У вирій за пенсією

... Уночі гуси вертали з вирію, курликали в темряві, вітаючи рідну землю. А стара Марія цілу ніч готувала валізу — завтра по неї мав приїхати син і забрати до міста. Там не буде хати, мазаної долівки, закіптюженої печі, городу до берега, груші-дички на межі, трьох курок, язикатої сусідки. Зате там буде пенсія...

З інформації, наданої керівником прес-служби Черкаського міськвиконкому Тетяною Немченко: за минулий рік до відділів соцзабезу двох районів міста Черкас — Придніпровського та Соснівського — надійшло понад 2,6 тис. нових пенсійних справ з усієї області. Третина людей, взятих на облік (близько 800 осіб), не мала черкаської прописки. Проте їм, нарівні з тими, хто оформив прописку, регулярно виплачували пенсії. Більше того, за рахунок міської скарбниці їм погасили значні, часом фантастичні заборгованості (одна бабця із Тальнівського району приїхала до Черкас із борговим листом, де було вказано понад 1,5 тис. грн.!). Сума виплат за подібними листами в одному лише Придніпровському виконкомі становила торік близько 400 тис. грн.

— Це справжнє стихійне лихо, — заявив «Дневі» начальник відділу соціального забезпечення Придніпровського району Анатолій Максименко. — Нині повторюється торішня ситуація. Люди похилого віку масово переводять свої пенсійні справи до обласного центру, тому що в районах виплату їхніх кревних затримують на кілька місяців. У нас із цим поки що проблем немає. Однак міський бюджет не гумовий, розтягнути його неможливо. Масовий наплив переселенців (справжніх і фіктивних) врешті- решт призведе до того, що й у Черкасах почнуть затримувати пенсії.

Якихось санкцій щодо бабусь та дідусів, законно прописаних у своїх дітей чи онуків, міська влада вжити не може. А ось щодо осіб без прописки (так званих тимчасово проживаючих) певні обмежувальні заходи в стінах Черкаської мерії вже готуються. Так, міський голова Володимир Олійник дав команду збирати документальні свідчення про осіб пенсійного віку, які буцімто тимчасово проживають у своїх родичів у Черкасах, стоять на обліку в місцевому соцзабезі, а насправді мешкають там, де й мешкали, — в селах, приїжджаючи лишень до Черкас раз на місяць, аби розписатися у відомості й отримати пенсію.

Пропонується розпочати майже ціле розслідування — з опитуванням сусідів, залученням будинкових комітетів, дільничних міліціонерів, надсиланням запитів за попереднім місцем проживання тощо. На основі зібраного «компромату» рекомендується передавати справи до суду. Очевидно — соцзабезам займатися такою роботою не під силу. За словами Анатолія Максименка, навантаження на одного працівника його відділу вже сьогодні перевищує норму в півтора-два рази (2—2,5 тис. пенсійних справ замість 1,5 тис.). Створювати окрему структуру «для слідства» недоцільно — грошей і так обмаль.

— Розпорядження міського голови навряд чи зарадить проблемі, — сказав у інтерв'ю «Дневі» голова виконкому Придніпровського району міста Черкас Григорій Сасько. — Воювати з переселенцями, а тим більше судитися з ними, навряд чи хтось наважиться. Це такі ж трударі, як і міські, — вони так само ціле життя пропрацювали не покладаючи рук, і не їхня провина, що в селах затримують виплати: риба шукає, де глибше, а людина — де краще. До того ж законом не передбачено ніяких обмежень щодо міграції пенсіонерів, а відтак і їхніх пенсійних справ. Коли селянин чи селянка має в Черкасах родичів і ті згодні надати їй притулок, ніхто цій людині не заборонить жити в них і отримувати за місцем фактичного проживання свою пенсію. Судовий процес, навіть якщо він і буде, справить лише рекламний ефект, і потік пенсіонерів із районів до обласного центру ще більше зросте.

Тим часом «біженці» з сіл продовжують прибувати до Черкас. Найбільше справ надходить від колишніх (?) жителів сусіднього Черкаського, Чорнобаївського, Канівського та деяких інших районів. Черкаській мерії відступати просто нікуди. На тлі проблем, пов'язаних з нещодавнім розподілом обласного бюджету (місту недодали близько 9 млн. грн.), подальше зволікання може призвести до катастрофи місцевого масштабу. Як повідомили у прес-службі мерії, віднині основним аргументом у боротьбі з пенсійними «нелегалами» будуть так звані комунальні претензії (жильці без прописки відповідно не сплачують за воду, тепло, газ, і це завдає значних збитків міській скарбниці). Авжеж, це більш серйозний підхід, порівняно з грою в приватних слідчих. Зрештою, мерія може пустити в хід «важку артилерію» — громадські слухання. Жорстка позиція пенсіонерів-городян може стати для виконкому зручною причиною для жорсткіших рішень щодо пенсіонерів-селян.

Та все ж, на думку спостерігачів, найоптимальнішим виходом була б урядова постанова щодо тривожної тенденції, яка загрожує не лише Черкасам, а й іншим мегаполісам, котрі виплачують пенсії (поки що) без затримок. Логічним було б завчасне (а не тоді, коли міський бюджет тріщатиме від нашестя пенсійних справ із сіл) звернення мера Черкас В.Олійника, котрий є головою Асоціації міст України і водночас радником прем'єр-міністра, до того ж таки Кабміну з проханням врегулювати ситуацію, прийняти необхідну постанову й відвернути від багатьох міст «позапланові» бюджетні банкрутства. Але коли прем'єру й удасться скоригувати міграцію селян до міст, то забезпечити вчасні виплати в глибинці не підвладне либонь і самому Господу Богу — наскільки убогими є бюджети наших районів, настільки убогою є наша держава.