Усе під контролем
— Знаєте, — ділиться своїми роздумами декан медичного факультету Сумського державного університету Олександр Сміян, — у нас дуже часто так буває: людина обирає для себе одного лікаря — того, кому довіряє найбільше. І вона не слухатиме навіть світил медицини, якщо сказане ними розходитиметься з почутим від «особистого» лікаря. Так що про психологічну готовність людей до нового виду медичних послуг, вважаю, можна говорити цілком упевнено.
Сімейну медицину слід впроваджувати: сумніву нема. Однак вона не повинна бути бідною. Мені доводилось спілкуватися з сімейним лікарем із Канади. У нього просторий сучасний офіс, прекрасно обладнаний. А для нас поки що це велика проблема. Знаю, що в західних областях України сімейні лікарі вже успішно практикують. Вони мають добрі заробітки, навіть роблять маленькі операції. А якщо треба — привозять у сільську місцевість консультантів iз міста. Такий досвід треба запозичати...
На Сумщині сімейна медицина робить поки що перші кроки. Сьогодні в області атестовано і практикують лише 7 лікарів (три в сільських лікарських амбулаторіях, по одному — у сільській дільничній лікарні та на базі ФАП, два — у поліклініках міста Суми). Жоден з них власного офісу не має.
Наталія Сенько — одна з цих «піонерів». Після закінчення медичного факультету СумДУ та інтернатури при Харківській медичній академії післядипломної освіти два роки працює сімейним лікарем.
— Мій фах, — говорить вона, — передбачає максимально тісний контакт з потенційними пацієнтами. Це безумовний «плюс». Коли пацієнта «ведеш» фактично від самого народження, враховуючи при встановленнi діагнозу і спадковий фактор, і житлові умови, і професію. Крім того, є змога планомірно проводити профілактичну роботу, привчаючи людей до здорового способу життя. Думаю, в перспективі кожна родина обиратиме фахівця самостійно. Проте, зрозуміло, відсутність належної матеріальної бази обмежує можливості сімейного лікаря як і будь-якого іншого.
Прийом своїх пацієнтів Наталя Іванівна проводить на базі 1-ї Сумської міськлікарні. За словами її головного лікаря Володимира Гороха, інтенсивний пошук окремого приміщення, яке б відповідало усім вимогам, поки що нічого не дав. Щоб покращити якість надання медичних послуг, доведеться будувати нове. Тим більше, що п’ять терапевтів лікарні нині проходять перепідготовку і незабаром отримають посвідчення сімейних лікарів.
Власне, всього за кілька днів Сумщина вже матиме близько 60 нових фахівців такого профілю. В обласному центрі завершуються курси під назвою «Загальна практика — сімейна медицина», організовані сумською філією Харківської медичної академії післядипломної освіти. 57 лікарів (в основному терапевти й педіатри) лікувально-профілактичних закладів, рівень і база яких були визнані такими, що відповідають необхідним нормам. Загалом «курсантам» довелося освоїти навчальні курси з 25 спеціальностей: від хірургії, онкології, дитячих інфекцій, швидкої допомоги до медицини катастроф та інформатики. Все — в тому обсязі, яким повинен володіти сімейний лікар.
— Нам не треба знову вигадувати велосипед, — вважає заступник декана Сумської філії ХМАПО Юрій Мужецький. — Сімейна медицина вже давно довела свою ефективність. Нашим людям, щоправда, тільки належить відчути її переваги. Вже одне те, що пацієнту не доведеться ходити від кабінету до кабінету — велика справа. Сімейний лікар зможе поставити діагноз у багатьох випадках. А вчасний діагноз, як відомо, запорука ефективного лікування. Крім того, певну медичну допомогу він надаватиме самостійно.
Поки що населення області, особливо сільське, про сімейну медицину та її переваги має досить-таки туманне уявлення. Але вже до кінця року на Сумщині планується перепрофілювати 51 сільську амбулаторію в сімейну, реорганізувати в сімейні амбулаторії три фельдшерсько-акушерські пункти, відкрити сім відділень при ЦРЛ, два — при селищних лікарнях, три — при лікувально-профілактичних закладах Сум. Це тільки початок.
— На вказані цілі, — коментує заступник начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Надія Лисенко, — необхідно асигнувань у сумі близько 9 мільйонів 62 тисяч гривень. Знаємо з досвіду інших областей України: кошти закладаються в обласні бюджети. За них наші колеги змогли придбати для професійних потреб автомобілі «Таврія», оснащення для амбулаторій — офтальмоскопи, набори лінз, сучасні портативні електрокардіографи, апарати ультразвукової діагностики тощо. А головне — до здійснення медичних реформ активно долучалися органи місцевого самоврядування — допомагаючи впроваджувати медичне страхування, сприяючи організації лікарняних кас. До речі, хорошим прикладом у цьому плані міг би слугувати наш Недригайлівський район, де членами каси стало більше третини населення.
Оснащення та утримання сімейних амбулаторій справді потребує значних капіталовкладень. Проте практика показує, що ці витрати у декілька разів перекриваються економією коштів за рахунок підвищення якості медичної допомоги, наближення її до населення. Результати моніторингу, проведеного в Україні, підтверджують ефективність впровадження сімейної медицини. Насамперед відзначається зменшення кількості викликів швидкої медичної допомоги, особливо до хронічних хворих, значно рідшими також стали випадки виявлення занедбаних форм туберкульозу. 89 відсотків хворих, які розпочали лікування у сімейного лікаря, безпосередньо у нього і завершують лікування. В той час, як у дільничних терапевтів цей показник становить 40—50 відсотків.
— Це для пацієнта справжня «палочка-виручалочка». — «за» сімейну медицину висловлюється й отоларинголог медсанчастини ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» Любов Салій. — Лікар буде тримати під контролем стан здоров’я кожного члена сім’ї, займатися не тільки лікуванням, а в першу чергу дбати про попередження захворювань. У разі потреби фахівець сімейної медицини поставить діагноз, а якщо є необхідність, направить хворого до спеціаліста, який займається саме цiєю патологією.
Окрім того, сімейний лікар, якщо можна так висловитись, особисто зацікавлений у тому, щоб його підопічні були здоровими: адже вони ніде від нього не подінуться, йому їх «вести». Думаю, це ще один стимул до ефективної праці.
Сімейна медицина, по суті, повинна стояти до людей найближче. Але цих питань вона не вирішує. Лікувати серйозне захворювання чи робити складну хірургічну операцію все одно доведеться вузькопрофільному спеціалісту, який володіє необхідними знаннями й навичками. Так що конкуренції ми не боїмося: без роботи не залишимось.
