Воля людини — проти палички Коха
Згідно з останніми даними нацкомітету Товариства Червоного Хреста України, кожні 25 хвилин від туберкульозу помирає один українець. Лише за дев'ять місяців цього року паличка Коха позбавила життя 160 киян. Різке зниження якості життя українців, що проявляється в погіршенні соціальних умов, недоїданні, відсутності елементарної профілактики, житті в стані стресу, не дозволяє фтизіатрам сьогодні робити оптимістичні прогнози. У той же час туберкульоз, як і менш небезпечні інфекції, — захворювання не абстрактне. За кожним випадком захворювання — конкретна, часто знівечена, доля...
В інституті Шалімова його називали неординарною особистістю. У руки столичних хірургів він потрапив з важким діагнозом «опік стравоходу». Півтора роки «харчувався» через трубки катетерів. Був період, коли важив 40 кілограмів. Пережив кілька дуже складних операцій. Після однієї з них лікарі запідозріли у свого підопічного туберкульоз. Так 51-річний Валентин Журавель, родом із Корсуня-Шевченківського Черкаської області, у минулому лейтенант військ протиповітряної оборони, потім токар станкобудівного заводу, а тепер пенсіонер й інвалід другої групи, опинився у відділенні терапії Київського інституту фтизіатрії та пульмонологїї імені Ф.Яновського АМН України.
У знаменитий НДІ зараз, за словами Валентина Петровича, потрапити просто. І вільних ліжок, чого раніше не спостерігалося, в палатах вистачає. Плати у благодійницький фонд інституту 220 гривень (на харчування) — і лікуйся на здоров'я. Щоправда, на ліки також потрібні чималі гроші. Тільки одна упаковка (на п'ять днів) препарату ципробай коштує півсотні гривень, а всього на лікування йде не менше 400 гривень. Досвідчений Валентин Петрович (в інституті він утретє) стверджує, що є й більш «круті» варіанти лікування, якщо хвороба запущена. А знайомі з хірургії розповідають, що витрати на операцію середньої складності становлять близько 4 тисяч у вітчизняній валюті.
А колись же, за оповідями бувалих, і ліки були безкоштовними, і годували нібито абсолютно унікально — «як на флоті». Зараз хворим і на думку не спадає чогось вимагати — вони чудово обізнані, що інститут у боргах, як в шовках. На фоні сторонньо-байдужого ставлення суспільства вони радіють уже тому, що, на відміну від деяких тубдиспансерів, медперсонал у клініці ім. Яновського особливий, душевний.
Мешканці палати, в якій лежить наш співрозмовник, прикинули, що одне ліжко-місце обходиться державі (теоретично) не менш як у дві тисячі гривень щомісяця. Сусіди не вірили, але суперечки затихли, коли на очі потрапила газета з розповіддю про один лікарняний день Елізабет Тейлор ціною в... $8,5 тис.
— Для мене тут курорт, — стверджує Валентин Петрович. — Адже в інституті Шалімова, де я лежав п'ять разів, медики не могли однозначно відповісти, чи буду я взагалі жити. Тоді мене буквально повернули з того світу. Я знав людей, які свідомо зводили рахунки з життям, але я до таких не належу. Туберкульоз легені, звичайно, — не радість, але... Я хочу жити — і живу.
Як би не було погано, варто все ж жити і сподіватися, — впевнений він. — Тим паче, що навіть у лікарняній палаті залишаються маленькі, але справжні радощі: спілкування з товаришами по нещастю, читання книг, прогулянки на природі, зустрічі з рідними, дружиною і дочкою, без чиєї допомоги на свої 60 гривень пенсії він навряд чи протримався б. А ще йому допомагає величезне бажання «пожити ще, щоб побачити, чим все те, що діється в країні, закінчиться».
Продовження теми на стор. "День за днем"
