Перейти до основного вмісту

У пошуках голови

Днями нашоукраїнці обиратимуть нового партійного лідера
06 грудня, 00:00
РОМАН БЕЗСМЕРТНИЙ ГОТОВИЙ ЗНОВУ ОЧОЛИТИ ПАРТІЮ / ФОТО ОЛЕКСАНДРА КОСАРЄВА

Сьомого грудня члени пропрезидентського блоку Народний союз «Наша Україна» зберуться на черговий етап партійного з’їзду. Напередодні цієї важливої для «помаранчевого» блоку події нашоукраїнець Юрій Єхануров дещо відкрив завісу таємничості над ключовим питанням, винесеним на порядок денний — переобранням лідера НСНУ. Отож, Юрій Єхануров відмовляється від лідерської посади в НСНУ: «В партії визначилися, що бачать лідерами трьох чоловік: Романа Безсмертного, Петра Порошенка і мене. Я сказав, що, враховуючи незадовільну оцінку роботи попереднього складу президії, не вважаю за можливе бути лідером. Я буду пересічним партійцем політради. Я вважаю, що мають прийти нові обличчя».

Під категорію нових облич, судячи з усього, потрапляють Арсеній Яценюк (котрий публічно заявляє про свою неготовність керувати НСНУ) та колишній очільник МВС Юрій Луценко. Але окрім небажання «помаранчевих» старожилів віддавати партійне керівництво «парашутистам» в особі Луценка та Яценюка, всередині самого блоку відбувається жорстка конкуренція за «трон». Так, керівні важелі у своїх руках бажають зосередити Петро Порошенко та Роман Безсмертний. Раніше політраду НСНУ очолював Микола Катеринчук, який нещодавно заявив про свій вихід із лав партії. Разом з тим минулого тижня Віктор Ющенко (почесний президент «Нашої України») у своїй статті, опублікованій у «The Washington Post», дав зрозуміти, що бачить на чолі партії молодих лідерів. І зазначив, що найбiльшим його розчаруванням є перипетії всередині блоку. Таким чином, і глава держави, що є духовним наставником НСНУ, і представники так званого ідеологічного крила НСНУ натякають, що новим головою політради має бути молода та амбіційна людина. Враховуючи той факт, що заступник голови Секретаріату Президента Арсеній Яценюк неодноразово відмовлявся взяти у свої руки партійне кермо, можна допустити, що очолить НСНУ В’ячеслав Кириленко. Його фігура у даному випадку є компромісною, позаяк він і молодий, і, водночас, не чужий серед пересічних партійців, на відміну від Яценюка чи того ж Луценка. Однак призначення пана Кириленка зможе відбутися лише тоді, коли дует Порошенко — Безсмертний поступиться своїми амбіціями на користь колеги. А повірити в таке досить важко.

Втім, станом на сьогодні зпрогнозувати остаточно, хто отримає підтримку з’їзду і очолить НСНУ — блок, котрий нині переживає, м’яко кажучи, не найліпші часи, важко. Передусім тому, що «помаранчевих» з-поміж інших політиків вирізняє непередбачуваність. Проте наразі ключове питання, напевно, варто ставити не в контексті прізвищ, а в ракурсі: чи зможе до недавнього часу популярна в суспільстві політична сила взагалі пережити кризу і зайняти одну із впливових позицій в арсеналі вітчизняного політикуму?

Політичний проект «Наша Україна» як шкура напівмертвого ведмедя, що роздирається внутрішніми протиріччями, відсутністю реальної влади, конкуренцією і масовим невдоволенням проведеної генеральної лінії, почав розкладатися зсередини. Так характеризує процеси, що відбуваються в «помаранчевому» блоці, політолог Вадим Карасьов.

За його словами, після того як «Наша Україна» не змогла визначитися з лідером, почалися ротаційні процеси як «внизу» партії, так і в її «верхах». Спочатку від виборчого «моноліту» НСНУ відкололася частина депутатів, які ідеологічно близькі були до союзу з БЮТ, на чолі з Миколою Катеринчуком — це була перша тріщина, яку лідери спробували «зашпаклювати» за допомогою податливої партійної риторики.

Але коли процес переріс у хронічний, загострюючись «сезонною» відсутністю лідера, стримувати «розкольницькі» рухи стало не просто складно, але і практично неможливо.

«Влада, що поступово перекочувала в руки представників Партії регіонів, ставала все більш недосяжною для «НУ».

Президент, який самоусунувся і рівновіддалився від усіх існуючих важелів впливу, усе ще залишався формальним лідером нашоукраїнців, але за суттю перейшов у категорію політичних статистів, що ні на що не впливають, а лише є споглядальниками дійсності. Його фігура, політична позиція і тактика партуправлiння багато в чому визначили долю «НУ» і відношення до партії її членів», — каже Вадим Карасьов.

Зміна лідера «НУ», якою спробували були зайнятися партійні стратеги, не дала бажаного результату, зазначає експерт: «За великим рахунком, звалити на себе керівництво партією зараз — це повісити «усіх собак», що потягнуть на дно будь-якого харизматика. «НУ» — це не трофей найсильнішого, а неминущий головний біль. Є процеси, які можна повернути назад, вилікувавши організм. Але є і незворотні. Видно, обрання нового лідера — це та міра, що навіть паліативом не стала, а лише загострила і без того загострену ситуацію. З партії почали іти люди як на регіональному рівні — обласному, так і на глобальному: Давид Жванія, який був одним із ключових її представників».

У той же час пан Карасьов вважає, що поки рано говорити про кінець партії, хоча саме час — про початок трансформації усередині неї. Якщо вихід Давида Жванії можна розцінювати в емоційному ключі, то виходи глав обласних організацій — не що інше як процес, який почався зi зміни регіональних лідерів і кадрового складу політради партії, тобто тих, кими згодом буде обиратися безпосередньо її глава, підкреслив експерт.

«Я не драматизував би, і не став би розглядати цей процес як кінець проекту. У результаті внутрішньої трансформації в партію прийдуть нові особи. Якщо згадати слова Порошенка про те, що його альянс з Тимошенко, нарешті, може вийти, то його провідні позиції у фракції необхідно використовувати. Але, мабуть, така перспектива стане, швидше, задушенням у дружніх обіймах. Загравання Порошенка до Тимошенко ні до чого не призведе в змісті злиття. Ці персони не зможуть грати другі ролі. У цілому, різнобічний тиск — збоку і зверху — призведе або до відходу з політики, або до прийняття нових правил гри й участі в трансформації партії», — резюмує Вадим Карасьов.

Варто зауважити, що незалежна Україна вже встигла пережити кілька пропрезидентських партій. Окрім теперішньої Народного союзу «Наша Україна», були колись могутні Народно-демократична та Соціал-демократична об’єднана.

Попередники «помаранчевої» партії живуть нині із низьким рейтингом. Експерти констатують: «Наша Україна» теж ризикує остаточно втратити популярність, якщо партійні гасла і надалі не відповідатимуть реальним діям.

Бренд «Наша Україна» почали просувати в голови та серця українців напередодні парламентських виборів 2002-го. Тоді однойменний блок здобув перше місце із рейтингом 24%. Після буремних президентських виборів лідери помаранчевої революції створюють таку ж помаранчеву партію — Народний союз «Наша Україна». Головний гість та спікер з’їзду — Президент, він же — почесний голова. На величезному банері підкреслено: «Наша Україна — партія Ющенка». І на наступних парламентських виборах партія Президента отримала вже на 10% голосів менше. Олесь Лісничук, політолог Інституту політичних досліджень НАН України каже: «Пояснення тут у менталітеті. Партія, набуваючи статусу партії влади, автоматично перебирає на себе відповідальність за дії влади». Втім, відповідальність за дії влади несли і попередні пропрезидентські партії і блоки. Сьогодні вони — практично політичні банкрути. Наприклад, Народно- демократична партія Пустовойтенка та Соціал- демократична об’єднана Медведчука. Обидві свого часу були силами, близькими до президента Кучми, хоча останній ніколи не мав відповідного партквитка. На виборах-2006 вони не спромоглися отримати кредит довіри виборців у вигляді голосів. Олесь Лісничук констатує: «Дотепер провладні партії в Україні витримували максимум дві-три виборчі кампанії. Причина краху: нездатність виправдати свої гасла дієвою роботою у теплих урядових кріслах. Ризикує обнулити свою популярність і «Наша Україна». Нині Народний союз «Наша Україна» поки що має необхідний рейтинг, щоб потрапити до наступного парламенту. Але він дедалі падає. Примітно, що наразі в Україні є дві провладні партії одночасно: одна пропрезидентська — «Наша Україна», і друга — пропрем’єрська — Партія регіонів. І вони обидві однаково ризикують поплатитися своїм рейтингом остаточно, якщо діятимуть необережно. А хто від цього виграє та отримає додаткові політичні дивіденди, здогадатися не важко.

ПРЯМА МОВА

Анатолій КIНАХ (голова Партії промисловців та підприємців, блок НСНУ):

— Як на мене, головою Ради партії повинна бути консолідуюча фігура, політик-прагматик, здатний виправдати довіру сотень тисяч тих, хто поділяє ідеологію НСНУ. Я впевнений, що наші політичні партнери — партія НСНУ — продемонструють політичну зрілість та відповідальність, і не допустять того, щоб процеси внутрішньопартійного оновлення позначилися на консолідованості партії. Немає потреби нагадувати, наскільки руйнівними можуть бути наслідки нестачі консолідації у партії.

Сподіваюся, в ході виборів голови Ради у потенційних претендентів будуть превалювати відповідальність за долю та майбутнє багатотисячної партії та України. Досвід партійного будівництва в країні свідчить, що будь-яка партія, яка реформована «за вказівкою», без чіткої стратегії подальшої діяльності, приречена на політичне забуття. Не маючи сумнівів у наявності перспективного політичного майбутнього у партії НСНУ, висловлюю сподівання, що всі процеси партійних змін — кадрових, організаційних тощо — проходитимуть демократично і не позначаться на політиці партії, яка лишиться вірною сотням тисяч своїх прихильників.

ТИМ ЧАСОМ

Лідер фракції «Наша Україна» Роман Безсмертний заявив про свою готовність знову очолити Раду Народного союзу «Нашої України»: «У разі, якщо Рада висловить довіру моїй кандидатурі на голову Ради, я зроблю все можливе, щоб забезпечити єдність партії».

На переконання пана Безсмертного, «відновити довіру до «Нашої України» можливо буде тільки тоді, коли партія стане єдиною командою без мільйона взаємовиключних варіантів сценаріїв партійного розвитку».

Говорячи про керівника виконавчого комітету партії, Роман Безсмертний висловив думку, що «виконком має очолити людина, яка має реальні менеджерські й організаційні здібності, є командною, а також вболіває за розвиток партійного, а не власного проекту і має реальні можливості для залучення ресурсів». Такою людиною, на думку Романа Петровича, є колишній радник президента Ющенка, котрий свого часу опинився в центрі корупційного скандалу, Олександр Третьяков. Чи співпадає бачення лідера фракції НУ у парламенті із вподобаннями рядових партійців, стане відомо вже сьогодні, під час чергового етапу з’їзду «помаранчевих». У свою чергу, регіональні осередки «Нашої України» визначили шість кандидатів на голову Ради партії. Ними стали Роман Безсмертний, Петро Порошенко, Юрій Єхануров, Ігор Юхновський, Петро Олійник та Павло Жебрівський. Водночас регіональні осередки Чернігівської, Харківської та Львівської областей просять Президента назвати свою кандидатуру на посаду голови Ради партії.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати