Відстали? Треба випереджати!

Під час візиту до США Віктор Янукович зокрема взяв участь у заходах в рамках ініціативи «Партнерство «Відкритий уряд», повідомила прес-служба глави держави.

Міжнародна ініціатива «Партнерство «Відкритий уряд» була висунута президентом США Бараком Обамою під час 65-ї сесії Генеральної асамблеї ООН у вересні 2010 року. Головна її мета — сприяння прозорості державного управління, боротьба з корупцією та активізація більш широкого залучення до цих процесів представників громадянського суспільства. Партнерство матиме три основні напрями співробітництва: між урядами, між громадянськими суспільствами та між представниками приватного сектору.

Як повідомляє УНІАН, напередодні візиту Віктора Януковича до Сполучених Штатів глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін зазначив, що Україна «планує приєднатися» до цієї ініціативи.

Отже, держава візьме на себе зобов’язання розробити національний План заходів до Бразильського саміту, що відбудеться 22 березня 2012 року.

«Програма «Відкритий уряд», прозорість, доступність, залучення до цих процесів громадянського суспільства, громадських організацій — це наше майбутнє... Ми маємо звикнути жити у прозорому світі, — сказав Віктор Янукович, коментуючи ініціативу. — Що більше людей ми будемо залучати до управління державою, то більше суспільство знатиме про те, чим займається влада, які підходи до вирішення певних питань вона використовує, то більше ми об’єднуватимемо здорове суспільство на шляху модернізації нашої країни».

На жаль, так звані реформи, що впроваджуються нинішнім керівництвом держави, не містять в собі глибокого розуміння того, що таке здорове суспільство, та якою має бути український модернізаційний проект. У цьому сенсі показовою є також історія російської силіконової долини Сколково. Очевидно, що в сучасному світі (та ще й враховуючи як історію України, так її реалії) відкритість країни тісно пов’язана з модернізацією: якісні перетворення в країні потребують прозорості й навпаки: шлях до відкритості має супроводжуватися модернізацією.

Якщо Україна справді приєднається до згаданої ініціативи, якщо ми дійсно не боїмося відкритості та «прозорого світу», це мало б означати: нам є що показати. А якщо в хаті кутки неметені...

Головний редактор «Дня» Лариса Івшина час від часу повторює: «Ми так відстали, що можемо виявитися попереду...» І справді. У цьому — не стільки констатація нашої відсталості, скільки рецепт для того, як її подолати. Ми не зобов’язані долати шлях та повторювати помилки постіндустріальних суспільств. Зараз, коли в країні в результаті «реформ», по суті, знищена промисловість, ми можемо відразу взятися за новітні технології.

Утім, соціополіси, інформаційне суспільство... Усі ці ідеї вже звучали. Це та реальність, яку Україна могла побудувати ще після 1999 року. Великий модернізаційний проект країни був виписаний у другій, конструктивній, частині програми, з якою йшов на президентські вибори 1999 року відомий політик Євген Марчук. Придворні «науковці» тоді іронізували: це, мовляв, Томас Мор і Кампанелла... Минуло 12 років блукань між хатою і коморою. І що в підсумку? Нам будь-що, хочуть того «вгорі» чи ні, доведеться братися за те, чим сьогодні живе цивілізований світ. Зокрема Східна Європа, де ми мали шанс стати одними з лідерів...

Поки світ не став зовсім «прозорий», ми ще маємо шанс повернутися до «санітарної норми». Відкритість, як і свобода, повинна мати якісне наповнення. Навіщо вона Україні? Передусім для того, щоби відкрити шлюзи можливостей для найкращого всередині країни.

Який інтелектуальний супровід повинна отримати українська відкритість? Та якими мали би бути острівці модернізації? Про це «День» запитав експертів.

«МОДЕРНІЗАЦІЯ НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИ БЕЗ ВІДКРИТОСТІ»

Олександр БАРАНОВ, член Координаційної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України:

— Відкритість — це не синонім модернізації. Відкритість, на відміну від модернізації, може бути мотивована зовсім іншими посиланнями. Але те, що- це точно. Стратегія і шляхи модернізації не можуть генеруватися в закритих умовах, особливо якщо йдеться про масштабні соціальні проекти. На етапі своєї підготовки модернізація (реформа) має отримати доволі широке обговорення як у суспільному середовищі, так і — що найголовніше — в експертному. Тоді всілякі ризики і невикористані ресурси можуть бути враховані максимально. Тобто відкритість не завжди дорівнює модернізації, але модернізація точно дорівнює відкритості.

Що стосується відкритого уряду, то це не тільки, і навіть не стільки інформаційна відкритість діяльності урядів, що, звичайно, сприятливо впливає на зниження рівня корупційного фактору і призводить до деякого підвищення якості урядових рішень. Але, на мій погляд, концепція «відкритого уряду» має означати те, що функціонально уряд має бути відкритим для забезпечення прав та інтересів громадян. Кожен громадянин, який відчуває потребу в послугах цього уряду, повинен мати можливість безперешкодно їх отримати. За нинішніх умов уряд повинен працювати як система масового обслуговування: всі повинні отримати до неї доступ на однаково високому якісному рівні, при цьому відмова з будь-яких причин — технологічних, бюрократичних тощо — має бути мінімізована. І найголовніше: ця система повинна працювати, умовно кажучи, цілодобово, а за фактом — упродовж усього того часу, коли це необхідно громадянам. Так я бачу відкритість уряду.

Необхідним компонентом відкритого уряду є адміністративна реформа, раціоналізація системи державного управління від самого верху до селищних рад. Сьогодні, враховуючи співвідношення чиновників і громадян, а саме те, що один чиновник у своїй сфері відповідальності повинен надати адміністративну послугу тисячам або навіть десяткам тисяч громадян, необхідна технологічна підтримка, та, що називається технологіями електронного уряду. Ось цей перехід, його стратегічне і тактичне планування, визначення основних організаційних і технологічних рішень, все це вимагає якісного інтелектуального ресурсу. Це перше. Друга необхідна умова — це наявність технологічного, фінансового та організаційного ресурсу. А це означає, що повинна бути політична воля, необхідно організаційне ядро високого рівня, здатне залучити експертне інтелектуальне середовище для постановки задачі, для планування, а в подальшому — здатних менеджерів для втілення цих планів в життя.

В принципі, будь-яка держава може це зробити. У будь-якої нації є інтелект, є ресурси, є здібні особистості, які можуть запрацювати за наявності політичної волі. Справа навіть не в матеріальних можливостях. Від усіх можливих варіантів рішень в ідеології відкритого уряду, реалізованих за рахунок розумно залучених і використаних ресурсів, ефект буде приблизно однаковий. Головне не у фінансуванні, а в постановці завдання, функціональності і в раціональній реалізації планів.

У нас в країні політична воля, спрямована на реформування країни в будь-якому сегменті життя соціуму, практично може бути підтримана інтелектуальною елітою, але за умови раціональної організації цього цінного ресурсу. А також достатньої відкритості до думки експертного товариства і сприйнятливості до тих пропозицій, які генерує суспільство.

«ПРЕЗИДЕНТУ ПОТРІБНА ПРОЗОРІСТЬ»

Іван ПЄТУХОВ, президент групи компаній «Адамант»:

— Наше суспільство, а особливо його інтелектуальна частина, вже давно готове до відкритості. Адже інформаційне суспільство у нас почало зароджуватися тоді ж, коли й у всьому світі — на початку 1990-х. І той кістяк ентузіастів, які розпочали цей процес в Україні, витрачаючи на нього свої гроші, без будь-якої підтримки держави, залишився й нині. Тому як тільки буде потрібна увага і вплив від влади, і держава почне видавати позитивні імпульси для розгортання інформаційного суспільства (а це автоматично означає відкритість), то ніяких великих проблем не буде.

Але водночас, як кажуть, справа залишається в деталях: у чиновниках та органах місцевого самоврядування. І от якраз саме ці «деталі» гальмують рух України до відкритості. Наприклад, органи місцевої самоврядування, всупереч резолюції самміту Міжнародного союзу електротехніки, зараз намагаються встигнути заробити на широкосмуговому доступі до інтернету, всіляко монополізуючи цю галузь. Мені відомі приклади, коли в селі інтернетом має право займатися тільки близький родич голови сільради і ніхто інший.

Якщо буде хороше політичне замовлення на ІТ, Україна отримає дуже потужний імпульс для економічного і соціального прориву, більш того, я впевнений — політичного також. Адже ні для кого не секрет, що ІТ-галузь є одним із найпотужніших локомотивів розвитку країни.

Але одного бажання Президента замало. Треба, щоб був рух із двох боків — із боку влади (як вищих, так і місцевих її ешелонів) та з боку суспільства. Адже бажання і воля Президента — це з одного боку, а треба, щоб було бажання з боку чиновницького апарату, адже президенти у нас міняються, міністри — теж, а от чиновники третього-четвертого рівнів за останні 20 років майже не пройшли жодної ротації, обростаючи корупційними схемами і навіть встановлюючи спадковість передачі влади й клановість.

Я знаю, що в Україні є люди в бізнесі, в науці, у сфері освіти, які хочуть, щоб Україна йшла шляхом модернізації й відкритості, і готові її вести цим шляхом, але їм потрібна допомога зверху. Вони стукають, пишуть листи, звернення, але влада, особливо місцеві органи, до сьогодні залишаються глухими щодо цих сигналів. До того ж законодавча база, наприклад, прийнятий нещодавно Податковий кодекс є абсолютно інерційною щодо до ІТ-бізнесу.

Треба внести зміни до законодавства, зробити так, щоб інновації підтримували, прибрати всі вигадані місцевою владою механізми, які гальмують ІТ-розвиток... Якщо зверху буде наказ допомагати суспільству розгрібати «завали», то критична маса, яка на це здатна і зуміє зробити українське суспільство відкритим, уже є. Та якщо чиновники продовжуватимуть ізолювати Президента від цих проблем, продовжуючи не доносити до нього вищеназвані проблеми, то, звісно, ні про який трансформаційний шлях до відкритості й мови бути не може, все це залишатиметься тільки красивими словами, сказаними на догоду вищій світовій спільноті.

Президенту потрібна прозорість. Я як керівник великої компанії його в цьому абсолютно розумію. Та якщо прозорість потрібна Президентові, це аж ніяк не означає, що її потребує дрібний чиновник. Адже відкритий або, як його ще називають, електронний уряд нівелює вплив чиновника, він дає пряму можливість верхнім ешелонам влади спілкуватися з народом. Звісно, що ця відвертість викличе опір, і ми не перша і не остання країна, яка це переживатиме.

«ТРИ ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ ЗАВДАННЯ»

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:

— Модернізація країни — це три взаємопов’язані завдання. Це модернізація держави як інституту, тому що Українська держава як інститут є неефективною з багатьох точок зору. Друге — нам треба модернізувати економічну політику, адже це не тільки реформи, а й реакція на виклики, які формуються глобальною економікою, кризовими явищами. І третє — це модернізація технологічної сфери (технологічна модернізація виробничих потужностей). Те, що ми маємо сьогодні в плані виробничого апарату, — це все застаріле, тому важко очікувати на нову якість, на вільне економічне зростання.