Учитися — «на пальцях»?

До початку навчального року Міністерство освіти та науки виявилося неготовим. У зв’язку з переходом на 11-річну систему освіти відомство не встигає надрукувати нові підручники для навчальних закладів. І це й не дивно, адже про повернення до 11-річки було оголошено у липні, до навчального року лишалося менше ніж два місяці, і за цей короткий час треба було і підготувати нові навчальні програми, і розробити на їхній основі підручники, і вчасно виділити гроші з державного бюджету. А як пояснив міністр освіти та науки Дмитро Табачник, кошти були перераховані лише на початку серпня (із потрібних 200-т мільйонів гривень наразі виділили 120), тому надрукувати навчальні книги до 1 вересня не вистачить часу.

Відсутність підручників на початку навчального року для українських шкіл давно не новина. З постійними затримками навчальні заклади працювали протягом усіх років впровадження 12-річки. Але якщо раніше підручники з’являлися протягом місяця, то цього року Міністерство освіти та науки забезпечить ними школи аж у листопаді. Тому майже три місяці доведеться чекати вчителям та учням на нові «Читанки», «Математики» й «Історії».

Усього цього можна було б уникнути, якби освіта розвивалася стабільно, дотримуючися єдиної стратегії, незалежно від того, хто при владі. А поки освіта буде факелом, який передається з рук у руки від одних політичних сил до інших, матимемо такий хаос. І найгірше, що страждають від усіляких освітніх експериментів не ті, хто їх упроваджує, а діти.

Цього року від чергової освітньої новації страждатимуть учні першого, другого та десятого класів. Після повернення до 11-річного циклу навчання саме ці категорії школярів лишилися без книг. Як обіцяють у Міносвіти, всі підручники видаватимуться безкоштовно. Але досвід показує, що часто-густо їх просто не вистачає на всіх учнів, і тому батькам доводиться купувати підручники за власні кошти. Також у МОН запевняють, що перші розділи буде опубліковано у профільних освітніх виданнях та на сайті міністерства — аби не переривати навчальний процес і полегшити роботу вчителів. Та чи всі школи мають доступ до інтернету, особливо у сільській місцевості?

На думку фахівців, дефіциту підручників на початку навчального року можна було б уникнути, якби перехід на 11-річку відклали хоча б на рік. Адже розробити нові навчальні програми та надрукувати на їхній основі підручники за півтора місяця просто нереально. Натомість ті нові посібники, які готувалися для 12-річного циклу навчання, тепер непотрібні, адже вони не відповідають новій програмі, користуватись ними не можна, тож їх просто пустять під ніж. А це викинуті на вітер десятки мільйонів гривень.

Тож поки у Міносвіти друкуватимуть нові підручники, весь тягар клопотів, на основі чого вчити дітей у перші місяці навчання, ляже повністю на плечі вчителів. Які можуть бути наслідки такої неготовності влади до навчального року, як це позначиться на навчанні дітей, «День» запитав своїх експертів.

КОМЕНТАРI

Лілія ГРИНЕВИЧ, координатор напрямку «Суспільство знань» в «Уряді змін»:

— Для дітей та вчителів це означає, що вони проведуть три місяці без підручників. Це дуже серйозне ускладнення для процесу навчання, тому що ми не маємо у школах інтернету по всій Україні, щоб можна було ним користуватися як джерелом інформації. Без сумніву, підручник, навчальна книга — це основний ресурс для школи, іншими вони не забезпечені. Під час переходу на 12-річну школу постійно підручники друкувалися із затримкою. Це викликало завжди невдоволення людей, тому що дітям було складно вчитися, а вчителям — працювати. Тепер Міністерство освіти замість того, щоб виправити ситуацію, зробило розворот назад у системі освіти, повернувши 11-річну школу, і нічого в їхній діяльності так і не змінилося — підручники знову із запізненням. Це ще раз показує, що освіта не є пріоритетом для влади. Та хоч би яка влада була, вчителі працюватимуть, а діти вчитимуться. Звісно, відсутність підручників їм заважатиме, але вони шукатимуть вихід із ситуації, витягатимуть старі підручники з бібліотек, ними користуватимуться. Хто матиме доступ до інтернету, шукатиме інформацію там. Але очевидно, що все це впливає на навчальний процес і змушує освітян у черговий раз переконуватися, що вони мають справу з непрофесіоналізмом і байдужістю влади.

Костянтин КОРСАК, доктор філософських наук, директор Київського інституту освітніх проблем:

— Якщо дитина вчиться відмінно, то незалежно від того, є вчитель чи немає, хороший підручник чи поганий, головне, щоб вона мала поживу для міркування. А в сучасному суспільстві умови такі, що її можна знайти. Просто дитина так улаштована, що вона всотує інформацію, розшукує її. Частина дітей народжується з таким мисленням, що вони цікавляться не «що, де коли», а «чому» щось відбувається. Таких у нас близько 80%. Справа навіть не в тому, що немає підручників, а справа в тому, що діти їх ненавидять. Ми колись проводили анкетування учнів, чи зберігають вони в себе вдома підручники. Цього не робить ніхто. Бо в них немає цікавих даних, інформації на щодень з життєвими прикладами. Щоб дитина поставила на полицю, наприклад, підручник з фізики, і час від часу до нього зазирала, у ньому треба писати про фізичні рекорди природи, навіщо треба знати фізику на щодень, зо це дає, коли ти за кермом, на велосипеді чи просто йдеш по слизькому. Такої інформації море, але для того, щоб такі підручники з’являлись, треба відходити від класичних методик.