Відставка уряду: опозиція програла

«Невідставка» уряду, що відбулася днями в нашому парламенті, викликала дивні відчуття: взяти, приміром, м’яко кажучи, оригінальну пропозицію Вітренко про те, щоб Петро Симоненко очолив уряд або повне зникнення з горизонту тіньового кабінету «Громади». При цьому, було помітно, що КПУ за всієї «умовності» «наїздів» ПСПУ все одно нервує — коли б чого не вийшло... Загалом, те, що відбулося, ставить більше питань ніж дає відповідей. Логіка підказує, що для самої антиурядової опозиції розгляд питання з практично відомим заздалегідь результатом, був дещо передчасним. Справа навіть не в тому, що збереження уряду показало слабість опозиції, влаштовувати шоу, приречене на поразку, мало сенс тоді, коли бажаючими відправити Кабмін у відставку було б запропоновано деякий набір суто конкретних заходів, про який можна говорити, що це «наш шлях виходу із кризи». Цього зроблено не було. Більшість претензій до КМ полягала в розповіді «страшилок» про важке життя трудящих, які у вустах депутатів, що традиційно підозрюються цими самими трудящими у ситому і задоволеному житті, виглядали досить двозначно.

Один із лідерів КПУ Станіслав Гуренко, приміром, знову говорив про «зміну курсу» Президента. Незрозуміло, з чого б це раптом Президенту взяти й змінити «курс» (якщо він у нього є) у напрямку, зручному комуністам. Крім того, пани комуністи не можуть не знати, що Президент формально не має ніякого відношення до виконавчої влади (яка й реалізовує «курс») і тому вимоги до Леоніда Кучми виглядають швидше як благі побажання.

Особливо здивувала «Громада». Чесно кажучи, я чекав великого і красивого шоу, адже ця партія першою оголосила про створення тіньового кабінету і всіляко популяризувала його ініціативи. Тепер, здавалося б, «громадівському» уряду й карти в руки: ось що роблять вони, а ось що пропонуємо ми. Але ні, справа обмежилася виступом тіньового прем’єра Тимошенко, яка, по-моєму, навіть не згадала про свій уряд.

У результаті, можна сміливо констатувати, що опозиція не вирішила жодного із завдань — ні звалити уряд, ні «виглядати красиво» якщо уряд встоїть. Відзначимо, що розрахунки на те, що далі це зробити буде легше, досить примарні. По-перше, доведеться зачекати десь до лютого (за Конституцією питання про відповідальність КМ можна розглядати один раз протягом сесії). До цього часу діяльність АП із «приручення» опозиції шляхом порушення кримінальних справ, розорення фірм тощо може значно просунутися вперед і бажаючих щось вимагати від Президента стане ще менше. По-друге, опозиції не варто сподіватися на серйозне погіршення економічного становища. Головної біди — інфляції — судячи з усього, не буде (НБУ поки що встояв) і тому економічні катаклізми можуть виникнути лише внаслідок свідомої та цілеспрямованої політики КМ, якої в уряду не було й не буде навіть при всіх можливих ротаціях. Крім того, «імперіалістичний» МВФ зазнав сьогодні жорсткої критики самих «імперіалістів» і тому, якщо вже даватиме нам гроші, то й перевірятиме, робимо ми щось чи ні, що також загальмує кризу. І останнє. Розрахунки на те, що «ми звалимо уряд потім, коли стане гірше», виглядають досить наївними. Абсолютно ясно, що про плани опозиції завжди знатиме Президент, який «зіграючи на випередження» легко й безболісно відправить КМ у відставку самостійно і чим ближче до виборів це станеться, тим більше дивідендів він отримає.

№197 15.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»