Утома гривні

Підсумковий позитив стримано викладав віце-прем’єр Василь Роговий. У першому півріччі реальні прибутки населення, з його слів, збільшилися на 18,5%, а середня зарплата — на 18,3%, роздрібний товарообіг — на 16,1%. Ці цифри, як і дані про зростання ВВП (4,3%), промислового виробництва (5,8%) та рівень цін (дефляція, тобто зниження, у розмірі 1,8%), наводилися й раніше (у зв’язку з деяким уповільненням перших двох показників з’явилися підстави говорити про початок стагнації і навіть економічну депресію). На вчорашньому засіданні уряд уточнив прогноз макроекономічних показників цього року. Його оптимістичний варіант базується на тому, що зростання ВВП становитиме 6%, а рівень інфляції — 6,5%. У результаті висновок, що на кожен 1% зростання ВВП припадає понад 4,2% приросту зарплати, що майже втричі більше, ніж у відповідному періоді минулого року, вже не став, як очікувалося, хітом засідання і трохи потьмянів.

Проте, на думку Рогового, загалом оцінки першого півріччя свідчать «про помітне просування» в реалізації програмних цілей уряду в усіх критичних напрямах економічного і соціального розвитку, хоч цей період характеризувався «складними і неоднозначними процесами», які відбувалися в економічному і політичному житті країни. А також погіршенням зовнішньоекономічної кон’юнктури у зв’язку з рецесією світової економіки й активними перешкодами для українського експорту, що створювалися основними торговими партнерами. Додамо, що заборгованість із зарплати з квітня місяця майже не виросла, але застигла на позначці 2,5 мільярда гривень. Податковий борг (за п’ять місяців) виріс більш ніж на три мільярди гривень.

У цих умовах уряд приречений на пошук нетрадиційних підходів. Тому прем’єр-міністр Анатолій Кінах застосував улюблену термінологію і знову наполягав на необхідності інвестиційної й інноваційної стратегії розвитку української економіки. «Нам вельми необхідно перейти від методів споживання, які, на жаль, лежать в основі розвитку держави, до стратегії розвитку, яка повинна спиратися, передусім, на інвестиційні й інноваційні складові у всіх напрямах фінансової, податкової і економічної політики держави», — запевняв А. Кінах. Традиційно наполягаючи при цьому також на необхідності об’єднання зусиль усіх гілок влади і суспільства у вдосконаленні захисту прав людини, інвестора і власника, А. Кінах виступив за підвищення платоспроможності внутрішнього ринку і населення країни як методу зниження залежності України від зовнішньоекономічної і політичної кон’юнктури.

Між тим практичною основою грунтовних міркувань на інноваційно-інвестиційну тему стала нещодавня (мабуть, не без санкції прем’єра) пропозиція Мінекономіки про цільову емісію Нацбанку. Простіше кажучи, йшлося про те, щоб надрукувати трохи грошей. Пропозицію також підтримав і Мінфін.

Його голова Ігор Юшко зазначив: «Це один із чинників, щоб трошки підштовхнути інфляцію, бо нинішня дефляція нас не задовольняє». Нагадаємо, що відомство Олександра Шлапака пропонує влаштувати емiсiю розмiром три мільярди гривень і рефінансувати ними комерційні банки для довгострокового (2—3 роки) кредитування інвестиційних проектів під 12% річних. Інвестиційні проекти пройдуть обкатку в комерційних банках, список яких визначать Кабмін та НБУ, і потім потраплять на міжвідомчу конкурсну комісію, яка і повинна приймати остаточні рішення про кредити. На думку Мінекономіки, додатковий рівень інфляції становитиме 1,2—1,4%.

Зрозуміло, що деякий простір для цієї пропозиції відкрито даними про дефляцію в першому півріччі й одночасно — рішенням керівництва країни про те, що подальші відносини з Міжнародним валютним фондом потрібно провадити на безкредитнiй основi. Проти останнього МВФ (нагадаємо, що Україна в першому півріччі скоротила борг перед ним на 5%) начебто не заперечує, а ось проект тримільярдної емісії не підтримує. Зі слів старшого постійного представника МВФ в Україні Лоренцо Фільюолі, якщо подібна схема почне працювати... це буде спробою втручання у проведення операцій у ринкових умовах. Крім того, сказав голова представництва МВФ Інтерфаксу-Україна, якщо таке фінансування здійснюватимуть за участю НБУ чи під гарантії уряду, то, з макроекономічного погляду, це призведе до збільшення дефіциту держбюджету.

Емісійна ідея поки що не викликала ентузіазму i в українських банкірів. Їхній основний мотив — можливе зростання інфляції, а також стурбованість тим, що рішення прийматиме комісія, тоді як кредитні ризики дістануться банкам. А на думку заступника голови правління банку «НРБ-Україна» Олександра Соколова, цільова емісія призведе до штучного пониження вартості ресурсів на кредитному ринку.

Але головний фінансист країни заспокоює банкірів: «Йдеться не про примусове кредитування за проектами, які визначені урядом, і щоб комбанки несли комерційні ризики». Зі слів міністра, інвестпроекти просто повинні пройти експертизу в комбанках. Коментуючи негативну реакцію МВФ, І. Юшко сказав: «Я також знаю, що МВФ негативно оцінює і дефляцію, яка відбувається в Україні».

І все ж сьогодні ще дуже непросто спрогнозувати подальшу долю емісійного проекту Мінекономіки. У боротьбі навколо нього урядові прагматики повинні зіткнутися з ліберальними економістами, які виступають апріорі проти подібних рішень. Зокрема, президент Центру економічного розвитку, відомий український економіст Олександр Пасхавер стосовно цього сказав «Дню», що якщо держава хоче стимулювати інвестиції, вона повинна проводити певну макро- та мікроекономічну, а також податкову політику, а не прямо втручатися до цього інтимного процесу. Але в уряду тут, мабуть, крім відкрито висловлюваних, є ще й інші свої мотиви. Оскільки його постійні заклики до об’єднання зусиль усіх гілок влади в парламенті чують далеко не всі, він, можливо, вирішив «консолідувати» бізнесову складову політичних угруповань, які протистоять йому, недорогими емісійними кредитами. Не виключено, що це подіє. Тим більше, що тепер із парламентом, можливо, працюватимуть ще й спеціально виділені міністерські секретарі.