«Україна»: «своїх не здають»

Починаючи з 1996 року і фактично по сьогоднішній день колись один з найбільших комерційних банків нашої країни, а тепер банкрот — АКБ «Україна» перебуває в епіцентрі різного роду фінансових махінацій та посадових зловживань на всіх рівнях. Про це вже вкотре повідомили учора на прес-конференції представники тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. «Корупція простежується у всіх напрямах діяльності банку «Україна», — підкреслив голова слідчих-депутатів Віктор Король. Останнім її виявом, за словами В. Короля, можна назвати «невиконання конкретних обов’язків з боку Печерського суду» стосовно осіб, яких, як уже писав «День» (№24 в ід 07. 02. 2002), було затримано Генеральною прокуратурою по звинуваченню у причетності до банкрутства банку. Зокрема, на думку народного депутата, «внаслідок того, що суд не дав своєчасних санкцій на арешт Олексія Полетухи (заступника глави правління АКБ «Україна», генерального директора одного з «проблемних» боржників банку — компанії «УкрРос». — Авт. ), пану Полетусі вдалося уникнути арешту і сховатися. Таким чином, було «вибито одну із ланок» ланцюжка, яка могла вивести слідство на новий рівень, — вважає В. Король.

Що й казати — висновок народного депутата (який, до речі, пропрацював двадцять п’ять років у правоохоронних органах) не просто логічний, але й актуальний. Чекати, що у розіграному «гамбіті «Україна» насамперед будуть жертвувати «пішаками» і, у крайньому випадку, «легкими фігурами», загалом-то, було варто. Відомо, що банк «Україна», який виник на основі найбільшого банку СРСР — «Агропромбанку» — вже на початку дев’яностих став титаном банківського ринку нашої країни. Після проведених до 1996 року шести емісій акцій, його уставний фонд становив 7 0,3 млн. грн. У активах банку знаходилося 27 дирекцій і понад 510 регіональних відділень, які безпосередньо обслуговували понад 200 тис. юридичних і понад 1,5 млн. фізичних осіб. Спочатку «Україна» створювалася як спеціалізована банківська організація з фінансування агропромислового комплексу, потім...

«Україна» завжди користувалася увагою депутатів, уряду і Нацбанку», — неодноразово говорив В. Король. Цей, здавалося б, позитивний чинник «мав для банку зворотний бiк». Як вдалося з’ясувати слідчим-депутатам, «були випадки неодноразового втручання політиків і високопоставлених осiб у справи банку, спроби використати могутні фінансові ресурси у своїх корисливих цілях». З початку 1996 року до 1997 (тоді головою правління «України» був пан Ситник) прибутки банку скоротилися на 300 млн. грн. Уже в 1999 році «Україна» працювала збитково (мінус 123,1 млн. грн.) «Неправильний менеджмент», «видача явно безповоротних кредитів», «безконтрольність з боку НБУ», — називає основні причини банкрутства «України» В. Король. Пік, по суті, розкрадення «України» В. Король пов’язує з «протеже НБУ» Віктором Кравцем, а також «командою» Володимира Сацюка. Останній, зауважимо, вельми вдало суміщав посаду голови ради банку з депутатським кріслом. Усе це (а заборгованість за проблемними кредитами тільки двадцяти «агропромислових» фірм перевищує мільярд гривень) відбувалося, як «м’яко висловився» В. Король, «при відсутності заходів з боку Кабмінів Павла Лазаренка, Валерія Пустовойтенка та Віктора Ющенка».

Навряд чи це «м’яке висловлення» відображає істинний стан речей. Пригадаємо хоч би перманентні перестановки НБУ—«Україна»—уряд «реформаторів» за часів В. Ющенка, нерозкрите вбивство екс-глави НБУ Вадима Гетьмана, у якому фігурує відоме прізвище — Лазаренко, фінансування «України» Нацбанком (за словами Наталії Вітренко, «бюджетом» «окремих фірм», за якими стояли «конкретні політичні діячі»), систематичне невиконання фірмами-боржниками урядових розпоряджень з погашення боргів перед «Україною». Усі ці факти, які неодноразово звучали з трибуни Верховної Ради і на прес-конференціях, переконують у зворотному — заходи стосовно «України» вживалися. Але які?

Проте навіщо згадувати минуле? Пан Сацюк — народний депутат України, пан Кравець — не без протекції Віктора Ющенка — начальник департаменту платіжних систем НБУ, саме Ющенко йде у народні депутати в ролі «месії», Пустовойтенко — лідер НДП і міністр транспорту. «У таких колах своїх не здають», — зауважив учора «Дню» заступник голови тимчасової слідчої комісії Віктор Суслов.

Але й це ще не все. Набагато важливіше, що й після банкрутства «Україна» є об’єктом «тихої уваги» зацікавлених осіб. Тепер «на кону» — майно банку. Учора на прес-конференції слідчі-депутати навели ще один приклад «професійної» діяльності Агентства з питань банкрутства (Ліквідатора «України»). Згідно з орендною угодою (нагадаємо, що тендер між тими, хто бажав орендувати нерухомість банку, поки що не проведено), ліквідатор здав банкові «Хрещатик» офіс «України» в центрі столиці (на вулиці Гончара) площею 3954 кв. м. за 11 217 грн. на місяць (плюс ПДВ). Проста арифметика дозволяє зробити висновок, що за оренду одного квадратного метра в центрі Києва уповноважений Ліквідатора — пан Спільченко просить у глави правління банку «Хрещатик» Дмитра Гриджука аж 2 гривні 80 копійок, надавши, як сказав В. Суслов, на додачу все рухоме майно офісу «України». За даними парламентської комісії, зі статті 6.5 договору про оренду випливає, що Ліквідатор до того ж зобов’язався сплачувати за всі комунальні платежі (включаючи телефонні переговори) «України»—«Хрещатика». Здається, що коментарі тут зайві: «наявний факт корупції», — зазначив В. Суслов, нагадавши «Дневі», що пан Гриджук раніше входив до складу центрального менеджменту «України».

Тим часом, «в.о.» головного ліквідатора Віталій Струков (заради справедливості зазначимо, що наведений вище орендний договір було укладено ще за часів усунутого попередника — Костянтина Русаліна), міністр економіки Олександр Шлапак і заступник глави НБУ Володимир Кротюк нещодавно на прес- конференції дружно запевняли у «відкритості процесу передачі майна «України» в оренду», «бажанні здати банківський комплекс цілісно» й підкреслювали, що небанківську нерухомість «України», що надійшла в продаж, буде продано за ринковою вартістю. Про окремі епізоди «ринкового» продажу «День» вже повідомляв. Зазначимо, що останні 10 об’єктів (в їх числі один пансіонат і санаторій «Феодосія» в Криму) Ліквідатор оцінив у 9,6 млн. грн. Кореспондентові «Дня», який мав сумнів у ринковості такої оцінки, В. Струков пояснив, що вартість нерухомості визначено як «експертну» і вона являє собою початкову ціну «відкритого аукціону». Не будемо сперечатися — правила «відкритого аукціону» прозоріше за будь-які тендери. Але які гарантії, що нерухомість не піде «з молотка» не лише в прямому, але й у переносному значенні, а «експертна» вартість майна «України» досягне ринкової? А результат аукціону не буде результатом змови «зацікавлених сторін»?

Отже, високопоставлених осіб, причетних до банкрутства «України», як і раніше, не покарано, хоча їхнi прізвища, за словами В. Короля, фігурують у заведеній Генпрокуратурою справі. Боржники «України» розраховуватися з банком, очевидно, не збираються. Майно «України», схоже, вже стало об’єктом жорсткої боротьби. А понад сто тисяч вкладників- кредиторів чекають на її результати й повернення близько одного мільярда гривень. До речі, приблизно стільки ж впливові боржники забрали з «України».

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

У редакцію «Дня» зателефонував прес-секретар глави правління банку «Хрещатик» Дмитра Гриджука й поквапився пом’якшити ситуацію. За його словами, дані про здавання «Хрещатику» офісу АКБ «Україна» в центрі столиці в оренду на, м’яко кажучи, пільгових умовах не відповідають дійсності. Договір між банком «Хрещатик» і Ліквідатором «України» було укладено ще тоді, коли «головним Ліквідатором» був Костянтин Русалін (тобто якийсь договір був. — Ред. ). Нині, за його словами, цей договір розірвано, а банк «Хрещатик» офіс «України» не орендує.