У Пишки повернулась пам’ять

Сьогодні у тихих Пишках Старосинявського району Хмельницької області відкрили меморіал жертвам голодомору 1932— 1933 років. На плитах — 375 прізвищ односельців, які не пережили це лихоліття. Зарослу бур’янами та забуттям братську могилу знайшов місцевий учитель-пенсіонер Іван Пилипович Чиж. Йому не судилося дожити до цієї події, відкриття меморіалу, якихось два тижні. Одначе залишилися записи Івана Пилиповича про ті жахливі дні: «Ями копали за нарядом бригадира і не засипали, поки не заповнювали тілами. Так було цілу весну й літо. Бувало, що на підводу до трупів клали ще напівживих людей, щоб не їхати за ними вдруге, як помруть. Так було з Тодоскою Кравчук, яка просила, щоб її не брали на підводу до трупів, а дали хоч щось з’їсти. Як вона благала, що хоче жити, але її вкинули у віз до трупів — її чоловіка та їхніх трьох дітей, уже мертвих...» Меморіал у Пишках встановлено на кошти благодійного фонду «Справедливість» імені Устима Кармелюка, заснованого відомим однофамільцем літописця тієї жахливої пори Іваном Сергійовичем Чижем. Голова Держкомітету Іван Чиж народився й виріс у цьому селі. Як повідомив для «Дня» місцевий краєзнавець Іван Козельський, перший у Старосинявському районі меморіал жертвам голодомору встановлено ще у 1989 році в селі Паньківці. «Потім з’явилися пам’ятники жертвам «жнив смерті» в Цимбалівці, Паплинцях, Пилявці. У районі плідно працює асоціація дослідників голодомору», — продовжив Іван Козельський, повiдомляє Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День».