Відлуння несвободи

Учора весь робочий день Верховна Рада присвятила слуханням «Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності і стану інформаційної безпеки України». Слухання продемонстрували загальну хворобу українського політикуму: розтягнення по «квартирках», по «проблемках», по частковостях кардинальних, суттєвих, стратегічних проблем і завдань. Тим часом дійсно системні заяви і пропозиції нерідко тонуть в загальному гулі і пафосі нікого ні до чого не зобов’язуючих викривальних заяв, яких і під час нинішнього засідання було достатньо. «Гул» всього лише ще раз засвідчив і так давно всім знайоме: в основі проблем зі свободою слова в країні — монополізм держави в інформаційній сфері, в тому числі і через неправові механізми, залежність успішності медіа-бізнесу від політичної лояльності. Істотним для позначення кризової ситуації в країні зі свободою слова було визнання головою профільного комітету Олександром Зінченком прагнення «впровадити політичну цензуру як на загальнодержавному, так і на регіональному і місцевому рівнях; тиск органів державної влади на ЗМІ з метою зміни їх політичного курсу; знищення ЗМІ за допомогою невиправдано високих сум відшкодування морального збитку». Важливим був акцент на необхідності розв’язання всіх конфліктів в області ЗМІ тільки судовим шляхом, як і необхідність реформування судової системи.

Однак, на наш погляд, найважливіші, системні заяви на слуханнях були зроблені у вступному слові Івана Плюща. Глава парламенту заявив, що в Конституції України була спочатку закладена помилка, внаслідок якої цензура у нас трактується, як втручання в ідеологічний зміст ЗМІ держави. Однак сьогодні цензура, — сказав Іван Плющ, — присутня також і з боку власників ЗМІ, що часто ставить журналістів в залежне становище. Іван Плющ вважає, що на сьогоднішньому етапі цензура повинна трактуватися як будь-яка перешкода для отримання громадянами об’єктивної повної інформації. І саме в такому значенні повинна бути заборонена.

Друга істотна пропозиція пана Плюща торкалася необхідності перенесення всієї відповідальності, в тому числі судової, за зміст опублікованої інформації не на видавця, як це прийнято зараз, а безпосередньо на журналіста. Це дасть журналістам можливість, на думку Івана Степановича, відстоювати свій обов’язок давати неупереджену інформацію.

На жаль, судячи з виступів, що прозвучали далі, ці дійсно важливі пропозиції не були почуті і ніким не обговорювалися. «День» збирається продовжити власну дискусію (розпочату задовго до слухань у ВР) з цих проблем. Тому сьогодні ми даємо перші коментарі учасників слухань в ВР, а також суб’єктивний погляд на проблему свободи слова журналіста Миколи Несенюка (який на собі відчув специфіку свободи слова в Україні, причому не з боку влади, а з боку «націонал-демократів»).

Продовження теми на стор. "День України"