Україністи та цінності єдиної країни

У Донецькому Національному університеті продовжує роботу VI Міжнародний Конгрес україністів, організований Міжнародною асоціацією україністів, Національною академією наук України, Міністерством освіти України і Донецьким університетом. За словами координатора конгресу Наталі Ярошенко, ухвалу про його проведення було прийнято ще в травні минулого року, коли Донецьк підхопив естафету Чернівців, де конгрес пройшов 2002 р. Але, як з’ясувалося, рік — це дуже мало для підготовки форуму такого масштабу. Як вважає віце-прем’єр-міністр України Микола Томенко, донецький конгрес україністів можна назвати, мабуть, «першим заходом такого високого рівня, підготованим за такий короткий термін». Йдеться передусім про величезну наукову роботу, пророблену і Донецьким університетом, і університетами всієї України для підготовки до цього конгресу. Завдяки високому рівневі самого університету і авторитетності його філологічного факультету і, зокрема, потужній школі україністики, на конгрес у Донбас з’їхалися всесвітньо відомі вчені з усього світу. Крім того, за словами М. Томенка, проведення VI Конгресу в Донецьку — це свідчення того, що «цінності єдиної України, України, в якій кожен регіон унікальний, зберігаються, i кожен регіон повинен відчувати себе «своїм» на нашій великій Батьківщині».

Як повідомив «Дневі» ректор ДонНУ, голова ради ректорів ВНЗ Донеччини Володимир Шевченко, цього року в форумі україністів беруть участь делегації 35 країн світу — це найбільш широке представництво за всю історію проведення конгресів і за всі 16 років існування Міжнародної асоціації україністів. Більше того, за його словами, з 1300 заявок на участь у конгресі відмовити довелося понад половині бажаючих. У результаті у роботі секцій форуму беруть участь близько семисот доповідачів.

Основними темами Конгресу є дослідження в галузі мовознавства, літературознавства, культурологія, історія та етнологія. Окрім того, доповідачі розкажуть про сучасний стан філософії, політології, соціології, напрямки дизайну. Більше того, як повідомив В. Шевченко, уперше за всю історію проведення конгресу на його секціях, окрім традиційних тем, буде представлено також декілька нових, у числі яких актуальні питання та проблеми реформування освіти, а також політологія. Як розповіла «Дневі» учасниця конгресу, професор Інституту журналістики Київського національного університету Наталя Сидоренко, в роботі конгресу планувалася також секція журналістики, однак незадовго до початку форуму її чомусь розформували. А шкода!

У рамках конгресу в фойє університету пройшов невеликий книжковий ярмарок і презентація нових видань, присвячених різним проблемам україністики. Було представлено і тритомник «Бібліотеки газети «День» — книги «Україна Incognita», «Дві Русі» та «Війни і мир», які користувалися великою популярністю серед учасників конгресу. Біля столика з газетами і книгами «Дня» побували практично всі вчені-україністи, що приїхали до Донецька. Як повідомила по секрету кореспондентові «Дня» учасниця конгресу Олена Школьна з Києва, книги «Дня» так її привабили, що вона мало не спізнилася на реєстрацію учасників. Деякі вчені підходили декілька разів і подовгу розглядали видання, які, за словами Ольги Гнатюк та її колеги Ренати Русак (Варшава, Український відділ Інституту славістики Польської академії наук), не лише дуже змістовні і неординарні, але мають ще й дуже оригінальний дизайн і відмінну якість, яка просто примушує взяти їх до рук і погортати. «Ось я, наприклад, маю всі три книги з «Бібліотеки «Дня», однак усе одно підійшла до вашого столика. Особливо люблю книгу «Україна Incognita» — вона нікого не може залишити байдужим!» — сказала польська українiстка О. Гнатюк.

Загалом, мабуть, половина відвідувачів, що знайомилася з бібліотекою нашої газети, представляла країни Західної Європи і США. Особливий інтерес у зарубіжних гостей викликала остання книга — «Війни і мир», яка стала переможницею у всеукраїнському рейтингу і отримала звання «Книжка року». З іншого боку, українські вчені, особливо представники сходу України, більше уваги приділяли книзі «Дві Русі» і проблемі українсько- російських взаємовідносин. За словами доцента кафедри теорії літератури філологічного факультету Донецького національного університету Лілії Какоєвої, про цю книгу їй та її колегам було відомо вже давно, однак не всі мали можливість купити її раніше. За її словами, ця проблема дуже цікавить студентів філфаку — особливо студентів-русистів. Самі ж студенти поскаржилися на відсутність презентацій і книжкових виставок-ярмарків, на яких можна було б побільше дізнатися про книги «Дня», і книжковi крамницi, де вони продаються на Донбасі. «Для нас, наприклад, дуже цікаві матеріали Клари Гудзик. Наприклад, за її статтею в рубриці «Життя «за» і «проти» царя» — «Дорога втрат — незалежність української церкви» я готувала окрему доповідь, за якою можна було розглянути ще незнаний величезний пласт української духовної історії. А взагалі ми любимо дуже багатьох постійних авторів вашої газети. Це ж просто подарунок для культуролога!», — розповіла «Дневі» студентка V курсу філфаку Ірина Логвинова. Хочеться вірити, що вищевикладені побажання студентства якщо не будуть почуті, то будуть прочитані віце-прем’єр-міністром, що був присутнім на Конгресі з гуманітарних питань Миколою Томенком, у віданні якого перебуває і книготоргівля. Галузь «успішно» розвалено попередніми правителями.

Що ж до першої книги тритомника — «Україна Incognita», то вона, як і раніше залишається, мабуть, найбільш улюбленою у читачів. Як з’ясувалося, більшість покупців двох інших книг «Дня» вже мають у своїй домашній книгозбірні перший том. Як розповіла «Дневі» учасниця конгресу, кандидат філологічних наук Анастасія Воротинська, в її книгозбірні вже давно є тритомник, однак саме перша книга досі перечитується: «Я дуже люблю статтю «Римський слід на півдні України» — я сама з півдня України і дуже люблю все, що пов’язано з цими місцями. І хоча я часом скептично ставлюся до нових історичних досліджень цієї проблематики, у автора «Дня» виявився такий незвичайний підхід і такий незвичайний, тонкий стиль, що я просто зачиталася!»

Окрім книг, особливе враження у відвідувачів виставки викликав фотоальбом «Дня», усі представлені примірники якого було розкуплено дуже швидко. Деякі відвідувачі годинами розглядали світлини, обговорювали обличчя, деталі, маленькі фрагментики життя, несподівано спіймані фотографами. Навіть сам учасник фотоконкурсу «Дня» відомий донецький фотограф Сергій Ваганов довго розглядав альбом, немовби щось відмічаючи для себе. Всю гаму почуттів було написано на обличчях покупців фотоальбому.

Цікаво так само й те, що йдучи, майже всі покупці говорили слова вдячності за те, що «День» так уміло, трепетно і щиро зберігає істинні цінності нашої країни та її непростої історії.

До речі, коли на відкритті конгресу Президент Міжнародної асоціації україністів Марк фон Гаген сказав, що сьогодні «Міністерство культури і Микола Томенко бездіяльно спостерігають за розвалом української культури», деякі вчені, що сидять у залі, з ним погодилися. Свою згоду з цією думкою висловив і американський дослідник-україніст Алек Берштейн, який приїхав на конгрес як слухач. Однак потім, помітивши у кореспондента «Дня» значок із написом «День», він почав посміхатися і голосно, зворушливою українською мовою сказав: «Вас ці слова не стосуються. «День» — творить!»

КОМЕНТАР

Юрій ШАПОВАЛ, доктор історичних наук, професор:

— Варто зазначити, що це був VI Міжнародни й Конгрес асоціації україністів. Ця подія знакова вже тому, що відбулася у Донецьку. Думаю, що величезним позитивом є не тільки те, що зібралися вчені з різних країн, які займаються україністикою. А й те, що було зруйновано чимало стереотипів, пов’язаних iз Донецьким регіоном. Люди на власні очі побачили Донецьк, його прикмети та специфіку. І потім багато хто з іноземців з подивом говорив мені, що тут усе нормально і все не так, як вони до того собі уявляли. Зокрема, й влада міста та області дуже серйозно поставилася до проведення цього конгресу. Тому ще раз хочу наголосити, що Донецьк є не лише центром відомих політичних тенденцій, але й визначним науковим центром. І, мені здається, це дуже солідний позитив. Що стосується якихось негативних рис (це моя суб’єктивна думка), то, я гадаю, ефективність такого роду зібрань невелика. Люди збираються скоріше для того, щоб встановити або закріпити контакти, у своїх виступах послати якісь месиджі, заявити одне одному про якісь речі. Найбільша цінність буде вже у матеріалах, які вийдуть окремими книжками, за окремими напрямками цього конгресу. Дуже багато було невдалих організаційних моментів. Зокрема, ми отримали величезну за обсягом програму конгресу і майже такого ж обсягу були поправки до цієї програми. У ході проведення конгресу переплуталися аудиторії, вчені бігали від дверей до дверей, прагнучи відшукати те, що їм цікаво. Думаю, цього могло би й не бути. До недоліків слід віднести і прагнення керівників Міжнародної асоціації україністів дистанціюватися від тих структур, які вони вважають консервативними. Наприклад, від Національної академії наук України. Але не вважаю, що це — правильна позиція. Незадоволений, наприклад, виступом віце-прем’єра з гуманітарних питань Миколи Томенка. Як мені здалося, це був аж занадто абстрактний і мало зрозумілий виступ. А ще гірше те, що Томенко, посидівши досить недовго, пішов. І основна частина дискусії, у тому числі й закиди на адресу уряду й персонально віце-прем’єра з гуманітарних питань, звучала вже за його відсутності. Не знаю, але ця влада так само не може подолати той бюрократичний синдром, коли гості приходять, вимовляють промови і кудись ідуть. Тим більше, коли йдеться про зібрання міжнародного рівня. Микола Володимирович ще не заслужив того, аби мати право ставитися так до широкого зібрання науковців з різних країн. Це урок як для нього, так і для нас усіх. Бо ми дедалі більше розуміємо, чим насправді є сьогоднішня влада в Україні.