Україна — НАТО: підготовка до стрибка?

Атмосфера на берлінській конференції, за словами присутнього на ній директора програм по Росії та країнах СНД Німецького товариства зовнішньої політики Александера Рара, надзвичайно позитивна. Україна отримала дуже схвальні відгуки щодо своєї військової співпраці з Альянсом, високо оцінений прогрес, зроблений Україною за останні п’ять років. Єдині питання, що виникали переважно від представників США, за словами експерта, торкалися процесу демократизації, причому в тому руслі, що якби Україна чіткіше заявила про свою відданість ідеалам західної демократії, то вже зараз багато які проблеми могли б бути вирішеними.

Основні пункти, які звучали і на переговорах генсека НАТО лорда Робертсона з Анатолієм Кінахом, і на берлінській конференції, наступні. Альянс, як передає «Німецька хвиля», посилаючися на Робертсона, підтримає Київ. Однак при цьому жодна зовнішня допомога не замінить зусиль, які країна має докласти сама. Україна має просуватися ближче до європейських партнерів, а для цього потрібна успішна зовнішня політика і глибокі внутрішні реформи в усіх галузях, у тому числі — у військовій. І НАТО, і Україна потребують реформ в галузі безпеки, причому, за словами Робертсона, цього року Альянс і Київ перейдуть від планування оборонних реформ до їхнього впровадження.

Александер Рар у розмові з «Днем» зазначив, що обидві сторони — НАТО, і Україна повинні серйозно замислитися над тим, що треба зробити, щоб Україна вийшла на новий рівень співпраці з НАТО. До того ж, за його словами, з 11 вересня виник спільний ворог — міжнародний тероризм, що теж не мало свого відображення в Хартії. Отже, Хартію потрібно модернізувати.

Є й інші моменти. По-перше, восени в Празі відбудеться саміт НАТО, на якому буде оголошено про запрошення до Альянсу нових членів. Поки що не називається число країн, які увійдуть до НАТО. Експерти припускають, що їх буде не менше п’яти — отже, серед них напевно будуть Болгарія, Румунія і, очевидно, щонайменше одна з балтійських країн. Рар зазначає, що празький саміт буде навіть не настільки самітом розширення, скільки самітом трансформації НАТО.

Очевидно, саме відтепер буде висловлено нову концепцію й нові засади самого існування Альянсу, який створювався свого часу як механізм захисту від радянської загрози в умовах холодної війни. Сьогодні НАТО багато хто вже вважає консолідуючою силою, яка нарешті отримала спільну ідею (боротьби з тероризмом і іншими спільними загрозами) в світі після холодної війни. Інший експерт, добре обізнаний з ситуацією навколо НАТО і відносин Альянсу з Україною, переконаний, що незабаром можна очікувати створення спеціальної групи, яка розробить пропозиції відносно майбутнього Альянсу. До речі, офіційна позиція України щодо розширення НАТО завжди залишалася позитивною — Київ вітав як першу, так і другу хвилю розширення НАТО як збільшення зони стабільності й безпеки. Востаннє про це говорив прем’єр Кінах у Брюсселі першого березня.

По-друге, після 11-го вересня на інший поки що психологічний рівень виходять відносини між НАТО та Росією. Президент Росії Путін відверто взяв курс на зближення країни з Заходом, в тому числі — через активізацію замороженого до 11 го вересня діалогу з НАТО.Альянс, у свою чергу, наносить останні штрихи на конкретні пропозиції Росії щодо створення нового спільного робочого органу, де Росія не матиме права вето, але до її голосу прислухатимуться. Потепління між НАТО та Росією створює позитивний вплив на співпрацю з Альянсом і інших країн, переконані і в Києві, і на Заході. Інша справа, що як Основоположний документ НАТО– Росія був набагато глибшим за змістом, ніж Хартія НАТО–Україна, так і сьогодні Альянс явно готовий до більш суттєвих відносин з Росією, ніж з Україною. І український ривок подеколи скидається на спробу не відстати від Москви у процесі зближення з Заходом.

У всякому разі, вважає Рар, сьогодні для України створюється унікальна можливість приєднатися до загальноєвропейського простору через структури в галузі безпеки й оборони — тоді як до 11-го вересня головними критеріями інтеграції були економічні.

За словами німецького політолога, на конференції представникам України чітко дали зрозуміти, що все залежатиме від того, як розвиватиметься ситуація у наступні п’ять років — адже, зокрема, п’ять років тому важко було уявити собі, що сьогодні Румунія вже стоятиме на порозі НАТО. І Україна, переконаний Рар, за п’ять років зможе бути не тільки на порозі, але і в дверях НАТО. Тим більше, що й НАТО на той час буде зовсім іншою організацією.

Як завжди, є але. Зокрема, навряд чи ухвалений бюджет-2002 передбачав серйозні витрати, яких потребує радикальна військова реформа з переходом до цивільного міністра оборони, яких вимагає перехід до сумісності із стандартами НАТО не лише в озброєнні, але і в системах управління та зв’язку, у принципах функціонування збройних сил. Є чинник Севастополя, де розміщено російський Чорноморський флот. Є такі речі, що називаються «політична воля» і «консенсус» — а враховуючи, що вже скоро почнеться прихована президентська кампанія, це буде важко. З іншого ж боку, якщо НАТО дійсно перетворюватиметься з військово-політичного Альянсу на організацію з безпеки — аргументів «проти» може поменшати.

КОМЕНТАР

Євген МАРЧУК: «У майбутньому парламенті спротив атлантичній інтеграції України значно послабиться»

Хід конференції в Берліні та питання, що обговорювались на ній, «Дню» по телефону прокоментував секретар СНБОУ, голова Державної комiсiї Україна—НАТО Євген Марчук:

— Зважаючи на рівень представництва, це не рядова конференція. З боку Альянсу в ній беруть участь генеральний секретар НАТО пан Робертсон, його заступник з військово-політичних питань пан Баклі, начальник військового комітету НАТО Гуідо Вентуроні, командуючий військами НАТО і збройними силами США в Європі пан Ролстон, посли та військові міністри ряду країн-членів НАТО.

Підсумки п’ятирічного партнерства України і НАТО будуть підводитися в липні, на Радi євроатлантичного партнерства в день прийняття Хартії про особливе партнерство. Сьогодні мова йде про пошуки шляхів більш динамічної, ефективної та радикальної співпраці України і НАТО з урахуванням того, що в останні півтора роки дуже високу динаміку в співпраці з Альянсом продемонструвала Росія. Саме в цьому контексті відбулася дуже ефективна дискусія, в ході якої виступили всі присутні з нашого боку, а також представники НАТО і країн-членів НАТО. Мова йшла про те, що у зв’язку зі змінами, які відбулися в світі після терактів 11 вересня, а також динамікою відносин Росія—НАТО, перед Україною і перед НАТО постав цілий ряд питань. Для України ці питання пов’язані з тим, що європейська інтеграція має перейти на новий якісний рівень не тільки в рамках співпраці з Євросоюзом, а головним чином з НАТО. В чому повинна полягати нова якість? На це питання пробували відповісти і ми, і члени НАТО. Ми також поставили питання перед нашими колегами: а яке місце посідає Україна в планах НАТО? Чи будуть її представники запрошені на празький саміт НАТО, де будуть розглядатися питання подальшого розширення НАТО і нова якість самого блоку? Як буде трансформуватися сам військово- політичний блок? Ми також хотіли отримати відповідь на питання: а як буде реагувати Росія на нову динаміку відносин України з НАТО?

Наступне, дуже важливе питання, яке ми намагалися з’ясувати: як перейти до поглиблення співпраці в конкретних сферах, зокрема у військовій реформі? Зараз уже зрозуміло, що деякі українські військово-технічні стандарти, стандарти, що стосуються наших військових структур і сил швидкого реагування, потрібно наближати до європейських, тобто до НАТО. Було позитивно сприйняте моє повідомлення про те, що 26 лютого Президент підписав указ, яким внесені чисельні зміни до державної програми співпраці з НАТО, і цю оновлену редакцію програми я передав пану Робертсону.

Суть змін полягає в максимальній конкретизації щодо співпадання й технологій управління силами швидкого реагування. На виконання цієї програми указом Президента будуть залучені, крім Міністерства оборони, ще й Міністерство фінансів і Міністерство економіки, а також відповідне фінансування.

Також на конференції досить позитивно і з великою цікавістю було сприйнято те, що тривога, яка інколи звучить з приводу українських виборів, їхніх результатів і прозорості, до певної міри безпідставна. Виступи української сторони зійшлися на тому, що майбутній парламент, не дивлячись на сьогоднішню конкурентність у виборчій боротьбі буде відсотків, мінімум, на 80% складатися з політиків, які будуть підтримувати європейську інтеграцію. Тобто в майбутньому парламенті значно послабиться спротив атлантичній інтеграції України.

Що стосується такої проблеми, як трансформація самого НАТО як військово-політичного союзу, то є дуже цікавим, як самі керівники НАТО бачать трансформацію Альянсу. Паном Баклі навіть була висловлена думка, що антитерористична коаліція і її функціонування показало, що в майбутньому НАТО може стати координатором всієї міжнародної спільноти в таких масштабних акціях як, наприклад, антитерористична операція — саме координатором, а не тільки виконавчою структурою. Чимало було цікавого у виступах наших колег з Польщі, і мого колеги з американської Ради безпеки і оборони Льюіса, у виступі пана командуючого збройними силами США в Європі. Вони також шукають відповіді на запитання: а що роблять зараз США у Європі, в Косово, в зоні Середземномор’я, в Боснії? Адже, не дивлячись на те, що в цих регіонах спостерігається великий прогрес, там все одно залишається ще дуже багато проблем. Як НАТО і його нові члени, а також ті, хто стоять в черзі на членство, мають на ці проблеми реагувати? Дуже серйозно обговорювали критерії, за якими країна може претендувати на вступ до НАТО. І хоч зараз не стоїть мова про вступ України до НАТО, але одночасно Україна не ставить категорично питання, що вона ніколи не буде вступати до Альянсу. Нам цікаво, за якими критеріями буде відбуватися відбір, як ці критерії трансформуються в політиці, економіці і в структурі Збройних сил.

Безумовно, ми з Росією є стратегічними партнерами, так як і з Польщею. Наші відносини з Росією мають безпрецедентну динаміку і результативність. І в зв’язку з цим ми, безумовно, не можемо процес нашої євроатлантичної інтеграції відривати від розвитку відносин та їхньої відкритості з Росією. Це має велике значення і тому, що в нас ще не повністю вирішено проблему кордону з Росією. Є невирішені проблеми по Азовському морю, ще не завершено договірно-правове оформлення кордонів з Білорусією. А незавершене рішення проблеми кордонів для будь-якої держави закриває процес інтеграції в європейські структури. Тому ми зацікавлені, щоб цей тристоронній процес — Росія–НАТО, Україна–НАТО і Україна–Росія набував нової відкритості, більшого рівня довіри і максимальної ясності для всіх учасників. Саме цим ми пояснюємо і динаміку наших відносин з Росією і Польщею. Зараз можна говорити, що Польща, як наш найбільший прихильник серед країн НАТО і як наш добрий сусід, який нам багато допомагає, вже залучилась до процесу чотирьохсторонніх контактів (Україна–Росія–Біларусь–Польща). До цього дехто навіть подавав ситуацію як нібито нове зближення між Україною, Росією і Білорусією з точки зору якогось майбутнього союзу. Сьогодні це непорозуміння розвіяне, тому прозорість у трикутнику Україна–Росія– НАТО сьогодні має надзвичайно велике значення і про це сьогодні йшла дуже розширена деталізована розмова. Дуже прихильно був сприйнятий виступ міністра оборони щодо реформування Збройних сил України. Тому що навколо цієї проблеми є дуже багато спекуляцій. Голова військового комітету НАТО дуже позитивно оцінив проведену Україною роботою по реформуванню своїх Збройних сил.

Також добре був сприйнятий виступ пана Андресюка. Він сказав, що в українському суспільстві відбулися позитивні зміни у ставленні до НАТО та можливої інтеграції України в Альянс. І усвідомлюючи, що з боку НАТО є претензії до України, потрібно також зауважити, що і в України є питання до НАТО. Андресюк відверто поставив ці питання. «Як ви сподіваєтеся, — сказав він, — реагувати на ініціативи України по вступу в Альянс? Чи не вийде так, що наші кроки і сподівання наштовхнуться на холодну скептичну посмішку, з якої не буде зрозуміло, хочуть нас бачити в НАТО чи ні?» Тобто, відбувається розмова рівних партнерів.

Суть змін полягає в максимальній конкретизації щодо співпадання й технологій управління силами швидкого реагування. На виконання цієї програми указом Президента будуть залучені, крім Міністерства оборони, ще й Міністерство фінансів і Міністерство економіки, а також відповідне фінансування.

Також на конференції досить позитивно і з великою цікавістю було сприйнято те, що тривога, яка інколи звучить з приводу українських виборів, їхніх результатів і прозорості, до певної міри безпідставна. Виступи української сторони зійшлися на тому, що майбутній парламент, не дивлячись на сьогоднішню конкурентність у виборчій боротьбі буде відсотків, мінімум, на 80% складатися з політиків, які будуть підтримувати європейську інтеграцію. Тобто в майбутньому парламенті значно послабиться спротив атлантичній інтеграції України.

Що стосується такої проблеми, як трансформація самого НАТО як військово-політичного союзу, то є дуже цікавим, як самі керівники НАТО бачать трансформацію Альянсу. Паном Баклі навіть була висловлена думка, що антитерористична коаліція і її функціонування показало, що в майбутньому НАТО може стати координатором всієї міжнародної спільноти в таких масштабних акціях як, наприклад, антитерористична операція — саме координатором, а не тільки виконавчою структурою. Чимало було цікавого у виступах наших колег з Польщі, і мого колеги з американської Ради безпеки і оборони Льюіса, у виступі пана командуючого збройними силами США в Європі. Вони також шукають відповіді на запитання: а що роблять зараз США у Європі, в Косово, в зоні Середземномор’я, в Боснії? Адже, не дивлячись на те, що в цих регіонах спостерігається великий прогрес, там все одно залишається ще дуже багато проблем. Як НАТО і його нові члени, а також ті, хто стоять в черзі на членство, мають на ці проблеми реагувати? Дуже серйозно обговорювали критерії, за якими країна може претендувати на вступ до НАТО. І хоч зараз не стоїть мова про вступ України до НАТО, але одночасно Україна не ставить категорично питання, що вона ніколи не буде вступати до Альянсу. Нам цікаво, за якими критеріями буде відбуватися відбір, як ці критерії трансформуються в політиці, економіці і в структурі Збройних сил.

Безумовно, ми з Росією є стратегічними партнерами, так як і з Польщею. Наші відносини з Росією мають безпрецедентну динаміку і результативність. І в зв’язку з цим ми, безумовно, не можемо процес нашої євроатлантичної інтеграції відривати від розвитку відносин та їхньої відкритості з Росією. Це має велике значення і тому, що в нас ще не повністю вирішено проблему кордону з Росією. Є невирішені проблеми по Азовському морю, ще не завершено договірно-правове оформлення кордонів з Білорусією. А незавершене рішення проблеми кордонів для будь-якої держави закриває процес інтеграції в європейські структури. Тому ми зацікавлені, щоб цей тристоронній процес — Росія–НАТО, Україна–НАТО і Україна–Росія набував нової відкритості, більшого рівня довіри і максимальної ясності для всіх учасників. Саме цим ми пояснюємо і динаміку наших відносин з Росією і Польщею. Зараз можна говорити, що Польща, як наш найбільший прихильник серед країн НАТО і як наш добрий сусід, який нам багато допомагає, вже залучилась до процесу чотирьохсторонніх контактів (Україна–Росія–Біларусь–Польща). До цього дехто навіть подавав ситуацію як нібито нове зближення між Україною, Росією і Білорусією з точки зору якогось майбутнього союзу. Сьогодні це непорозуміння розвіяне, тому прозорість у трикутнику Україна–Росія– НАТО сьогодні має надзвичайно велике значення і про це сьогодні йшла дуже розширена деталізована розмова. Дуже прихильно був сприйнятий виступ міністра оборони щодо реформування Збройних сил України. Тому що навколо цієї проблеми є дуже багато спекуляцій. Голова військового комітету НАТО дуже позитивно оцінив проведену Україною роботою по реформуванню своїх Збройних сил.

Також добре був сприйнятий виступ пана Андресюка. Він сказав, що в українському суспільстві відбулися позитивні зміни у ставленні до НАТО та можливої інтеграції України в Альянс. І усвідомлюючи, що з боку НАТО є претензії до України, потрібно також зауважити, що і в України є питання до НАТО. Андресюк відверто поставив ці питання. «Як ви сподіваєтеся, — сказав він, — реагувати на ініціативи України по вступу в Альянс? Чи не вийде так, що наші кроки і сподівання наштовхнуться на холодну скептичну посмішку, з якої не буде зрозуміло, хочуть нас бачити в НАТО чи ні?» Тобто, відбувається розмова рівних партнерів.