Вода чи отрута?

Що ми знаємо про черевний тиф чи, скажімо, холеру? Ми хочемо думати, що ці небезпечні пошесті, які у середні віки буквально косили населення цілих міст і держав, остаточно подолані цивілізацією, яка спорудила високотехнологічні централізовані очисні споруди водопроводу і каналізації та ретельно стежить за станом рідини, яку використовують люди для пиття та приготування їжі. Справжні цивілізації, дійсно, значною мірою розв’язали ці проблеми. У нас же вони стають дедалі небезпечнішими і потребують розгляду на рівні з іншими національними загрозами.

У травні цього року в місті Шахтарську на Донеччині спалахнула епідемія черевного тифу. Причина її легко передбачувана. До зруйнованої внаслідок надмірного старіння водопровідної системи житлового будинку потрапили каналізаційні стоки. Хто може дати гарантію, що те саме не станеться в масштабах будь- якого іншого міста? Адже обладнання водопровідно-каналізаційних систем наших міст безнадійно спрацьоване і зношене.

Днями Федерація профспілок України на вимогу профспілки працівників житлово-комунального господарства звернулася до Кабінету Міністрів у зв’язку з критичним станом житлово-комунального комплексу та можливими катастрофічними наслідками його руйнації для життя і здоров’я населення України. У зверненні наголошується, що близько половини каналізаційних агрегатів відслужили свій строк і вимагають заміни, чверть очисних споруд водопостачання повністю замортизовані, а ще 20% — вважаються ветхими та аварійними. Водні об’єкти, з яких подається у будинки так звана питна вода, забруднені патогенними бактеріями, вірусами. Поверхневі джерела водопостачання, тобто ріки і озера, забруднено пестицидами, органікою, фенолами, нафтопродуктами. Окрім того, щодоби у водойми України, які водночас служать і джерелами водопостачання, скидається близько чотирьох мільйонів кубометрів недостатньо очищених стічних вод. Більше того, туди ж потрапляють і зовсім не очищені, а лише трохи розбавлені водопровідною водою стоки об’ємом 370 тисяч кубічних метрів.

Фахівці визнають, що ні технічна, ні санітарно-гігієнічна надійність водопостачання і очистки стоків в Україні за таких умов не гарантується. В багатьох населених пунктах так звані тверді побутові відходи складуються з порушенням усіх санітарних умов і забруднюють підземні водні джерела. Так діють на природу навіть 90% звалищ у гірських і курортних регіонах. Тож дивно, що населення України щороку скорочується лише на 300 тисяч чоловік...

У жовтні минулого року Президент України видав Указ «Про прискорення реформування житлово-комунального господарства» , але жодних наслідків його реалізації ще не відмічено. Держава, уряд, центральні органи виконавчої влади по суті усунулися від комунальних проблем, повністю передавши їх у розпорядження дотаційних, а відтак залежних від милості центру регіонів.

Тим часом не виконується навіть вимога згаданого указу Президента про погашення заборгованості перед житлово-комунальними підприємствами за субсидії на оплату відповідних послуг, надані населенню. Борг відділів субсидій вже перевищив 1,1 млрд. гривень. Не в повному обсязі виділено кошти і на програму житлових субсидій у держбюджеті-2000, хоча перехід на стопроцентну оплату житлово-комунальних послуг майже вдвоє збільшив кількість сімей, що отримують такі субсидії.

Ці обставини не додають трудового «ентузіазму» і працівникам житлово-комунальної галузі. 80% її підприємств мають заборгованість із зарплати (чотири-п’ять місяців).

Головний інженер виробничого об’єднання «Харківкомунпромвод» , яке є найбільшим в Україні підприємством з водопостачання населенню і промисловості, Віктор Колотило сказав «Дню», що програм розвитку галузі і, зокрема, водопостачання більш ніж досить, але всі вони, як і державна політика щодо цієї проблеми, нічим не підкріплені. Держава комунальників не фінансує і не дає інвестицій на розвиток, а місцеві бюджети, за словами В. Колотила, не задовольняють і половини потреб підприємств, які значною мірою відповідають за санітарно-гігієнічний і більше того — санітарно-епідеміологічний стан регіонів. Як повідомив головний інженер, в області розроблена і затверджена грунтовна програма розвитку водопостачання, нагальність якої підтверджено висновками комісії з центру. До прем’єра було надіслано відповідне прохання про допомогу. Але відповідь звучала так: грошей немає, шукайте їх за рахунок підвищення тарифів. Отже, відповідальність за технічну відсталість підприємств, що загрожує безпеці громадян, уряд перекладає на їхні ж плечі. «Оце й уся програма», — з сумом говорить фахівець. Тим часом коштів не вистачає не лише на розвиток, а й на оперативну щоденну діяльність. Питання стоїть так, що комунальне господарство може і зовсім зупинитися. З наступного року в Україні набирає чинності новий державний стандарт на воду, наближений до європейських вимог. За словами В.Колотила, у Харківській області ледве виконується і нині діючий стандарт, тоді як у багатьох інших містах навіть про це не доводиться говорити. А новий стандарт буде недоступним майже для всіх — без реконструкції, фінансових вливань вийти на нові високі вимоги просто неможливо, вважає В.Колотило. На його думку, у зв’язку із запровадженням нового стандарту підприємства змушені будуть просто зупинитися, адже за порушення норм передбачена кримінальна відповідальність. Водночас В.Колотило не виключає надзвичайних подій у підвідомчому господарстві кожного дня. З трьох підприємств країни, які виробляли хлор, що використовується для знезараження питної води, працює лише одне. Його керівники заявляють, що на всіх їхньої продукції не вистачить.Тож можлива зупинка значної частини водопроводів України. Складна ситуація і з коагулянтом — речовиною, що використовується для очистки води. Після приватизації Миколаївського глиноземного заводу, який є монополістом з цієї продукції, нові господарі відразу ж підняли у 2-3 рази ціни. Купувати сировину на таких умовах водопроводи вже зовсім не здатні.

Отож запитання — вода чи отрута — чимдалі стає все менш риторичним і видається, що держава, уряд не мають права його ігнорувати.

ДО РЕЧІ

У середу вранці багатотисячний натовп жителів Дніпропетровська, що протестували проти підвищення тарифів на комунальні послуги, перекрив рух на центральному проспекті міста й оточив будинок міськради, де мала розпочатися чергова сесія. Розлютовані пенсіонери скандували антиурядові лозунги, співали «Інтернаціонал» і навіть спробували перевернути іномарку.

Нечувана за рівнем пристрастей акція протесту, якій до цього передували мітинги у всіх районах міста, змусила депутатів змінити порядок денний і приступити до обговорення «тарифної» проблеми.

Добряче потривожений таким станом речей мер Дніпропетровська Іван Куличенко визнав, що підвищення цін на газ та електрику, а як наслідок цього, і комунальних платежів, поставили місто у досить скрутне становище. Гарячу воду подають епізодично, відпущені ліміти на газ не перевищують 20 відсотків від потреби, а минулої ночі з цієї причини на Нижньодніпровському трубному заводі ледь не сталася велика технологічна катастрофа. Через відсутність газу на межі зупинки і зруйнування опинилася мартенівська піч. Врятувати її вдалося, лише перекинувши на завод увесь газ лівобережної частини Дніпропетровська.

Зі слів мера, платити за газ за нинішніми цінами 7 млн. гривень щомісяця місто не спроможне, оскільки й раніше платежі ледь перевищували половину цієї суми. Вихід Іван Куличенко бачить один — дніпропетровцям потрібно домагатися, аби комунальній сфері міста продавали газ, який добувають в Україні і на території області. Причому, за ціною, що не перевищує 25 доларів за тисячу кубів. Тільки в цьому разі міське господарство може звести кінці з кінцями.

Гострою ситуацією в центрі міста спробували скористатися депутати від лівих партій, які завимагали скасувати рішення міськвиконкому про підвищення комунальних тарифів. Двогодинна дискусія закінчилася несподівано: міський голова запропонував компроміс і погодився припинити згадані рішення міськвиконкому. Воднораз дніпропетровські депутати постановили створити представницьку комісію, яка поїде до Києва і проситиме у вищих інстанціях дешевого вітчизняного газу. Про результати мер Дніпропетровська пообіцяв повідомити депутатам і жителям міста рівно через тиждень. Коли пристрасті притихнуть.

Вадим РИЖКОВ, «День»