Україна — Росія — 7:4
Донецький «Шахтар» і київське «Динамо» випередили московські ЦСКА та «Спартак» на турнірі в Ізраїлі.
Лише після завершення турніру на Кубок Першого каналу, який пройшов на стадіонах Ізраїлю, стало зрозумілим завдання цих змагань. Виправдала себе не зовсім зрозуміла на початку формула змагань, коли між собою не грали команди однієї країни. Бо ж і справді: стосунки поміж собою і російські, і українські клуби регулярно з’ясовують у розіграшах національних чемпіонатів та кубків. Саме там максимально об’єктивно визначається, хто найсильніший у Росії, а хто — в Україні. З’ясовувати це ще один раз, на турнірі у міжсезоння, навряд чи було б доцільно і не привернуло б до себе належної уваги.
Якби турнір розігрувався за традиційною схемою з півфіналами й фіналом, не виключено, що головний приз розіграли б дві українські команди, як це було три роки тому на першому Меморіалі В. Лобановського у Києві, коли «Динамо» і «Шахтар» обіграли у півфінали той же ЦСКА та «Локомотив». Цього ж разу ми побачили змагання саме між українськими та російськими клубами.
Інтрига очевидна — суперечки про те, чий національний чемпіонат, а значить і футбол, сильніший, не вщухають із того часу, як Україна та Росія розігрують звання чемпіонів окремо одна від одної. Говорити про це можна було довго, цікаво й навіть гостро, чим досі активно займаються як футбольні аналітики, так і звичайні вболівальники обох країн. Безпосередня зустріч двох кращих на цей момент клубів України і Росії якщо й не дала на це запитання остаточної відповіді, то перевела дискусію в іншу, більш приємну для нас площину.
І нехай турнір в Ізраїлі був неофіційним, нехай команди були у різному функціональному стані, всі чотири гри між російськими та українськими клубами все одно були принциповими й бойовими. І що з того, що у кожній із чотирьох команд грали бразильці та інші іноземні гравці? Це ж були українські й російські бразильці. Був навіть особливий інтерес у тому, щоб наочно побачити, чиї іноземці кращі. У клубах якої із двох країн закордонні виконавці повніше розкривають свій потенціал, чий футбол вони засвоюють краще, до якої гри адаптуються швидше?
На всі ці та низку інших запитань українські шанувальники футболу отримали дуже приємну відповідь. У чотирьох матчах турніру українські клуби двічі перемогли («Шахтар» — ЦСКА — 3:1, «Шахтар» — «Спартак» — 2:1) і двічі зіграли внічию («Динамо» — «Спартак» — 1:1, «Динамо» — ЦСКА — 1:1). Наші команди жодного разу не програли, здобувши два першi місця. «Шахтар» та «Динамо» залишили росіянам не дуже комфортні останнє (ЦСКА) та передостаннє («Спартак») місця.
А те, що першим став саме «Шахтар», не дуже засмутило уболівальників «Динамо». Обидва українські клуби випередили російські, що є головним підсумком турніру Першого каналу. Між собою наші лідери ще встигнуть посперечатися. Тим більше, що за змістом гри, показаної на турнірі, українські команди помітно переважали своїх російських опонентів. Можна, звичайно, зауважити, що обидві перемоги «Шахтар» здобув за допомогою одинадцятиметрових ударів, які навряд чи так щедро призначатимуть в іграх Кубка УЄФА, у які донецький клуб поновить уже наступного тижня. Однак ніхто не зможе заперечити, що перемога українських клубів була цілком заслуженою.
Окрім позитивних емоцій і грошових премій у мільйон («Шахтар») і півмільйона («Динамо») доларів, обидва вітчизняні суперклуби здобули на турнірі в Ізраїлі неоціненний у цю пору року досвід. Тренери мають тепер удосталь інформації до роздумів, футболісти побачили, чого вони реально варті на сьогоднішній день. Не слід забувати й про корисне спілкування між президентами клубів та іншими «футбольними людьми» України та Росії, яких удосталь було у ці дні на гостинній землі Ізраїлю.
Про те, що «Кубок Першого каналу» за своїм рівнем виявився на кілька щаблів вище традиційного московського «Кубка Співдружності», й говорити не доводиться. Зарано, напевно, зараз робити висновки щодо доцільності подальшого проведення цього турніру саме у ці терміни й саме за таким регламентом. Але цілком очевидно, що змагання принесли багато позитивного досвіду.
На тлі задоволення від перемоги українських команд над одвічними суперниками, є й досить серйозні нарікання. Зовсім не всім шанувальникам футболу було зручно спостерігати за матчами турніру по телевізору в запису, та ще й у нічний час. Виглядає, що такий футбол заслуговує на те, аби знайти для нього нормальне місце у телепрограмі, потіснивши численні «високорейтингові» серіали. Якщо над цим працювати заздалегідь, то українсько-російський турнір «ізраїльського формату» цілком можна показати набагато ширшому загалу. Особливо зважаючи на те, що наші у цьому турнірі перемогли!
