УПЕРШЕ ЧЕМПІОНИ СВІТУ ПІДТВЕРДИЛИ СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ НА КОНТИНЕНТАЛЬНОМУ ФОРУМІ

Вміло розподіливши сили протягом всього турніру, французи досягли своєї мети. Скільки б не говорили, що вони «зіскочили» з неприємної «срібної» сходинки п’єдесталу пошани тільки на останніх секундах, але тільки по-справжньому велика команда (як ніхто у Старому Світі, французи мають найзбалансованіший у всіх ланках склад) може так перемагати. В овертаймі на полі була тільки одна команда, питання полягало у тому, наскільки швидко вдасться «триколірним» реалізувати свою ігрову перевагу. Як не образливо італійцям, однак їхнє «каттеначчо» (непрохідний захист) все ж таки в минулому. Навряд чи підопічні Діно Дзоффа занесуть до свого активу й перемогу у 1/2 фіналу над голландцями. Виснажливі післяматчеві пенальті, два трагічні промахи господарів «з точки» і фантастична гра на останньому рубежі голкіпера «Скуадри Адзурри», звичайно ж, дали результат, однак... гри по-справжньому чемпіонської італійці так і не показали.

Тренер же новоспечених чемпіонів Європи зумів прищепити своїй команді агресивну манеру. У динаміці, характері їй не було рівних. Не даремно ж форвард Тьєрі Анрі після фіналу сказав: «...наша команда передусім продемонструвала характер... Звісно, наша збірна має багато сильних сторін, однак на цьому турнірі головну роль зіграла твердість духу».

Перемога Франції стала перемогою саме гостроатакуючого футболу над оборонним. Втім, часом італійці проводили швидкі контратаки, Алессандро дель П’єро міг двічі «поховати» суперників, та все ж таки наступальний настрій, характер плюс блискучі заміни, проведені Р.Лемером, схилили чашу терезів на користь «триколірних». Тактика збірної Італії (перемоги «всупереч», без показу скільки-небудь видовищного футболу), звичайно ж, має право на життя. Та навряд чи сам футбол виграв би від такої перемоги. З інших збірних, що брали участь у континентальному форумі, безумовним відкриттям стала португальська команда. Показавши дуже видовищний «бразильський» футбол, португальці довели, що їхня яскрава гра чотири роки тому в Англії не була випадковою. «Вольова» перемога над англійцями (3:2) і розгром «Бундестіма» (3:0) у «групі смерті» показали можливості цього самобутнього колективу. Трохи більше розмаїтості у тактиці (акцент в атаках тільки на Нуно Гомеша) і правильний розподіл сил протягом турніру — ось резерви головних підбурювачів спокою ЧЄ-2000.

Що вже й казати, нам, звісно, хотілося побачити на чемпіонаті Старого Світу українську збірну. Навряд чи вона зіграла б так само беззубо, як шведи чи бельгійці, однак сподіватися на успіх нам було б важко. Умовний спосіб тут ні при чому — поразка від словенців показала наші недоліки, сам чемпіонат засвідчив нові тенденції (насамперед збільшення обсягу роботи на полі всіх без винятку гравців, регулювання темпу, швидкості гри, наявність широкої «лави» запасних), і тому є над чим «поламати» голову тренерському штабу на чолі з Валерієм Лобановським напередодні «відбору» до світового футбольного форуму 2002 року.

Трохи статистики континентальної першості

У 31-й грі на ЧЄ-2000 забито 85 м’ячів (середня результативність 2,74 м’яча). 1 138 591 — стільки глядачів відвідали матчі континентальної першості. Середня відвідуваність — майже 37 тисяч уболівальників на матчі. Команди завдали 689 ударів (у середньому 22,2) і 344 з них у ствір воріт (11,1). Кутові — 339 (майже 11 за матч). Арбітри десять разів вилучали гравців команд із поля. Найнедисциплінованішим футболістом ЧЄ-2000 став румун Георге Хаджі — 1 вилучення і 3 попередження. Лаври найкращого бомбардира поділили голландець Патрік Клюйверт і югослав Саво Мілошевич — по 5 м’ячів. Найшвидший гол на рахунку Пола Скоулза — 2°41°° (матч Англія — Португалія). Найпопулярніші рахунки — 2:1 (8,26%), 1:0 (5,16%), 2:0 (5,16%). Великих перемог тільки чотири: Голландія — Югославія (6:1), Франція — Данія, Голландія — Данія і Португалія — Німеччина (по 3:0). Найрезультативніші матчі ЧЄ-2000 — Голландія — Югославія (6:1) та Іспанія — Югославія (4:3). Приз «За волю до перемоги», безумовно, має бути присуджений збірній Іспанії (під час матчу зі збірною Югославії підопічні Х.А.Камачо поступалися 0:1, 1:2, 2:3, але все ж таки перемогли — 4:3). З 13-ти пенальті в ігровий час польовими гравцями реалізовано тільки 8. Два пенальті у грі з голландцями відбив італієць Франческо Тольдо. Ще три пенальті цього дня він відбив у серії післяматчевих пенальті. Найгрубішою командою стала збірна Італії — 133 фоли. «Найшвидший» гол, забитий гравцем, що вийшов на заміну, на рахунку португальця Фр. да Кошта — 87-а і 90-я хв. (у матчі Португалія — Румунія — 1:0). За перемогу кожний гравець (навіть запасний) збірної Франції отримав $600 тис.