Візит Колеснікова — новий стиль
Львів’яни прискіпливо оцінюють перший офіційний візит Бориса Колеснікова як віце-прем’єра з питань Євро-2012. І дуже важливо, що цей візит відбувся саме у Львів, який з усіх міст, що прийматимуть Євро-2012, вважався досі найбільш проблемним.
Приїзд Бориса Колеснікова збігся з п’ятитисячною акцією протесту львівських студентів, які вже протягом кількох днів вимагають звільнення з посади міністра освіти і науки України Дмитра Табачника. Вчора студентів підтримала Львівська обласна рада, яка звернулася до Кабміну та Верховної Ради з вимогою звільнити Дмитра Табачника. На запитання журналістів, чи змінилася думка Колеснікова про Табачника, якого він раніше назвав «дешевим клоуном», віце-прем’єр відповів: «З цього часу я не почув аргументів, які би це спростовували».
Ігор ГУЛИК, політичний експерт:
— Я думаю, що Колесніков приїхав продемонструвати господарську хватку нової команди, тому що всі його натяки на бездіяльність попереднього куратора Євро-2012 — Васюника та більш ніж прозорі натяки на не надто фахове керівництво у Львові були призначені для того, щоби ствердити, що команда, яка зараз прийшла до уряду, має більше досвіду і більш вправна в царині підприємництва та великих інфраструктурних об’єктів тощо. А щодо якихось бонусів львів’янам, якими Колесніков хотів добитися симпатій до Партії регіонів, то, зрозуміло, що обіцянка сорока п’яти мільйонів щомісяця для Львова виглядає дуже привабливою. Але я б не квапився з висновками: треба зачекати і подивитися, звідки уряд, який стверджує, що сидить на порожній державній скарбниці, братиме такі кошти виключно для Львова.
Ігор БАЛИНСЬКИЙ, політичний експерт, викладач кафедри журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Візит Колеснікова до Львова є сенс оцінювати у двох площинах: спортивній і політичній. Якщо говорити про підготовку Львова до Євро-2012, то приїзд Колеснікова може сигналізувати для місцевої влади кілька моментів. По-перше, Колесніков дав зрозуміти, що нова урядова команда, яка займатиметься питаннями Євро-2012, на відміну від команди Васюника, діятиме вкрай жорстко і вимагатиме буквального виконання усіх зобов’язань і завдань, які будуть стояти перед владою Львова та області. Контекст висловлювань Колеснікова у Львові засвідчив, що дискусії, можливі заперечення чи постановка під сумнів якихось рішень урядової команди щодо Євро є неможливими. Візит Колеснікова став своєрідною демонстрацією сили з боку Азарова, тому що жодного разу за період «помаранчевої» влади приїзд урядової команди не був настільки представницьким. З моєї точки зору, Колесніков намагався продемонструвати жорсткість, дієвість і необхідність жорсткої виконавської дисципліни щодо Євро. Другий, політичний аспект... Не є таємницею, що Колеснікова вважають одним із найбільш жорстких менеджерів в оточенні як Ріната Ахметова, так і в урядовій команді. Мені здається, що головна політична оцінка візиту Колеснікова до Львова — це спроба продемонструвати, що в роботі команди Януковича можливими є виключно вертикальні відносини за принципом «центр—периферія», тобто Колесніков, і не лише як один із віце-прем’єрів, демонструє, що запорукою до вирішення будь-якої проблеми є виконавська дисципліна. У мене склалося враження, що для Колеснікова важливо було продемонструвати, хто в домі (а дім у «львівському» випадку — це Євро-2012) є господарем. Повторюю: присутність величезної кількості міністрів, зокрема — з питань сім’ї, молоді та спорту, та менеджерів, свідчить, що Колесніков чітко задекларував, в який спосіб нова урядова команда вирішуватиме ті чи інші важливі питання. На мою думку, це була демонстрація сили і впливовості, якщо ми говоримо про політичну оцінку впливовості цього візиту. Я не згоден із оцінкою деяких експертів, що візит Колеснікова — це загравання із Західною Україною, аби убезпечити себе від можливості спротиву у так званих вибухонебезпечних регіонах. Потрібно згадати мову цифр: єдина цифра, яка може розцінюватися в цьому контексті, це те, що Львів отримуватиме щомісяця 45 мільйонів. І це є рівномірний розподіл тих коштів, котрі уряд Тимошенко виділяв на підготовку Львова до Євро дуже і дуже несистемно, але аж ніяк не загравання, бо Колесніков всього-на-всього впорядкував те, що центр зобов’язаний конкретному регіону, і підтвердив, що зобов’язання виконуватимуться. Тому говорити в контексті візиту як про загравання — безпідставно. Але я не виключаю, що такого плану оцінки матимуть місце й у Львові, і в Києві після візиту 25 березня до Львова Януковича.
Юрій ШВЕДА, політолог, доцент кафедри політології Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Візит Колеснікова до Львова показав новий етап і новий порядок стосунків між владою Галичини та центральною владою. Якщо у попередні роки центральна влада та вищі керівники приїжджали до Західної України на якісь політичні заходи, приурочені до свят, наприклад, до уродин Шевченка, щоби підкреслити свою політичну спорідненість, то цей візит був професійним, прагматичним і позбавленим політики. І це перше, що впадає в очі. По-друге, я не побачив жодного загравання. Навпаки: візит Колеснікова був суто робочим і технічним. Навпаки, цей візит до Галичини у такий збурений, неспокійний час продемонстрував впевненість уряду в тому, що він не відчуває жодних політичних проблем, жодного страху перед Галичиною як вибухонебезпечним регіоном. Візит довів, що є загальноукраїнські проблеми, і серед цих проблем — підготовка Львова до Євро-2012, і ці проблеми треба вирішувати. Більше того, цей візит показує, що уряд зацікавлений у вирішенні цих проблем, бо готовий надавати необхідні ресурси, але не готовий до того формату, котрий продемонструвала влада на місцевому рівні. Інша справа, що місцева влада не зовсім готова до такої технічної, конкретної, професійної розмови без політики. Тому що розмови з попередньою центральною владою були на рівні регіону, який дає політичну підтримку, електоральну базу тощо. Тобто раніше це була розмова на рівних або ж, точніше, розмова на рівні «ви нам винні, тому ми можемо дозволити собі мати політичні преференції». Сьогодні цього вже немає, і візит Колеснікова чітко продемонстрував, що є питання, є проблеми, які потрібно вирішувати поза політикою. Звичайно, що для багатьох політичних сил такий характер взаємин — дуже конкретний, дуже діловий — є складним. І чи готові ми до такого діалогу?
