«Вправи у творчості» за кошти держави

Кілька редакторів ЗМІ Київщини дійшли думки, що «ідею про роздержавлення комунальних ЗМІ узагалі слід зняти з порядку денного». Цей висновок став результатом обговорення на спеціальному засіданні законопроектів про роздержавлення ЗМІ, запропонованих Національною спілкою журналістів України й Українською асоціацією видавців періодичної преси. Як зазначається у відкритому листі, який підписав, зокрема, голова Ради редакторів комунальних ЗМІ Київської області Віктор Глущенко, прийняття такого закону призведе до закриття абсолютної більшості міських районних і районних газет, радіо та ТБ, оскільки «можливість їхньої діяльності сьогодні багато у чому залежить від фінансової допомоги засновників — районних і міських рад та держадміністрацій». На думку авторів листа, потрібно виробити програму підтримки національних ЗМІ, включаючи, передусім, забезпечення економічної самостійності ЗМІ (?! — М.М. ), а вже потім їхнього поетапного роздержавлення. Прокоментувати цю позицію «День» запропонував Михайлу ВЕЙСБЕРГУ, президенту Української асоціації видавців періодичної преси, що активно лобіює законопроект про роздержавлення друкованих ЗМІ:

— Україна — благодатний край для розвитку газетно-видавничої галузі. Опитування читачів, яке проводила наша асоціація рік тому, показало, що понад 80% українців читають газети не рідше разу на тиждень, а більша частина — щодня. Це величезна читацька аудиторія, розмірам якої можуть позаздрити багато країн. Дуже швидко зростає і рекламний ринок, що, загалом, видно і зі сторінок газет, які здатні цю рекламу збирати. Таким чином, газети мають, з одного боку, велику групу покупців-читачів. Із другого боку, зростаючу групу рекламодавців, які — оскільки українська економіка розвивається — витрачають на цю рекламу дедалі більше грошей. У такій ситуації говорити, що друковані ЗМІ не можуть існувати без державної підтримки, — просто паразитизм. До нашої Асоціації входять близько ста газет, у тому числі — маленькі (наприклад, газета м. Козятина Вінницької обл., м. Дружківки Донецької обл. тощо). Це газети, які вирішили не чекати чогось від держави, а працювати, йти до своїх читачів, покращувати якість, іти до рекламодавців і пояснювати їм (а на місцях потрібно пояснювати), що слід давати оголошення до газети і тоді бізнес краще розвиватиметься. Й у цих газет усе нормально. А ті, хто нині підняв крик, хочуть, як і раніше, висіти на бюджеті. І, звісно, вони ніколи не погодяться на приватизацію, оскільки це означає: «йдіть і заробляйте на своє існування, перестаньте випрошувати». І, зважаючи на це, дуже хочеться підтримати позицію голови НСЖУ Ігоря Лубченка, який (здавалося б, людина, яка не належить до молодої формації) розуміє, що це ганьба — просити у держави. Подивіться, у ході минулої сесії Верховної Ради (і я думаю, що з цього почнеться нова сесія) тривала гостра дискусія про скасування пільг для незаможних — на це не вистачає грошей. Водночас, за нашими попередніми оцінками, понад 100 млн. грн. щорічно витрачають на підтримку місцевої преси. Скажімо, дитячий садок або інтернат для людей похилого віку не може заробляти. А газета може. Лише треба подивитися на неї не тільки, як на місце, де можна вправлятися у творчості, а й як на продукт, який слід продавати. Навчіться його продавати, а потім вправляйтесь у творчості. Багатьом газетам це вдається — у тому числі й державним. Українські газетярі — це той самий національний виробник. І багато хто з них уже хоче (і може) працювати самостійно, не випрошуючи у держави. І вони чекають на закон про роздержавлення ЗМІ. Є ще один нюанс. Газети, які сидять «на бюджеті», мають можливість абсолютно не думати про читача, бо не читач оцінює гривнею їхню роботу, а, наприклад, міськрада, для якої головний критерій — не потреби читачів, а те, надрукували чи не надрукували якийсь черговий звіт міськради, чи є фотографія голови міськради в газеті тощо. Так, є різні думки стосовно того, як здійснювати роздержавлення друкованих ЗМІ. Наша асоціація, наприклад, вважає, що газети потрібно виставляти на аукціон (при цьому трудові колективи повинні мати певні пільги), а Спілка журналістів вважає, що газети слід безкоштовно передати трудовим колективам. То давайте про це подискутуємо. А бюджетним грошам держава знайде краще застосування, ніж підтримка газет, які самі не вміють заробляти на своє існування.