Всі по наметах?

Сьогодні в Київській мерії повинні відбутися переговори членів ініціативної групи підприємців, що торгували раніше в підземних переходах і на станціях метро, з представниками міської влади. Рішенням Київміськадміністрації від 11 вересня 2000 року з цими громадянами «тимчасово, до завершення інвентаризації і отримання відповідних узгоджень від міських служб», припинене підписання орендних договорів.

«Не можна одним розчерком пера позбавити роботи чотири тисячі чоловік», — сказала «Дню» одна з потерпілих — приватний підприємець Світлана Бойко. За її словами, підприємці вимагають від міської влади повернути їм робочі місця, і, якщо це не буде зроблено протягом двох днів, залишають за собою право вдатися до акції протесту — встановити перед київською мерією наметове містечко. «Ми дуже миролюбно настроєні, в нас тільки економічні вимоги, — стверджує С.Бойко, — нам не потрібні ці намети — нам потрібні наші робочі місця. І як тільки нам їх повернуть, ми готові сісти за стіл переговорів і вирішувати разом iз владою, де і як розміщувати надалі торгові точки, а також нові торгові майданчики. Ми вже по півроку ніде не працюємо, а вони нас годують обіцянками: ми вам знайдемо... Ні, нехай нам спочатку щось запропонують, а потім ми зможемо змінювати місця роботи, якщо ми тут комусь заважаємо».

Проте підприємці не мають особливих надій на успіх переговорного процесу з чиновниками і реально готуються до акції протесту. У понеділок, в ході пікетування Київміськадміністрації і Київради, вже відбулися перші контакти з міською владою, що залишили в людей досить негативні враження. «Рівно через годину після того, як учора ми повернулися на свої робочі місця, — говорить С.Бойко, — одного з учасників акції (як вони кажуть — заводіїв) викликали до міліц і ї і погрожували: якщо ви виставите намети, ми їх знесемо, а вас «пов’яжемо», заберемо всіх до міліц і ї і будемо окремо з кожним розбиратися». «Але нас зупинити вже не можна, — продовжує С.Бойко, — вчора нас було п’ятсот чоловік, а завтра, незважаючи на погодні умови, буде набагато більше. Більшість серед нас — жінки, інстинкт самозбереження у нас розвинений дуже добре, адже за нами діти, але ми готові на все — хоч так голодна смерть, хоч інакше». Світлана Яківна пояснює, що якщо у підприємців ще є залишки обігових коштів, які зараз просто проїдаються, то наймані продавці, що залишилися без робочих місць, і цього позбавлені.

Тим часом голова постійної комісії міськради з питань власності Віктор Білич, у відповідь на вимогу повернути людей на роботу, запропонував їм, зi слів С.Бойко, спочатку взяти участь в конкурсі. А коли вона почала розповідати йому про те, що вже знає своїх покупців у обличчя, і вони навіть заходять до неї додому за замовленим товаром, запропонував: «То, може, вам простіше торгувати, сидячи вдома?». «Він не розуміє, — говорить С.Бойко, — що за мною люди, для яких я створила робочі місця. А їм що робити?»

Конфлікт між дрібними київськими підприємцями, що справно сплачують всі податки і вирішують самостійно проблему зайнятості столичного населення, і міською владою виник не сьогодні. У зверненні, направленому днями депутатам Київської міської ради і підписаному лідерами підприємницьких об’єднань Ватутінського, Подільського, Жовтневого, Ленінградського районів, а також згадуваної групи підприємців, якi працюють в підземних переходах і метрополітені, вказується, що влада вдається до дій, несумісних з тим, що декларується в ухвалених програмах розвитку малого підприємництва. Каменем спотикання між владою і середнім класом, що зароджується, стали горезвісні малі архітектурні форми, а інакше кажучи ятки та кіоски, які є робочими місцями десятків тисяч киян. Як вказується в документі, «незважаючи на наші численні звернення, звернення уповноваженого з питань захисту прав підприємців по місту Києву М.Георгієвського з приводу наших скарг щодо недолугої, заплутаної і дорогої системи оформлення дозвільної документації на розміщення малих архітектурних форм, органи міської влади не вживають заходів щодо виправлення ситуації». Дрібні підприємці столиці готові співпрацювати з владою в справі цивілізованого оновлення і реконструкції архітектурних форм, що використовуються для торгівлі, але не згодні з сьогоднішніми методами безапеляційного знищення їхнiх робочих місць.

Таку практику автори звернення характеризують як «політику знищення саме наших робочих місць», здійснювану під виглядом боротьби за наведення порядку в столиці. А насправді вона свідчить про «перерозподіл сфер впливу» в торгівлі на користь великих підприємств, «більш вигідних владі».

Продовження теми на стор. "Суспільство"