Відповідь енергозалежності

Європейський Союз нові виклики, які постають перед цією спільнотою, зустрічає традиційно — підготовкою відповідних документів. Не став виключенням і підхід Брюсселю щодо збільшення стійкості Євросоюзу до майбутніх нафтогазових потрясінь на біржах, а також зменшення енергетичної залежності від постачальників монополістів. Тимчасове припинення газових поставок рік тому через суперечку між Росією та Україною, а на початку цього року нафтових поставок тепер уже через суперечку між Мінськом і Москвою щодо митних ставок на чорне золото лише активізувало зусилля ЄС щодо забезпечення справжньої диверсифікації джерел надходження енергоносіїв.

Саме цій меті служить представлений у середу проект «Зеленої книги» щодо подальшої енергетичної політики Європейського Союзу. У цьому документі Єврокомісія закликає країни-члени спільноти одностайно скоротити до 2020 року на 20 відсотків викиди парникового газу і таким чином зменшити залежність від імпортованого палива і водночас розпочати нову «промислову революцію». «Сьогодні позначено крок, який змінить Європейський Союз. Всі члени ЄС стоять перед лицем кліматичних змін, зростаючої залежності від експорту енергоносіїв і постійного росту цін на нафту. Спільна європейська відповідальність потрібна для стабільної, безпечної і конкурентоспроможної енергетики», — заявив президент Європейської комісії на презентації нової стратегії в Брюсселі.

Офіційне затвердження енергетичної політики ЄС очікується у березні після схвалення урядами країн-членів ЄС та обговорення міністрами енергетики. Баррозу заявив, що не лише збільшення світових температур, а й подорожчання нафти, нещодавні перебої в енергопостачанні у Європі, а також, як він висловився, неприйнятна ненадійність Росії, як постачальника енергоносіїв, стали причиною необхідності нової політики в умовах нової реальності.

Зі свого боку, європейський комісар з питань енергетики Андріс Пібалгс підкреслив, якщо ЄС ухвалить правильне рішення зараз, то Європа може стати лідером для всього світу в плані індустріальної революції, розвиваючи економіку, менш залежну від вуглеводнів. «Наші амбіції — створити працюючий внутрішній ринок, створити чисту і ефективну енергетику і зробити правильний вибір у плані розробки і розвитку нових сценаріїв, якими ми будемо слідувати», — підкреслив єврокомісар.

Слід зазначити, що в числі першочергових завдань, передбачених «Зеленою книгою», є завершення створення внутрішнього ринку електроенергії та газу. На думку авторів проекту, забезпечення чесної конкуренції з боку постачальників енергії має привести до зменшення цін на ринку енергії. Експерти Єврокомісії вважають за необхідне відокремити постачальників енергоресурсів від операторів трубопроводів і енергомереж і скоротити залежність країн від постачання енергоносіїв (нафти і газу) з інших країн. В першу чергу це відноситься до Росії. Крім цього, Європі потрібні альтернативні джерела енергії і якомога швидше. На думку авторів нової енергетичної стратегії, якщо не займатися диверсифікацією і не економити енергію, то до 2030 року доля імпорту енергії в ЄС виросте з 50 відсотків до 65, що, в свою чергу, посилить залежність Європи від ненадійних постачальників.

КОМЕНТАР

Аркадій МОШЕС, експерт Фінського інституту міжнародних відносин:

— Я вважаю, що поки рано говорити про реальний запуск єдиної енергетичної політики. Для того, щоб це стало реальністю доведеться подолати доволі немалий опір великих енергетичних гігантів, передусім, німецьких і французьких, які будуть противитися лібералізації європейського ринку. Але, безумовно, публікація цього стратегічного документа є символом того, що Європа починає серйозніше сприймати проблему своєї енергетичної безпеки, що вона усвідомлює ризики, пов’язані з зайвою залежністю від одного постачальника, яким, у цьому випадку, є Росія. І що процес за останні півтора року зайшов досить далеко. Я не беруся оцінювати тимчасові рамки, коли 27 членів сучасного ЄС зможуть погодитися на те, що їм необхідно провести реально єдину, а не просто узгоджену, енергетичну політику. Дискусія з цього приводу з різною інтенсивністю ведеться останні років 10. Але сьогодні, на мій погляд, підхід Європи став зваженішим, бо усвідомлення ризиків стало серйознішим внаслідок криз, які трапилися за останні 15 місяців у російсько-українських і російсько-білоруських відносинах. Я вважаю, певні зміни, напевно, відбудуться. Але цього не станеться в середньостроковій перспективі.