули, з одного боку, для того, щоб купувати, а з іншого — щоб виробляти продукцію. Є ймовірність того, що це буде також і додатковим поштовхом для експорту. Не постраждає й імпорт, оскільки внутрішній попит на високотехнологічні товари, який зріс, держава зобов'язана задовольняти також і шляхом нарощування експорту. Словом, зниження облікової ставки дає бізнесу й усьому суспільству правомірний та очікуваний сигнал про можливості підвищити ділову активність. У свою чергу, це сприятиме наповненню бюджету, виконанню закладених у нього макропоказників і соціальних зобов'язань. Якщо, звичайно, ділова активність у країні переважатиме над політичною.
Тим часом політичні сили вже, схоже, остаточно визначилися з тим, що дострокових виборів не уникнути й реальна економіка їх цікавить лише стільки, скільки з тих або інших її показників можна витягнути електоральну вигоду. З особливою упевненістю це можна сказати про «Нашу Україну». Вона вже майже відверто працює над тим, щоб розширити число прибічників. При цьому головний акцент робиться на бізнес, який, безумовно, є сьогодні досить могутнім і поки що незалежним гравцем на електоральному полі.
Такого висновку можна було дійти, відвідавши міжнародну конференцію «Україна й свобода підприємництва». Навіть не маючи уяви про склад учасників і не читаючи тез їхніх виступів, лише за однією назвою можна було дійти висновку, що такої свободи в Україні не існує. Але навряд чи хтось сьогодні в нашій країні може це категорично стверджувати, хоч певні нюанси, безумовно, існують...
Проте на конференції про них практично не йшлося. Один із головних висновків, які зробив доповідач екс-прем'єр-міністр, а нині чи то екс-, чи то діючий народний депутат Юрій Єхануров, полягає в тому, що «підприємницьке співтовариство не готове до співпраці з урядом». Це, звичайно, дуже сильний докір як останньому, так, напевно, і самому бізнесу. Але більше, безумовно, уряду, який відіграє головну роль у створенні сприятливого бізнес-середовища. Можна передбачити, що цього висновку дійшли доповідачі на підгрунті дослідження «Про готовність підприємницького співтовариства впливати на рішення органів державної влади», проведеного Інститутом конкурентного суспільства й запропонованого учасникам конференції як один із її документів. У ньому, зокрема, наводяться дані про те, що 68% і 65,7% опитаних висловилися, відповідно, за «істотне скорочення кількості державних регуляцій і обмеження втручання держави в регулювання підприємницької діяльності», а також за «належне виконання органами державної влади існуючого сьогодні законодавства». Це, безумовно, незадовільно. Питання лише в тому, кому? Справа в тому, відповідне опитування проводилося у вересні- жовтні 2006 року, коли нині діючому уряду не виповнилося навіть і 100 днів. Кому в цьому разі докоряли підприємці, які були опитані?
Проте стріли з трибуни цієї бізнесової за тематикою конференції летіли не лише у політичних противників, але і у «союзників». Так, Юлію Тимошенко вкотре лаяли за «реприватизацію» та за створення «популістської моделі» розвитку країни. Бізнесу, та й суспільству загалом дісталося на горіхи за дитячий підхід (народний депутат Ксенія Ляпіна). Мовляв, наше суспільство все ще довіряє словам, а коли обіцяне не виконують, то воно, як дитина, втрачає всяку віру. А ще було засуджене дитяче ставлення до власності й було пояснено присутнім, що фашизм і нацизм — це зовсім не одне й те саме. Фашизм, мовляв, народився в Італії як реакція середнього класу на недотримання прав власності. То ж, про що таке говорила пані Ляпіна? На що натякала? У кожного з слухачів виникали свої асоціації...
Учасник конференції, голова Спілки орендарів і підприємців України Віктор Хмілевський, сказав «Дню»: «Я не відчув, що тут обговорювалася тема свободи підприємництва. Я, насамперед, розцінюю все сказане тут як початок політичної активізації й чергового залучення підприємців до політики. Це сумно».
