Українським пивоварам не вистачає хмелю
Тим часом таке скорочення показників виробничої динаміки абсолютно не відповідає рівню попиту на цей улюблений багатьма напій. За словами голови Ради ЗАТ «Оболонь» Сергія Блощеневича, «цей літній сезон був успішним для всіх підприємств пивоварної галузі. Але ми так і не змогли «наситити» ринок і ми маємо хороші перспективи для розширення виробництва». Однак, як з’ясувалося, реалізувати такі можливості на практиці в нашій країні виявилося досить складно. Головна причина цього, на думку керівників усіх без винятку провідних наших компаній з приготування пива, полягає в «недостатній кількості» й «дорожнечі» невід’ємного пивного компонента — хмелю.
Не секрет, що в зовсім недалекі радянські часи Україна не тільки забезпечувала себе і братські республіки хмелем, але навіть вивозила його за кордон. Більше того, вирощування хмелю — справа сама по собі досить прибуткова (тим більше у нашій країні, де попит на нього більш, ніж достатній). Проте факт, як мовиться, очевидний. «На сьогоднішній день більше 70% хмелю імпортується. Решта 30%, вирощені у нас, — не забезпечують потреби пивоваріння і, до того ж, не дуже високої якості», — підкреслив генеральний директор ЗАТ «Донецький пивоварний завод» Станіслав Мельник. Результати такого «хмільного» сальдо, загалом, традиційні — забезпечення робочих місць і поповнення бюджетів західних країн плюс підвищення собівартості нашого пива (100-й податковий збір, транспортування і ПДВ підвищують ціну 1 кг хмелю зі 130 DM до 260—280 DM).
Наші виробники пива, до того ж, зобов’язані платити спеціальний одновідсотковий податок на «стимулювання» вирощування хмелю. І хоч така справа, за словами С. Мельника, — потрібна, простежити, куди йдуть ці гроші (6,5 млн. грн. — за минулий рік) досить складно. До речі, разом з підприємцями, як водиться, страждають і споживачі. Цим одновідсотковим податком пиво обкладається на всіх етапах надходження до своїх шанувальників.
