Влада розбещує

З одного боку, в п’ятницю і суботу відбулися дві події: прес-клуб Асоціації засобів масової інформації й шоу «Ток-ринг» (УТ-1) у прямому ефірі. І там, і там головним було питання заангажованості національного телеефіру та відповідальність за це різних структур влади. І там, і там серед учасників був нещодавно призначений президент Національної телекомпанії і голова «Укртелерадіо» Микола Княжицький. Він, з одного боку, визначив свою оцінку того, що діялося на нашому 1-му державному каналі до його приходу в крісло керівника. Тим самим він ніби підкреслював, що Президент зробив правильний вибір, відсунувши від головної телекнопки країни одних (зокрема, Олександра Волкова, власника «Гравісу»), і дозволивши змінити їх іншим (зокрема, Володимиру Сивковичу, котрий стояв за СТБ). При цьому Микола Леонідович недвозначно підкреслив підтримку команди, членом якої він є, і Кабміном, і Президентом, якщо йдеться про можливості перегляду навіть деяких нинішніх правил бюджетного фінансування каналу (принаймні про можливість ставити ці питання).

З іншого боку, ток-ринг, де автор цих рядків був присутнім у складі «журі» експертів, засвідчив, що в нашому суспільстві, як і раніше, війна «своїх» і «чужих» переважає над конструктивною позицією. З одним застереженням: сам по собі прямий ефір передачі (вперше), на якому наполягло саме нове керівництво УТ-1, говорить про дійсне бажання щось усе ж на нашому Першому національному змінити — і в сенсі якості, і в сенсі відсутності прямої цензури. Однак рівень аргументації «противників» — Івана Чижа, голови Комітету ВР iз законодавчого забезпечення свободи слова і ЗМІ, і Миколи Княжицького, — все ж зводився знов-таки до пошуку винного (ВР чи Президента, Кабміну, самих журналістів, які мовчать, і т.д., і т.п.), і, по суті, не торкнувся кардинальних причин того, що відбувається в нашому ефірі. Передусім залежність не стільки навіть від виконавчої влади, не стільки особисто від гаранта Конституції чи, скажімо, прем’єра, а від фінансово причетних до «кнопки» осіб, які вважають за можливе (і їм цю можливість надають!) керувати ефіром особисто, виходячи зі своїх, звісно ж, власних інтересів, а не суспільства.

У цьому сенсі показовою є ще одна ситуація цих днів: «розлучення» «Студії «1+1» iз Вадимом Рабиновичем (з благословення, як стверджують, Президента). Показова, з одного боку, тим, що фактично вперше в нашій країні вголос було сказано, що досі всіма зналося де-факто, але не визнавалося де-юре: на вітчизняні канали можуть мати вплив люди, котрі не входять навіть до складу їх засновників. Але з іншого — і тим, що, як виявилося, приходить час «вирішувати питання» і щодо дуже великих фігур, які мають найсерйозніший вплив на найголовніших осіб у державі. Конкуренція команд навколо трону і зміна фаворитів дозволила пану Роднянському звільнитися від впливу людини, чия репутація в очах західних інвесторів «1+1» не відповідала респектабельному іміджу каналу.

У своїх коментарях «Дню» Олександр Роднянський був украй обережний, підкресливши лише, що відхід від Рабиновича не означає переходу «1+1» в опозицію до Президента. Що він лише не любить олігархів як таких незалежно від прізвищ, будучи упевненим в їхній особливій шкоді для суспільства. Бо «на відміну від державної влади (якою б вона не була), — сказав Олександр Юхимович, — яка знає обмеження закону, олігархія не знає ані законодавчого, ані морального табу». Прогнозувати подальший хід подій навколо «1+1» пан Роднянський категорично відмовився. І, треба думати, не даремно: навряд чи Вадим Рабинович, для якого вплив на популярний канал був головною картою в його великій політичній і бізнесовій грі, так просто змириться iз втратою.

З точки ж зору глядача, а отже, і поки що мовчазного електорату, основна проблема нинішнього моменту в розвитку наших ЗМІ така: чи вдасться Україні, в інформаційному полі якої пертурбації явно ще тільки розпочинаються, встановити деякий баланс противаг? Баланс, який дозволив би вижити у вітчизняному ЗМІ хоча б мінімальній частинці об’єктивності, що народжується в боротьбі різних інтересів. Чи владу Гаранта буде абсолютизовано, у тому числі й завдяки передачі контрольних повноважень над ЗМІ лише в одні руки?

Р.S. До речі, коли верстався номер, авторові вдалося зв’язатися з Миколою Княжицьким, який прокоментував твердження газети «Зеркало недели» (№43 вiд 24 жовтня 1998 р.) про те, що «і Перший канал, і «Інтер», і СТБ, і низку державних обласних станцій Володимир Сивкович буде курировати під час передвиборної кампанії особисто». Пан Княжицький заявив наступне: «Як би це пафосно для багатьох не звучало, я намагаюся працювати в інтересах країни. Наскільки я знаю, Володимир Сивкович дотримується тих же позицій. А коли такого роду особистість з’являється серед людей, які звикли працювати інакше, використовуючи у тому числі й інтриги, він стикається з абсолютним нерозумінням логіки своїх дій. У результаті всі його вчинки вони пояснюють, виходячи виключно зі своєї логіки». Що ж, думається, вже найближчий час покаже нам, чи настільки вже ці люди не мають рації.

№205 27.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»