Український протест: проти Кучми і «червоних»

«Україна, яка часто хвалилася тим, що першою серед пострадянських суспільств вільно обрала Президента, може скоро стати першим посткомуністичним суспільством, що переобере його на другий термін. Однак цього разу їй не буде чим хвалитися.

Напередодні першого з можливих двох турів голосування нинішню президентську кампанію вже засуджено, як політичну й демократичну катастрофу.

І не тому, що нинішній Президент і фаворит Леонід Кучма бере участь у перегонах на тлі економічного занепаду упродовж п'яти років його президентства. І не через замах на одного з кандидатів на початку цього місяця чи вбивство старшого помічника одного з кандидатів минулого тижня. Значно більше лякає сам розмах кампанії, яка ведеться нечесно на користь Кучми — іноді з безсоромністю, що примусила б почервоніти навіть затятого радянського автократа.

Податковим поліцейським, пожежним інспекторам та іншим бюрократам теж довелося взяти участь у виборчій кампанії, внаслідок якої крамниці й контори в усій країні було обклеєно портретами Кучми — «своєрідною візитною карткою для податкових інспекторів» — пожартував один аналітик.

Досі Кучма процвітав, видаючи себе за прозахідний оплот проти комуністів, які хочуть викинути на смітник його орієнтовані на ринок економічні програми й приєднати Україну до Росії.

Однак подібні аргументи втратили силу цього року. З одного боку, економічна програма Кучми зупинилася на таких реформах, як розпродаж державних підприємств. Зовнішній борг стрімко зріс, корупція набрала характеру ендемічної хвороби, за винятком молоді, українці дуже розчаровані Заходом.

«Нью-Йорк Таймс»,
28 жовтня

«Прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко не приховує, що у виборчу кампанію Кучми втягнено весь адміністративний апарат. «Немає в нас при владі людей, які не підтримують Президента. А якщо такі трапляються, то самі мусять піти», — заявив він відверто він.

Конкуренти Президента зображаються у мас-медіа виключно в негативному світлі. Стратегія штабу Кучми будується довкола російської моделі виборів 1996 року: йдеться про поляризацію виборців загрозою «червоного реваншу». Тим часом політолог Микола Томенко вважає, що в Україні немає лівого електорату, замість якого є електорат протесту, що не вибирає свідомо програму, а голосує «проти».

«Жечпосполіта»,
27 жовтня