Відповідальність друга
— Метою мого візиту було отримати безпосередні враження про те, що я чув і що читав з приводу ситуації в Україні. Особливо щодо розвитку демократичних інституцій і особливо щодо виборів, котрі відбудуться в цьому році. Я мав дуже наповнений робочий графік. Що я побачив? Україна дійсно досягла значного прогресу з часу проголошення незалежності в 1991 році, проте багато чого ще мусить бути зроблено. Добре поінформовані джерела у Відні мені розповідали, що Україна пригальмувала свій розвиток, чимало кроків зробила в зворотному напрямі. Але я хотів приїхати до Києва сам, аби пересвідчитися в тому, що відбувається, на власні очі. У Відні я поділюся тією інформацією, яку отримав після численних зустрічей, із моїми колегами- послами із 54 країн, представлених в ОБСЄ. Те, що я тут побачив, підтверджує розповіді, які чув раніше.
— Чи не вважаєте критику з боку Заходу перебільшеною? Навіть якщо існують певні проблеми, то чи не краще було б спробувати надати підтримку, а не намагатися дорікати?
— Україна потребує підтримки, й Сполучені Штати її надають. Нещодавній візит у Київ Річарда Армітаджа, «людини номер два» в держдепартаменті США, є підтвердженням такої підтримки. Водночас вважаю, відповідальність друга — не мовчати, коли він бачить, що відбуваються якісь неправильні речі. Зокрема, це стосується стану справ зі свободою слова в Україні. У Києві я мав півторагодинну зустріч з представниками різних засобів масової інформації та чув від них про ситуацію, яка склалася. Отриманiй інформації я довіряю, бо чув її від різних людей і в різних місцях. Тому те, що ми робимо, — не стільки питання критики, скільки підтримки. У такий спосіб ми намагаємося допомогти. Якщо ми справжні друзі, то повинні бути відповідальними та звертати увагу на реальний стан речей. Мій візит до Києва — не акція для критики, це намагання надати рекомендації, підтримку там, де на таку підтримку чекають і де вона може бути прийнятою. У жоден спосіб я не їхав із Відня, щоби критикувати.
— Проте поради з боку Заходу часто трактують не лише в України, але й за її межами як втручання у внутрішні справи. Приміром, не так давно російський посол Віктор Черномирдін назвав численнi візити представників США «американським десантом»...
— Думаю, що було б непродуктивно дискутувати з російським послом. Це — його погляд. Нас цікавить погляд українського народу. Люди відчувають своєю душею, хто та які інтереси висловлює. Щодо критики інших осіб, то, передовсім, вони мусять поглянути на себе в дзеркало та подумати, чиї інтереси вони висловлюють. Я знаю, чиї інтереси й чию мотивацію відстоюємо ми. Ми допомагаємо Українi досягнути тієї мети, яка була поставлена самою Україною, — рухатися в напрямі демократії. Ніхто ззовні для неї таких цілей не ставив.
