Висока напруга
Учора Секретаріат Президента країни деякий час перебував під впливом високої напруги, що її випромінював приблизно тисячний пікет працівників обленерго, які прибули до столиці з шести областей України, де, за деякими відомостями, готується силове захоплення цих стратегічних підприємств.
А 23 лютого, у День захисника Вітчизни, політичні сили продовжували дискутувати про те, яку історичну подію треба взяти за основу для цього свята. І навіть дивно, що нікому не спала на думку пропозиція закріпити в цій даті пам’ять про найостаннішу «битву», бодай і корпоративного масштабу, що цими днями відбулася на території нашої країни. Адже також, з одного боку, нібито захист інтересів Вітчизни! А з іншого, — як демонструють останні події, спроба силовими методами, небезпечними для конкретних людей і суспільства загалом, відстояти свої справжні або уявні корпоративні права.
Ідеться про відомі події навколо «Чернігiвобленерго», які деякі держчиновники високого рангу намагалися подати як малозначимі та несуттєві для політичної й економічної ситуації в країні. Хай би хто був правий або винний у цьому конфлікті, він є своєрідним червоним прапорцем як для української, так і для світової громадськості. Цей сигнал показує, що в Україні а) слабке законодавче поле, б) слабка виконавча влада, в) непридатна судова система і г) сильні корупція, мафіозні структури та якісь нерозв’язні протиріччя в бізнес-середовищі.
Учора досить емоційний аналіз цієї ситуації провів Володимир Плечун — заступник директора компанії «Укренергоконсалтинг», що представляє інтереси українських приватних обленерго. Але, не хочеться його образити, при цьому юрист опустив, мабуть, головний наслідок цих подій — їх вплив на інвестиційний імідж нашої країни... Чим більше в нас виникатиме таких конфліктів, тим складніше залучатимемо іноземних інвесторів (та й вітчизняних також) у нашу економіку.
Але повернімося до «бойових дій» на обленергівському полі. У викладі Департаменту зі зв’язків із громадськістю МВС України вони мають такий вигляд. У середу о 13.55 до чергової частини Чернігівського міськвідділу Управління МВС надійшла інформація від працівника приватної охоронної фірми «Балу» про те, що невідомі особи намагаються проникнути на територію «Чернігiвобленерго». У зв’язку з цим охоронці цієї фірми застосували зареєстровану газову зброю.
На місце інциденту виїхала оперативно-слідча група. Працівники міліції встановили, що приблизно 40 осіб із застосуванням сили проникли на територію «Чернігiвобленерго», розбили вікна, виламали двері. Я к встановили працівники міліції, зіткнення сталося через рішення Солом’янського районного суду Києва, згідно з яким керівництво «Чернігiвобленерго» було передане від голови правління Юрія Лісняка, обраного загальними зборами акціонерів 28 квітня 2001 року, до Михайла Мальованого. Останній уклав договір із київською приватною охоронною фірмою «Стелс-плюс», працівники якої й намагалися захопити об’єкт, вилучити документи та печатку голови правління ВАТ.
О 15.40 міліціонери розблокували будівлю, а активних правопорушників затримали та доставили до Чернігівського міського та Деснянського районного відділень міліції.
І тут не можна не сказати про деякі дивацтва. По-перше, міліція, як зазначив Плечун, прибула на місце пригоди зі спізненням — тільки через сорок хвилин після початку штурму обленерго, — і, таким чином, не виконала своєї місії з охорони майна (в тому числі й державного) і, головне, із захисту людського життя. По-друге, вона у своїй реляції чомусь умовчує про те, що нападники не тільки розбили вікна, а й зруйнували диспетчерський центр, що забезпечує координацію роботи всіх підрозділів компанії, а також моніторинг стану розподільних мереж області. За словами Плечуна, це завдяки чистому випадку не призвело до енергетичної катастрофи, причому не тільки в Чернігівській області, а й у всій Україні. При цьому Плечун не без осуду навів думку міністра палива й енергетики Івана Плачкова, який не вбачив у чернігівському конфлікті «нічого страшного».
«Це слова не енергетика, а політика», — охарактеризував таку позицію Плечун, акцентуючи, мабуть, на загрозі для стабільності енергосистеми. Але ще більш небезпечно, коли таке ставлення до проявів організованого бандитизму демонструє політик... (Пікетники розповіли «Дню» про численні звертання по лікарську допомогу потерпілих серед персоналу «Чернігівобленерго», який оборонявся від нападників.)
Щоправда, після звернення енергетиків нормально й оперативно спрацювало Міністерство внутрішніх справ, заслуживши їхню подяку. Утім, правоохоронці Чернігова аж ніяк не все зробили так, як треба. Виявляється, затриманих «штурмовиків» через 15 хвилин відпустили, і вони через короткий час знову концентрувалися неподалік від офісу обленерго. При цьому проти них, попри заяви потерпілих, не було порушено жодної кримінальної справи... А МВС насправді, за словами Плечуна, має над чим попрацювати — напередодні цього нападу енергетики виявили опори лінії електропередач, із яких зняли підтримувальні троси, що могло призвести не лише до аварії, а й до людських жертв. Підозра в цьому злочині також падає на людей у чорному...
Невідомий українському правосуддю й натхненник конфлікту. Кілька компаній «Енергостандарт», одним із власників якої є відомий великий бізнесмен Костянтин Григоришин, заявила, що зовсім непричетна до спроб силового захоплення низки обласних енергопостачальних компаній України (обленерго), які відбулися протягом останніх днів. «Енергостандарт» займається виключно бізнесом, і всі господарські спори збирається вирішувати виключно законним способом — у судах», — заявив уповноважений представник групи. Але Плечун із цією заявою не згоден. «Це він послав людей, які били працівників підприємства «Черніговобленерго», — говорить обвинувач і наголошує, що готовий відповідати за свої слова в суді.
Нагадаємо, що Григоришин у листопаді 2004 року продав половину належних йому акцій восьми обленерго — «Дніпробленерго», «Запоріжжяобленегро», «Полтаваобленерго», «Сумиобленерго», «Черніговобленерго», «Львівобленерго», «Тернопільобленерго» і «Прикарпаттяобленерго» — співвласнику Приватбанку Ігорю Коломойському. Останній повідомив, що домовленість передбачала викуп ще 30% акцій обленерго у пов’язаних із народним депутатом Григорієм Суркісом компаній, а потім — спільне з Григоришиним управління ними. Однак у грудні 2004 року між Коломойським і Григоришиним стався конфлікт. Самостійні спроби останнього на початку 2005 року перехопити управління обленерго не увінчалися успіхом. Держава, якій належать блокуючі пакети акцій кількох перерахованих обленерго, у конфлікт не втручається. І це, слід зазначити, не йде їй на користь, оскільки в громадськості складається думка, що насправді вона стоїть саме на боці сторони, яка активно нападає і яка, схоже, має перед цією владою якісь заслуги...
А ось судова влада, можливо, небезкорисливо, в цьому випадку зайняла вельми однозначну позицію. Коротка фабула корпоративного конфлікту полягає в тому, що Солом’янський суд (м. Київ) вжив заходів із забезпечення позову одного із членів наглядової ради «Черніговобленерго», у якому на основі прийнятого ще минулого року рішення цього органу треба призначити нового голову правління. Але більш ніж дивно, що представлений у суд як доказ протокол засідання наглядової ради (його Плечун продемонстрував журналістам) не забезпечено не лише печаткою, а й навіть підписами членів цього органу. Не менш дивно, що рішення Солом’янського суду, як стверджує Плечун, слово в слово повторює прийняте ще рік тому рішення Дарницького суду, що також наказав змінити керівництво підприємства. Плечун у розмові з журналістами наголосив, що погоджується з висловленою як опозицією, так і владою думкою про те, що країні вкрай необхідна судова реформа. «Почнімо її з судді Солом’янського суду», — пропонує Плечун. (Як з’ясувалося в ході прес-конференції, Юлія Носулько — автор судового позову, що лежить в основі силового конфлікту, своє звернення до суду відкликала.)
Уранці автор розмовляв із учасниками пікету біля Секретаріату Президента. Електромонтер зі Львова Богдан Щербина сказав «Дню»: «Ми приїхали до Києва, щоб відстоювати свої права на нормальну працю. Якщо це було в Чернігові, то не можна відкидати, що те саме станеться й у нас. І найцікавіше, що влада на цей напад, де били людей, ніяк не реагує».
