Український нейтралітет очікують нові випробування
Москва створює угруповання військ постійної бойової готовності на Південно-Західному напрямку
Майбутнє створення Південно-Західного угруповання може й повинне викликати багато запитань у Києві. Оскільки саме він знаходиться на південному заході від Москви, і оскільки результатом може стати суттєва зміна сьогоднішньої геополітичної ситуації в Європі.
Деякі з російських медіа вже припускають, що в Москві виходять з того, що Україна рано чи пізно стане частиною НАТО. Отже, Росії до цього потрібно готуватися.
Поки що в Києві на останню російську новину реагують спокійно. «Україна ретельно вивчає те, що відбувається в оборонних пріоритетах сусідніх країн», — заявив з цього приводу після зустрічі з своїм польським колегою Чеславом Пьонтасом начальник Генерального штабу Збройних сил України Володимир Шкідченко, зазначивши, що в даному випадку йдеться про створення угруповання на базі Північно-Кавказького військового округу.
Чи стане Україна частиною НАТО — про це зараз у Києві не йдеться. Не обговорювалося це питання і під час зустрічі між начальниками генштабів збройних сил України та Польщі — яка, до речі, є членом Альянсу. Хоча Україна має з Польщею спільний миротворчий батальйон, який зараз виконує завдання в Косово, має й своє бачення розвитку військової співпраці і з НАТО, і з окремими країнами-членами Альянсу. Зокрема, планується створення ще як мінімум одного спільного батальйону.
Якщо завдання Путіна буде реалізовуватися, то питання про український нейтралітет та його гарантії буде, можливо, ще гострішим, ніж у той момент, коли велися переговори про вивід ядерної зброї з української території. Раніше вище українське керівництво не раз заявляло, що ніщо не є вічним, у тому числі — й нейтральний статус держави. В принципі, у деяких публічних виступах можливість вступу України до НАТО в невизначеному майбутньому не відкидалася. Але не як до військового блоку, а як до механізму безпеки, підкреслювали і в адміністрації Президента, і у МЗС.
Останній рік пройшов під знаком розширення українсько- російського військового співробітництва, не кажучи вже про те, що, наприклад, українські станції попередження працюють на російську систему протиракетної оборони.
Сама Росія робить заяви з приводу того, що не виключає свого членства в НАТО в майбутньому, які найчастіше розцінюються на Заході як провокації.
Отже, завдання Путіна може розглядатися відразу під двома кутами зору: або Москва вбачає в Україні загрозу для своєї безпеки в разі, коли вона позбудеться нейтрального статусу, або ж, навпаки, розраховує на Київ як на союзника. В кожному з цих випадків оцінка ситуації може бути різною, але цілком конкретною для України — доведеться визначатися.
Між тим Західна Європа ладна зробити і свій внесок у зміни до геополітичного малюнку, приступивши на практиці до формування Єврокорпусу — об’єднаних сил швидкого реагування чисельністю 60 тис., не підпорядкованих НАТО. Стосовно Єврокорпусу можна почути й скептицизм, і надії, однак без сумніву, його створення, яке недавно обговорювали міністри оборони країн ЄС, може стати першим кроком до самостійної політики ЄС в галузі безпеки. Ситуація тим цікавіша, що сусіди України — Польща та Угорщина, які вже є членами НАТО, незабаром увійдуть і до ЄС.
Те ж, що Захід враховує російський фактор, продемонструвала остання заява канцлера ФРН Герхарда Шрьодера (www.reuters.com): американська військова присутність в Європі залишається ключовою для стабільності. А НАТО — відкритим для прийому нових членів.
