Усе золото світу

Усе або майже все, про що ми так довго мріяли, — здійснилося. Ми знову на вершині спортивних «чартів». З часів успіху в олімпійській Атланті українці вистрілювали лише епізодично. Сідней-2000 став, попри фактичний провал, хорошим протверезним душем. Адже згадуючи лейтмотив заяв тогочасного керівництва НОК і Держкомспорту, до невдачі там готувалися. Й отримали три «золота» на 50 млн. осіб. «Душ» подіяв. Змінилося керівництво головних спортивних відомств. Почали готувати до Олімпіади не «зірок» ще радянського гарту, а на 100% «незалежну» українську молодь. Така болісна процедура, як зміна олімпійських поколінь, зайняла лише один олімпійський цикл. Дуже важливу з погляду акумулювання морального духу функцію виконує в збірній Яна Клочкова, яка ще чотири роки тому своїм прикладом показала, як долати труднощі. Нагадаємо, що чотирикратна олімпійська чемпіонка вже багато років вимушена готуватися до стартів за кордоном. Гарний басейн Україна та її столиця побудувати ще не в змозі. Обходимося стареньким, зі слів голови Держкомспорту Миколи Костенка, «морально застарілим» басейном «Юність» на Печерську. Проект спорудження комплексу біля НСК «Олімпійський» поки що заморожено. Плавці чекають, коли закінчиться реконструкція плавального центру «Метеор» у Дніпропетровську й «Акварени» в Харкові. Останню, відзначав нещодавно Микола Костенко, нібито планують здати до Нового року.

Одним із тих, хто нарівні з Яною вдало відстоював український інтерес у Греції, був Андрій Сердінов, який спеціально, щоб краще підготуватися до «коронного» спринту батерфляєм, пропустив інші дистанції. Його бронза дорогого варта. На цьому в плаванні успіхи українців закінчилися. З травмою виступав Олег Лісогор, на якого як на екс-чемпіона світу покладали певні надії. Але, погодьтеся, два «золота» та «бронза» дуже непогано для країни, в якій словосполучення «хороший басейн» асоціюється виключно з туристичним бізнесом. До речі, росіяни взагалі приїхали з Афін з «бубликом» із плавання, а вони мають кілька баз європейського рівня.

Як і на двох попередніх Олімпіадах, українці здобули 23 медалі. Знову, як і в Атланті, дев’ять золотих. А п’ять срібних зумовили найгучніший наш успіх із часів здобуття незалежності. Медалі вищої вартості можна розбити на дві групи. Ті, на які ми апріорі розраховували, і ті, які стали для нас приємною несподіванкою. До першої категорії зарахуємо й останнє українське золото Афін борця Ельбруса Тадеєва. Неодноразовий чемпіон Європи та світу у вазі до 66 кг мав за плечима колосальний досвід та вміння. У фіналі він «розбив» Джамілла Келі 5:1. Причому для двох «накатів» йому знадобилося трохи більше хвилини. Це друге «золото» наших борців на Олімпіадах. Перше виграв В’ячеслав Олійник (щоправда, в греко-римському стилі) ще в Атланті. Утім, це стосується чоловіків. Був перед Іграми ще один привід для оптимізму «на килимі» — трикратна чемпіонка світу Ірина Мерлені-Мельник (вага до 48 кг). Її, щасливу, заплакану, напевно, ще неодноразово показуватимуть усі телеканали світу. Вона — перша олімпійська чемпіонка із боротьби серед жінок. Ще один українець-вільник Василь Федоришин поступився «бронзою» японському спортсмену лише в додатковий час.

Чекали успіху й від Юрія Білонога. Виступ штовхачів ядра взагалі став мало не найяскравішим шоу Олімпіади. Серед мальовничих руїн стародавньої Олімпії «найважчі» легкоатлети, не поспішаючи, розігрували свою партію, в якій до останньої шостої спроби солірував здоровенний американець Адам Нільсен. Але в останній момент він поступився українському атлету. Власне, це золото так і залишилося єдиним для нас у легкій атлетиці. Екстрені заходи, як і очікувалося, допомогли не дуже. За рік результати самі по собі не приходять. Тон у легкій атлетиці, як і очікувалося, задавали американці та воскреслі духом росіяни — невдахи перших двох тижнів турніру. Вони по-чемпіонськи «накотили» на фініш в останні дні, але китайців за «золотом» наздогнати так і не змогли. А українці, де могли, билися як леви. Точніше, левиці. Дві «бронзи» та «срібло» здобули наші дівчата. Розраховували ми й на досвідчених стаєра Івана Гешка та спринтера Жанну Блок, але — не склалося. Ще одне заплановане «золото» завоювала українська штангістка, рекордсменка світу в поштовху (до 63 кг) Наталія Скакун. Підтримав колегу і Ігор Разоренов (до 105 кг), підтвердивши реноме українських важкоатлетів у «великих» терезах на Олімпіаді. Ось, напевно, це і є ті чемпіони, в успіх яких вірили, перемог яких чекали.

А була ще й прекрасна трійка козирних тузів у рукаві нашої збірної. «Золото» батутиста Андрія Нікітіна, гімнаста Валерія Гончарова й Олени Костевич, яка виграла турнір у стрільбі з пневматичного пістолета на 10 м, «срібні» екіпажі наших яхтсменів... Це якось одразу налаштувало уболівальників і професіоналів на романтику. Так, ми здатні «вистрілити», і не лише в переносному значенні, не тільки в тих видах програми, на які розраховуємо.

Були на «золотому» українському сонці й темні плями. Провалилася жіноча збірна зі спортивної гімнастики, не змогла випередити двох росіянок художниця Ганна Безсонова. Скажемо прямо, більшого ми чекали від наших «греко- римлян» і боксерів. Та й від штангістів, попри успіх, також. Не заладились старти у Силантьєва, Лісогора, Жупиної... Список можна продовжувати, та чи варто? Банально, але факт: перемагає однаково команда. У повному складі. До речі, про Команду, єдину делеговану Україною від ігрових видів спорту. Наші чудові гандболістки вирвали в боротьбі з француженками «бронзу» Олімпіади. («Золото» у важкому матчі з двома додатковими десятихвилинками та серією пенальті втретє поспіль здобули датчанки.)

Не обійшлося на Олімпіаді і без допінгових скандалів. Американці ще до стартів втратили кількох потенційних чемпіонів, росіянка (тут усе зрозуміле, Росія давно в «улюбленчиках» у МОК). І далі... греки! Порадуємося за китайців — донедавна головних дійових осіб допінгової теми. В Афінах вони були чисті. А ось що сталося з нашою байдарочницею Оленою Олефіренко, поки що не відомо. Чекатимемо офіційних заяв.

Загалом, кажучи про підсумки Олімпіади, слід відзначити великий успіх азіатських команд: Китаю, Японії, Південної Кореї. З огляду на те, що наступна Олімпіада відбудеться в Пекіні, азіатські спортсмени напевно претендуватимуть на провідні ролі в світовому спорті. А Україна, як показує практика, має всі шанси не лише зберегти досягнутий рівень, а й претендувати на більше, ніж високе 12-е місце в неофіційному командному заліку. Чотири роки після Сіднея показують, що навіть вельми скромні за світовими мірками інвестиції в спорт приносять величезний позитивний ефект для країни. (До речі, на український уряд чекають приємні турботи. $1 млн. 700 тисяч отримають наші олімпійці за свої досягнення в Афінах. Нагадаємо, що «золото» оцінювалося в $100 тис., «срібло» $70 тис., «бронза» $50 тис. «Переплюнули» нас у цьому значенні росіяни. Володимир Путін щедро пообіцяв переможцям 110 тисяч євро! У результаті олімпійці Росії разом заробили близько $6 млн.)

Підсумковий командний залік Олімпійських ігор у Афінах має такий вигляд:
1. США — 103 (35 золотих, 39 срібних, 29 бронзових)
2. Китай — 63 (32—17—14)
3. Росія — 92 (27—27—38)
4. Австралія — 49 (17—16—16)
5. Японія — 37 (15—10—12)
6. Німеччина — 48 (14—16—18)
7. Франція — 33 (11—9—13)
8. Італія — 32 (10—11—11)
9. Південна Корея — 30 (9—12—9)
10. Велика Британія — 30 (9—9—12)
11. Куба — 27 (9—7—11)
12. УКРАЇНА — 23 (9—5—9)
13. Угорщина — 17 (8—6—3)
14. Румунія — 19 (8—5—6)
15. Греція — 16 (6—6—4)
16. Норвегія — 6 (5—0—1)
17. Нідерланди — 22 (4—4—9)
18. Бразилія — 19 (4—3—3)
19. Швеція — 7 (4—1—2)
20. Іспанія — 19 (3—11—5)

Українці в Афінах: ваша оцінка

Іван МАЛКОВИЧ, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:

— Дуже хотілося й вірилося, що ми залишимося в першій десятці. Але ми й так маємо значний успіх. Багато, звичайно, несподіваних перемог. І тут хочеться сказати найкращі слова про Яну Клочкову, яка завоювала ті нагороди, яких від неї чекали. Дуже важливо, коли той, на кого ти розраховуєш, виправдовує твої сподівання. Жаль, що наші боксери нічого не здобули. І це при тому, що абсолютний чемпіон світу — українець! Але важливіше говорити про наш «золотий прорив». Втішно, що наші спортсмени взяли медалі в 15-ти дисциплінах (росіяни — в 20-ти). Це добре свідчення «багатожанровості» українського спорту. Це вам не кубинці, які майже все своє золото взяли тільки в боксі. Хочеться вірити, що на наступній Олімпіаді у нас будуть ще кращі результати. Адже спортсмени як ніхто «зцементовують» націю, яка в нас, на жаль, дуже розрізнена й недружна. У нас відсутній «дух нації», притаманний великим державам. Цю сумну істину підтверджує й той факт, що в Україні практично немає жодної сильної команди в ігрових видах спорту (за винятком гандболісток).

Олександр ГУБЕНКО, психолог, головний редактор журналу «Практична психологія та соціальна робота»:

Особисто я ретельно слідкував за подіями на Олімпіаді. Точно знав, що ми переможемо в плаванні та силових видах спорту. Коли йдеться про наших чемпіонів, на слуху одразу ж імена Віталія Кличка та Яни Клочкової, які є справжніми візитівками України у світі. Українці ще не зовсім відійшли від тріумфу Руслани на «Євробаченні», тому зараз удвічі приємніше усвідомлювати ще й таку кількість нагород наших спортсменів у Афінах. Усі ці події в першу чергу допомагають нам, українцям, долати елементи комплексу меншовартості, бо треба погодитися: у нас є тенденція розглядати себе як малоздібну та малоуспішну націю. Але крім цього олімпійські перемоги — це й фактор згуртовування нації, символ національної ідентичності і символ національної вдачі. Психологи дослідили риси, що властиві найбільш успішним націям. Ними є вміння ставити цілі і їх досягати, воля, енергія, завзятість, здатність до креативного мислення та опанування своєю інстинктивною сферою. А також повага до законів і правил у суспільстві, висока моральність, чесність тощо. Так от, успіхи наших спортсменів і довели, що ці риси властиві і нам. На сьогодні є підстави гадати, що песимізм експертів щодо перспектив розвитку українського суспільства, не виправдовується. А тріумфи наших спортсменів доводять, що ми разом з ними вчимося бути конкурентноспроможними на світовій арені. Ми маємо довести, що можемо бути не лише постачальниками природних та людських ресурсів, а й постачальниками нових ідей та технологій. І вже є перші симптоми. Олімпійський дух — це перемога над собою. Україні потрібні такі переможці в усіх сферах. У тому числі й у політиці.

Олександр ДЕРГАЧОВ, політолог:

— Для нації дуже важливо добре виглядати на спортивних змаганнях. Не секрет, що рівень спорту відображає й рівень суспільного здоров’я — не фізіологічного, а передусім політичного, психологічного. Ця Олімпіада залишила дуже суперечливі враження. Наша участь — це картинка невідхворілого суспільства. Є, звичайно, індивідуальні успіхи окремих спортсменів, успіхи — але не більше. І на цьому фоні спроби бити в литаври попахують відвертою провінційнiстю і другосортністю. Ми не мали можливості порівнювати, але щось схоже було і в російському варіанті — нашим сусідам також дуже треба підкріпити суспільні настрої блиском медалей.

Ще одне зауваження — непрофесійні коментарі ведучих. Там були, звичайно, такi фахівці як Фарід Дасаєв, якому вже дуже багато років, але 95% коментарів — просто анекдотичні. Та й показували Олімпіаду дуже погано. Олімпіада — це глобальне явище, а ми — європейці, і повинні були набагато ширше дивитися на реальні змагання в режимі реального часу, а не задовольнятися нарізкою, вихопленими секундами, від яких «ні розуму, ні серцю».

Сергій ФОМЕНКО, лідер гурту «Мандри»:

— Насамперед, українці показали себе прекрасними спортсменами. Я горджуся нашими спортсменами. Віват! Хай Україна і надалі так перемагає!

Oлег ІВЧЕНКО, голова Конгресу приватних роботодавців України:

— Нинішня Олімпіада в Афінах стала дуже успішним бізнес-проектом як взагалі, так і для України, зокрема. На такому рівні Україна виступала хіба що на першій після здобуття незалежності Олімпіаді. І це зрозуміло, бо в Радянському Союзі спорт фінансувався централізовано... На попередній Олімпіаді виступ українських спортсменів також був непоганим, але ж золотих медалей було набагато менше. Нині в спорт і підготовку спортсменів Україною вкладаються вже певні гроші і це дає свої наслідки. Наше 12-те олімпійське місце є досить почесним. На мою думку, дуже правильно, що українським спортсменам-переможцям піднято гонорари. І, звичайно ж, дуже приємно, що Яна Клочкова — золота медалістка — стала Героєм України. Я сподіваюся, що це не останнє таке звання для спортсменів-олімпійців України, адже ці люди пропагують Україну в усьому світі і приносять нам великі моральні дивіденди.