Від однієї «війни» до іншої...

«Маякова істерія» — у розпалі. Конфронтація між Україною і Росією через ситуацію навколо кримських гідрографічних об’єктів досягнула цими днями кульмінації. Особливо відзначилася на цьому тлі російська сторона, яка лише підсилила громадські занепокоєння заявами деяких політиків, мовляв, Москва може захищати свої інтереси, пов’язані з Чорноморським флотом, навіть силовими методами. Як доказ — пересування російських військовослужбовців і навіть військової техніки в Криму.

Ось як виглядала ситуація в регіоні 18 січня... На маяк на мисі Сарич прибула автомашина з військовими номерами ЧФ, доставивши сім ящиків зеленого кольору. Вантаж — невідомий, однак представники української сторони не виключають, що там могли бути патрони. Також для посилення охорони військового містечка та об’єкта прибув БТР. Усього на маяку перебуває 17 військовослужбовців на чолі з офіцером. Як повідомило «День» надійне джерело, у районі маяка на мисі Ай-Тадор для посилення охорони додатково прибули чотири військовослужбовці ЧФ. Усього їх на маяку — 12. Крім того, на Євпаторійському маяку перебуває сім військовослужбовців, на мисі Тарханкут — 12 на чолі з мічманом, а на маяку «Марс-75» (Геничеськ, Херсонська область) — 14 вояків. Слід зазначити, що досі військова охорона на цих спорудах була відсутня. Чорноморський флот «активізував» свою діяльність саме в останні дні. Україна направила з цього приводу відповідну ноту російській стороні, однак можна припустити з великою часткою ймовірності, що жодного ефекту заклик Києва не матиме.

Переговори (особливо з російською стороною) завжди носили винятковий характер. Яскравим прикладом «продуктивної» дипломатичної роботи є тузлинська криза осені 2003 року. На численні ноти українського зовнішньополітичного відомства з вимогою припинити спорудження дамби російські колеги надавали відписи, з яких складалося враження, що Москва абсолютно не контролює ситуацію на своїх кордонах. Схожа ситуація може виникнути і у випадку з маяками. Не буде дивним, якщо з часом із Росії повідомлять, що не були в курсі переміщень своїх вояків на території Україні. У Москві досі очікують роз’яснень від української сторони, хоча ця інформація була передана усіма можливими каналами. Аргументацію офіційного Києва за останні тижні, напевно, засвоїв кожен українець, стежачи за постійними звітами вітчизняного МЗС. І українські аргументи справді дуже міцні.

Очевидно, що проблема не у відсутності правових підстав із боку України на розпочаті дії. У цьому плані висловлюється чимало «підводних» версій, у яких надаються пояснення кроків як Києва, так і Москви. Найбільш поширена полягає в тому, що обидві сторони намагаються розіграти новий конфлікт у двосторонніх відносинах під час парламентських виборів. За версією одних аналітиків (насамперед українських): Росія намагається посприяти в отриманні додаткової рейтингової ваги опозиційним силам. На думку інших (здебільшого російських політологів): українська влада прагне консолідувати населення антиросійською істерією, відволікши електорат від інших проблемних питань. В останнє віриться дуже важко...

I не тому, як висловлюються деякі експерти, що українські можновладці не здатні вибудувати певні багатоходові комбінації, але й тому, що «війнами» з Росією провладні сили швидше нашкодять своїм рейтингам. До слова, за повідомленнями спостерігачів із Криму, більшість місцевого населення, яке здебільшого дивиться російські канали, обурене діями влади.

Утім, зараз конфлікт перебуває вже не в тій стадії, аби розмірковувати, хто від нього виграє, а хто програє. I зовсім недоречною є прив’язка маякової проблематики до недавнiх напружених газових переговорів. Відносини України та Росії мають надто непростий характер, у них є чимало гострих питань, а тому є доволі ризикованим шлях сусідства за принципом — від однієї «війни» до іншої. А приводів для них знайдеться чимало. (Кілька місяців тому ніхто і гадки не мав про те, що дві держави мають неврегульовані питання з приводу гідрографічних об’єктів.) Українські дипломати в розмові з «Днем» повідомили, що підтримують постійний контакт із російськими колегами. Діалог особливо необхідний, зважаючи на те, що перша офіційна зустріч двох сторін запланована аж на 16 лютого. За цей час конфлікт може розростися до катастрофічних масштабів.

За інформацією «Дня», на вітчизняне МЗС покладене завдання «розрулити» ситуацію до зустрічі Віктора Ющенка з Володимиром Путіним. Заступник глави Секретаріату Президента Анатолій Матвієнко учора повідомив, що вона може відбутися у квітні в Україні. Також стало відомо, що найближчим часом відбудуться зустрічі прем’єр-міністрів двох країн, міністрів закордонних справ, секретарів рад національної безпеки і оборони.

Учора у Секретаріаті Президента, крім того, повідомили про позицію Віктора Ющенка з приводу «маякового протистояння». За словами Анатолія Матвієнка, вона полягає в тому, що Росія повинна завершити передачу Україні гідрографічних об’єктів у Криму, після чого дві сторони мають знайти цивілізоване рішення щодо їх спільного використання. «Принципова позиція Президента — все належить Україні згідно з українсько-російською угодою 93-го року і угодою 97-го року про розподіл Чорноморського флоту. Усе майно — це майно України», — наголосив Анатолій Матвієнко. За його словами, відповідно до двосторонніх документів, Україні має бути переданий 101 об’єкт. Iз 2002 року Україні були передані 65 гідрографічних об’єктів включно з Ялтинським маяком. Він підкреслив, що Президент у цій ситуації не налаштований на розвиток конфлікту і в цьому контексті «досить жорстко» висловився на останньому засіданні Ради національної безпеки і оборони. А.Матвієнко відзначив, що Україна хоче вирішити проблему об’єктів у Криму аналогічно тому, як було вирішено українсько-російську газову проблему. «Що шокувало Росію? Це те, що Ющенко підтвердив своє бажання перейти на цивілізовані відносини у газовій проблемі з Росією. Так само ми хочемо перейти на цивілізовані відносини з Росією у питаннях тимчасового перебування ЧФ на території України... Так, Росія звикла, що вона хазяйка, і нічого більше не треба робити, крім того, аби визнавати її пріоритетне право», — цитує слова А.Матвієнка Iнтерфакс-Україна.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров давав учора більш ніж дипломатичні відповіді щодо ситуації навколо маяків. Насамперед він висловив сподівання, що все буде вирішено шляхом повернення цього питання в рамки правового поля (хоча за ці рамки вийшла якраз Росія). «В угоді все чітко було записано, угода передбачає розробку додаткових домовленостей про порядок спільного використання окремих об’єктів, до них належать і маяки в Ялті», — підкреслив глава МЗС РФ. Він вважає, що «українська сторона після підписання цих угод усіляко уникала доопрацювання конкретних домовленостей і потім, фактично не виконавши зобов’язань із розробки конкретних правил використання маяка і інших об’єктів, розпочала одностороннє захоплення». Не треба бути спеціалістом у логіці, аби побачити в цій заяві змішування фактів, які визнає російський міністр, і побажань, на зустріч яким нібито не пішла Україна. Факт — маяки українські. Побажання — розробити додаткові домовленості для їх використання російськими вояками. Запитання — чому міністр називає повернення маяків в українську власність захопленням?

Як буде діяти українська сторона далі? Чи існують взаємоприйнятні варіанти врегулювання конфлікту, за яких обидві сторони могли б зберегти обличчя? Представник МЗС України під час неофіційної розмови висловив думку, що питання може бути вирішено «пакетним способом». До цього «пакета» домовленостей буде входити підтвердження Росією української власності на майно, тимчасово використовуване ЧФ, а також зобов’язання Києва провести подальші переговори щодо підписання договорів про орендне використання об’єктів... Щоправда, маяки в цей перелік, згідно з українським законодавством, не входитимуть.