Врятувати коаліцію

Верховна Рада вчора раптово закрилася. Після безплідних консультацій спікер Арсеній Яценюк вийшов до депутатів... і розпустив їх на два тижні. По округах.

— За календарним планом у нас два тижні роботи в комітетах і округах. Я не вважаю, що ця ситуація «розсмокчеться». Це не та ситуація, яка сама собою розійдеться. Буде якесь вирішення. Але це той час, який дасть можливість політичним силам далі продовжувати внутрішньополітичні консультації, — заявив спікер.

Дійсно, просто так нинішня ситуація «не розсмокчеться». Криза не може тривати нескінченно. Вона має чимось закінчитися — або смертю коаліції, або її чудесним видужанням.

Нині в НУ-НС намагаються «уламати» Івана Плюща. Його голос міг би бути порятунком для коаліції. На вчорашньому брифінгу В’ячеслав Кириленко зазначив, що з Плющем ведуться консультації. Мовляв, відпрацьовуються всі варіанти поновлення необхідної кількості голосів для результативного голосування. Хоч, мабуть, консультації в цьому випадку потрібно вести не з Плющем, а з Банковою...

Інші два варіанти виходу з кризи невпинно озвучують регіонали — це переформатування коаліції або дострокові вибори. І хоч пан Чечетов уже до серпня обіцяє нову коаліцію, з цих двох варіантів переформатування — наймалоймовірніший варіант. Для того, щоб це сталося, потрібно, щоб одна з двох фракцій (БЮТ або НУ НС) ухвалила рішення провихід в односторонньому порядку з коаліційної угоди. В НУ-НС необхіднео 37 голосів, в БЮТ — 79. На цей момент це нереально. Максимум, що може «нашкрябати» Балога в «Нашій Україні» — це осіб 10—15. Не більше.

Значить, залишаються перевибори... А це просто катастрофа для міжнародного іміджу країни. Тоді можна буде ставити жирний хрест на всіх євроатлантичних планах України. В очах європейського співтовариства ми перетворимося в країну перманентної кризи (якщо вже не перетворилися). Не кажучи вже про те, яку невимовну радість доставимо північному сусіду. Перетворимося в отаку «страшилу демократії» для росіян.

Так що вихід один — не чекаючи рішення КС, шукати злощасний голос. Як завгодно й де завгодно.

Що чекає країну у випадку розвалу коаліції? Міркують регіональні експерти «Дня»...

КОМЕНТАРI

Володимир ПРИТУЛА , політолог, Сімферополь:

— Нинішня криза політичної коаліції ще раз підтверджує недосконалість «відреформованої» української Конституції і необхідність її зміни. Але зміни не під окремих політиків, а у відповідності з світовими традиціями демократії, й зробити це мають не політики, а вчені.

Можливий розвал правлячої коаліції оцінити однозначно не можна. З одного боку на фоні недосконалої Конституції — це ще один негативний катаклізм, яким можуть скористатися вороги України навіть для ліквідації незалежності країни. Важливий негативний наслідок розвалу коаліції — також політична анархія і тривалий період невизначеності, який може наступити. Негативно на суспільних настроях також позначаться почуття розчарування більшості народу, який поклав на «помаранчеві» політичні сили свої сподівання про вступ України до Європейського Союзу та НАТО. Важливий фактор цього розчарування — постійна війна між Президентом та прем’єр-міністром, яка дуже негативно впливає на суспільну свідомість та настрої народу.

Разом із тим можна сказати, що період, коли нинішня політична коаліція не може проявити політичну волю для наведення порядку в країні, теж не може тривати довго. І цілком можливо, що він завершиться розвалом нинішньої коаліції і швидким формуванням нової коаліції політичних сил під орудою Президента, і він уже їхніми руками приведе Україну до Європи та до цивілізованого світу. Цілком можливо, що саме ті політичні сили, які сьогодні картинно виступають проти НАТО, насправді роблять це не тому, що вони так вже проти цивілізації, а тому, що саме так вони уявляють собі боротьбу з політичними опонентами. Писав же Янукович, що в 2008 році він бачить Україну в НАТО. І не тому, що він такий пророк. А тому, що вступ України до ЄС та НАТО — це політичний детермінізм, за яким будуть вести країну всі політичні сили, які утворять будь-яку коаліцію, крім найбільш маргінальних комуністів та «вітренківців», звичайно, які діють не за власним велінням, а за вказівками з-за кордону. Отже, вступ України до клубу цивілізованих країн світу на правах його повноправного члена та на умовах захисту суверенітету і ефективної безпеки, — це в інтересах не лише «помаранчевих», але і в інтересах передової частини Партії регіонів, і в інтересах будь якої політичної сили, яка не є васалом Росії. Отже, чим скоріше це буде зроблено — навіть ціною певних політичних катаклізмів, як розвалу коаліції політсил, які не здатні проявити політичну волю, тим краще для країни. Україна не може більше перебувати в сірій зоні світової політики.

Михайло ВЕРИГІН, економічний оглядач, м. Донецьк:

— Майбутнє коаліції сьогодні важко прогнозувати. Безумовно, якась коаліція в парламенті буде, інакше він не може існувати. Але перспективи цієї коаліції — коаліції БЮТ і НУ-НС — дуже примарні. Вона спочатку була створена з двох суперечливих блоків, у яких дуже багато між собою нестиковок. І рано чи пізно це мало виявитися — можливо, не у вигляді виходу з коаліції окремих депутатів, але постійні сварки, неузгодженість у голосуванні прогнозувати можна було. Певний час ця коаліція трималася за рахунок залізної волі Юлії Тимошенко. Але внутрішні процеси навіть їй, вочевидь, було не під силу зупинити, тому в коаліції й почалися розбрат і вагання, симптомом яких став вихід двох депутатів із коаліції. Цей крок парламентарів називають зрадою, але я б так його не оцінював — на мій погляд, це нормальний стан людей, які хочуть вийти з під політичної таморальної опіки лідерів партії. Це процес реальний, бо скільки не кажуть у БЮТ і НУ-НС, що їхні списки найчистіші й найпрозоріші, всі ми чудово розуміємо, що це далеко не так, і дуже багато людей туди потрапляють не за принципом прихильності до ідей лідерів, а за принципом — «застовпити за собою крісло». Тому, я гадаю, довгого майбутнього в цієї коаліції не буде. Ще якийсь час вона протримається — доки не буде прийняте рішення Конституційного Cуду або ж доки одна з фракцій не вирішить вийти з більшості, але не більше того.

Що до дострокових парламентських виборів, то особисто мені здається, що вони будуть, скоріш за все, в листопаді — грудні. Однак тут можливий і другий варіант — якщо буде досягнуто певного компромісу, можливо, що вибори пройдуть у березні — квітні майбутнього року, але будуть уже об’єднані з президентськими. А переформатування коаліції, про що дуже багато хто говорить, скоріше за все, не буде, бо воно вигідне лише одній фракції — НС-НУ. Рейтинг цієї політичної сили й так невисокий, і ні на чергових, ні на дострокових виборах вона багато голосів не набере, тому «примазатися» до якоїсь потужної сили — БЮТ або Партії регіонів — їм би, звичайно, хотілося. Але ні БЮТ, ні Партії регіонів переформатування непотрібне, тому що це буде зовсім не зрозумілим для їхніх виборців. І жодні розмови про те, що це на благо держави, заради стабільності, на велику частину електорату абсолютно не подіють. Тому я думаю, що хоча країну й чекають переговори про зміну парламентської більшості, переформатування коаліції як такого не станеться, а якщо і станеться, то, я вважаю, це буде великою помилкою і великою дурістю.

Валерій ДАНИЛЕВСЬКИЙ, політолог, м. Донецьк:

— У нашій країні все можливо — і переформатування коаліції, і дострокові вибори. Що стосується коаліції, то я можу сказати всім зрозумілі речі: де-юре вона є, де- факто її немає. Якщо керівництво фракцій коаліції зможе якось переконати тих двох зрадників, які вийшли з коаліції — один із БЮТ, інший із НУ-НС, щоб вони добровільно написали заяви про вихід ще й із фракцій і склали депутатські мандати, то тоді в коаліції немає проблем — вона відновиться. Другий варіант — переконати Плюща, який зі своїм голосом міг би відновити в коаліції рівновагу і дати 226 голосів. Плющ — це ще один резерв, із яким доцільно працювати, однак у цьому плані має передусім попрацювати лише Президент.

Третій сценарій — дострокові парламентські вибори. Проте вони, в принципі, не вигідні всім, окрім Партії регіонів і БЮТ. Практично всі політичні сили, крім цих двох, із точки зору електоральних симпатій перебувають під великим питанням — серед них і блок Литвина, який хоч і приндиться, однак на дострокових виборах не наполягає. Президенту також дострокові вибори не потрібні, тому що «Єдиний центр» як партія взагалі зараз ще не набув жодної політичної ваги, а НУ-НС може повторити «успіх» київських виборів і взагалі не пройти до парламенту. Тому, я гадаю, глава держави на дострокові вибори не піде, а в Україні вирішуватиметься питання зміцнення демократичної коаліції. Будь-який інший формат коаліції на сьогодні неможливий, хоча, за великим рахунком, Партія регіонів, на мій погляд, домагається саме цього. Вибори для неї — це шантаж. Вона в ідеалі б хотіла створити якусь іншу коаліцію, відправити уряд у відставку, але в них поки не виходить ніяк без «Нашої України» або БЮТ що-небудь змінити в парламенті.

У результаті, я думаю, все йде до того, що шляхи виходу з сьогоднішньої кризи шукатимуть передусім за допомогою реанімації нині діючої демократичної коаліції. Можливо, буде ухвалено закон про імперативний мандат, який, згідно з рішенням Конституційного Суду, цілком правомірний і не суперечить Конституції. За допомогою цього закону проблема зради депутатів вирішуватиметься швидко й ефективно.

Хоч як би там було, сьогодні дуже складно прогнозувати, чим саме закінчиться ця ситуація, але, я гадаю, все ж варіант дострокових виборів розглядатиметься лише у крайньому випадку.

Віктор РАДЧУК, політолог і політтехнолог, м. Житомир:

— Демократична коаліція на сьогодні дійсно недієздатна, що люди, небайдужі до долі України, сприймають із болем. Щодо блокування роботи парламенту з боку фракції Блоку Юлії Тимошенко — в ситуації, що склалася, мабуть, іншого виходу їм не залишилося. Не думаю, що Юлія Тимошенко боїться звіту уряду у Верховній Раді — не такий вона прем’єр- міністр.

Прогноз Арсенія Яценюка — або нова, тобто широка, коаліція, або нові парламентські вибори — виглядає цілком реальним. Найбільш ганебний останній варіант, але він же найбільш імовірний. І ще він дуже небезпечний. Тому що, в разі, коли нові вибори відбудуться навіть восени, явка громадян очікується найнижчою за всі роки незалежності, аби дотягти до 50%. За таких умов всі політичні гравці, я маю на увазі парламентські партії, мають істотні шанси зменшити своє представництво у Верховній Раді. Хіба що якась партія висуне дуже просту популістську програму і зможе, принаймні, повторити свої показники весни 2006 року або осені 2007 року. Цілком можливо, що потраплять до парламенту деякі нові сили, які матимуть яскравих лідерів. ВО «Свобода», наприклад. Не виключено, що Юрій Луценко піде в самостійне «плавання» із своєю «Народною самообороною» і теж пройде. Можуть також потрапити туди соціалісти. Для «Нашої України» питання нових виборів дуже складне. У народників Володимира Литвина, можливо, збережеться той же рівень.

Варіант широкої коаліції, або, як її зараз часто називають у політичних колах, «ширки», на даний час важко спрогнозувати. Це, зрозуміло, повинні бути: фракція Партії регіонів з частиною фракції НУ-НС, яку переламають, плюс блок Литвина. Але проблематичним є наявність 37 депутатів від НУ НС, які готовіна таке піти. Не думаю, що до цієї коаліції увійдуть комуністи, оскільки вони розуміють її примарність. Але тоді в ній буде десь 232 мандати, що не набагато більше ніж зараз. За «ширки» шанси на президентство нинішнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко збільшуються. Широка коаліція також можлива, якщо такий хід подій пов’язувати із змінами Конституції, які встановлять обрання Президента парламентом.

Обидва варіанти — дострокові вибори і широка коаліція — дуже небезпечні для державної незалежності України. Я вже не кажу про перспективи демократизації країни, про які все більше забувають. Про пов’язані з цим питання приєднання до ПДЧ щодо членства в НАТО і подальшого вступу до неї. Варіант збереження нинішньої коаліції за таких умов був би найкращим, але про можливість такого варіанту я вже казав. У цій ситуації ризик втрати незалежності країни дуже значний. Велика провина лягає на Президента Віктора Юшенка. Але у своїй історії ми знаємо Президента Михайла Грушевського, який привів Україну до краху. А Ющенко не Бог, і не моральний авторитет. Дострокові вибори будуть з його «подачі», і на них гроші Ріната Ахмєтова будуть «на всю катушку» працювати на багато партій. У новому складі парламенту голова Секретаріату Президента Віктор Балога із спільниками розраховують на створення широкої коаліції, в тому числі із залученням до співпраці із Партією регіонів ВО «Свобода», яка має провокаційний характер і схожа на український аналог російської ЛДПР Володимира Жириновського, а також «Нашої України». В той же час будуть намагатися знизити роль Віктора Януковича, якого сподіваються позбутися.

У наступній виборчій кампанії багато буде залежати від поведінки основних політичних гравців. Якщо спостерігатиметься якась поляризація сил, громадянам легше буде зрозуміти, кому віддати голоси.

Щодо якихось позитивних перспектив, можна було б висунути ідею великого круглого столу з укладанням суспільного договору. Але такий варіант виглядає проблематичним з огляду на зовнішнє втручання в наші справи насамперед з боку Росії. Хоча нібито наші політичні сили «подорослішали».

Підготували Микита КАСЬЯНЕНКО, Валерій КОСТЮКЕВИЧ, Ганна ХРИПУНКОВА, «День»