Як відсвяткували?

«Нарешті!» — хтось сказав учорашнього ранку, збираючись на роботу після безкінечних Великодньо-першотравневих свят, а хтось й засумував. А все залежить від того, чи справді відпочила людина чи просто розслабилася — за чаркою й застіллям. Різниця дуже велика, бо перше передбачає організацію часу, а друге — навпаки. Тому й наслідки від традиційного для українців святкування за столом — плачевні: в Державній службі автомобільних доріг України «Укравтодор» стверджують, що за останні 10 днів у нас на заміських дорогах різко збільшилася кількість автомобільних аварій. Так, лише 4 травня, за інформацією ДАІ України на наших дорогах сталося 550 дорожньо-транспортних пригод, в яких загинули 24 людини, а 194 отримали поранення. За даними експертів, всі нещастя — з вини водіїв, а основна причина — їхній нетверезий стан. Підсилюють негативне ставлення до великої кількості вихідних й думки деяких економістів, які стверджують, що тривале святкування вибиває людей з робочого графіка. Але чи насправді все так погано? Можливо, українцям потрібно переглянути підходи до свого відпочинку і зробити його якісно іншим? Про це розмірковують експерти «Дня».

Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, професор, заступник директора Інституту соціології НАНУ:

— Для більшості людей довготривалі вихідні — це чудова нагода добре відпочити. Щодо символічності травневих свят, то все більше громадян сприймають їх як початок теплого сезону, а ідеологічні засади Першотравня мало кого хвилюють. Із часом це свято втрачає свій радянський смак, можливо, колись його взагалі не буде. Взагалі мене дивує, чому ніхто не цікавиться тим, чому ми відпочиваємо ще й на релігійні свята? Дехто може зауважити: чому я повинен не працювати, якщо я атеїст? Так само ніхто не може пояснити того принципу, що коли Великдень святкується у неділю, то вихідним стає ще й понеділок. Проблемами свят, і не лише радянських, а й релігійних, повинна займатися Верховна Рада, адже нині церква не існує окремо від держави. Нам треба порівняти, скільки святкових днів існує за кордоном, вирахувати середню цифру і запровадити це в Україні. У мене складається таке враження, що незабаром ми святкуватимемо всі релігійні свята, починаючи від часів середньовіччя. Врешті-решт, чому ми маємо відміняти радянські свята, а феодальні відтворювати? Щоб вирішити цю проблему, треба створити спеціальну комісію при Верховній Раді, залучити фахівців, опитати громадську думку, як люди сприймають ці свята, чи дійсно для них важливіше відпочивати, ніж щось зробити для себе чи країни. На цих підставах варто виробити спеціальні законодавчі засади, які регулюватимуть кількість святкових днів.

З одного боку, відпочинок — це непогано, а з іншого — ми відкладаємо всі свої справи на певний час. Але вирішити цю проблему самотужки громадяни не можуть, потрібна підтримка держави. Як варіант розв’язання цієї проблеми можна винести це питання на всенародний референдум. Але в будь-якому разі це справа не тільки самого суспільства, а й законодавчих органів.

Ольга ТИМЧЕНКО, доктор медичних наук, професор, завідувачка лабораторії генетичного моніторингу Інституту гігієни і медичної екології:

— Я все сприймаю крізь призму впливу на здоров’я — шкодить тривалий відпочинок здоров’ю чи сприяє зміцненню. Свята — це шанс людям добре відпочити. До того ж, велика кількість вихідних днів дає людям можливість впорядкувати городи, відправити поминальні дні на кладовищі. Аби набратися нових сил, а не втратити ті, що є. Відпочинок потрібно спланувати й організувати — він має бути активним та цікавим. Я — за поширення таких способів проведення вільного часу, як спортивні змагання, участь у культурних акціях типу Параду вишиванок — це набагато краще, ніж застілля з випивкою та переїданнями. Адже надмірне розслаблення вибиває людей з трудового ритму, знижує працездатність. Якби хто порахував, що ми втрачаємо та що отримуємо від цих свят, то, думаю, що втрати б переважили. Я кажу не тільки про матеріальні витрати: традиція нашого народу відзначати свята за допомогою чарки — чомусь по-іншому ми ще не здатні — дуже негативно впливає на здоров’я, самопочуття українців. Що стосується жінок, то вони в ці дні весь час готують щось їсти своїм сім’ям чи гостям. Не думаю, що це приносить їм багато радості. Тож слід над цим замислитися і проводити свята з користю для здоров’я. У нас попереду ще кілька святкових днів, рекомендую провести їх на природі: можливо, хтось захоче попрацювати на городі, молоді раджу їхати за місто (загоряти, займатися спортом, купатися). Відпочинок для людей різного віку — різний. Для людей похилого віку — це більше спокій і помірні навантаження, для середнього, молоді та дітей — активний. Також дуже хотілося б, щоб люди, які їдуть на відпочинок, не залишали після себе купи сміття.

Микола ШАПОВАЛ, економіст Науково-дослідного інституту праці та ринку зайнятості:

— Думаю, що окрім питання, наскільки впливають свята на економіку України, краще поцікавитися, як вибивають з робочого ритму і негативно впливають на робочий процес затори на дорогах Києва та інших міст — на моральний стан людей, трудову дисципліну. Адже вони добираються на роботу по дві години. Це — дуже важливе питання. При цьому одна справа — коли людина працює на державній роботі, інша — коли є найманим працівником в приватній сфері. Люди, які дорожать вигідною роботою, виходять з дому о шостій ранку, аби не запізнитися. І це не може не відбитися на працездатності й результативності (на щастя, нині в Києві працюють над тим, щоб удосконалити рух на дорогах — на багатьох вулицях роблять його одностороннім — Жилянській, Горького, Великій Васильківській. Також удосконалюватимуть центр міста). Рух транспорту, травматизм і дорожньо-транспортні пригоди впливають на економіку міст, тому що впливають на те, в якому моральному стані приходять люди на роботу. А те, що нам дали багато свят — то було стільки ж відпочинку і після Нового року. Думаю, що не слід перебільшувати можливі економічні витрати від нашого відпочинку, тим більше, що вихідні дні ми відпрацьовуємо. Адже люди змогли трохи змінити обстановку — навести порядок на дачі, подихати свіжим повітрям — нічого поганого в цьому немає. До речі, в Європі на Різдвяні свята теж люди довго гуляють і нічого страшного. Ще раз наголошу, що набагато гірше на економіку впливає стан наших доріг, погані розв’язки, затори та моральний стан людей, які змушені щодня це терпіти.

Олена ЛІЩИНСЬКА, кандидат психологічних наук, докторант Інституту соціальної та політичної психології АПН України:

— Нині в Україні спостерігається приховане порушення прав людини на роботі, у першу чергу — Кодексу законів про працю, стосовно тих людей, які працюють у бізнесі, тобто є найманою робочою силою у приватних структурах. Як правило, такі працівники не йдуть на лікарняні, а традиційна щорічна відпустка — у два рази коротша від передбаченої законодавством. Тому вони схвально оцінюють нагоду відпочити на травневі свята. З іншого боку, складається таке враження, що довготривалі канікули — це банкет під час чуми, адже в суспільстві постійно говорять про існування безлічі нерозв’язаних проблем. Тому для динамічно налаштованих людей, які мають певні завдання та цілі, довготривалий відпочинок є неприйнятним. А ще існує думка, яка, на мій погляд, стала трохи міфологізованою: ми погано живемо, бо, мовляв, мало працюємо. Насправді все залежить від ефективності праці: в Європі немає такого напруження та вібрації, як у нас, пов’язаних із зароблянням грошей, там це питання вирішується стабільно та врівноважено. Коли ж нашим людям кажуть, що ти мало крутишся, тому мало маєш, по великому рахунку це тільки посилює цей міф. Нині при нормальних умовах та організації праці можна працювати меншу кількість годин на день — щоб утримувати себе і вирішувати усі проблеми. Так, у Європі людина може працювати чотири години на день (а не вісім, як в Україні), цієї роботи цілком вистачає для того, аби покрити всі витрати на проживання та забезпечувати родину. Проблеми, які нині існують в Україні, треба розв’язувати за рахунок якісних змін, а не завдяки тому, що треба більше працювати, менше їсти чи більше чогось віддавати.

Взагалі для української ментальності характерно, що будь-яка діяльність оцінюється не за результатом, а за напруженням, стражданням, які докладає людина для досягнення своєї мети. Через це довгий відпочинок викликає тривогу, що ми занадто розслабляємося. В цілому масова свідомість є в кризовому стані, тому що політика, ЗМІ, коливання цін та інші фактори суттєво впливають на емоційний стан людей: негативні явища стають для людей стихійним лихом, бо вони не відчувають зворотного зв’язку і не можуть нічого з цим подіяти. Тому цей відпочинок може викликати певну тривогу, бо все-таки наші люди налаштовані на глибинному рівні долати певні проблеми і щось робити саме з напруженням. Щодо молоді, то вона сприймає цю ситуацію інакше, бо національні риси характеру відображають люди середнього та старшого віку.

Дарія ВОРОБЙОВА, учасниця Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, Харків:

— Травневі свята порадували нас своєю кількістю. Справжні великодні канікули припали всім до душі, і гадаю, що в перший робочий день всім важко вклинитися в роботу. Великдень — найбільше релігійне свято для християн усього світу, і я була приємно здивована, що традиція святити паски стає все більш популярною. Так, у Харкові на освячення пасок прийшло так багато людей, що навіть створювалася черга й міліції доводилося перекривати рух авто. Мені поталанило більше за всіх, бо я побувала на освяченні пасок і в своєму місті і в сусідньому маленькому містечку Чугуєві. Там ситуація взагалі вельми цікава. У місті 37 тисяч мешканців, а церкви як такої немає. Служби проходять у них у приміщенні колишнього музею на другому поверсі. Але, незважаючи на всі незручності, святити паски приходить дуже багато людей. Майже всю ніч священик святить паски людям, які стають кільцем навколо церкви. Чесно кажучи, я буваю в Чугуєві досить часто, але ще ніколи не бачила стільки людей на якому-небудь святі.

А взагалі великодні канікули пройшли досить весело. Було багато пікніків на природі, вилазок із друзями Сіверським Дінцем. Також я побувала з родичами в Свято-Успенській лаврі в Святогорську, дістали масу задоволення від шикарних пейзажів, атмосфери монастиря і вкотре відкрили для себе нову Україну.

Але свята не обійшлися й без сумних подій. Я кажу про, мабуть, найгучнішу трагедію в Харкові за останні років 20 — наїзд на пішоходів на зупинці. Ця трагедія потягла за собою цілу низку проблем, які існували раніше і тільки чекали на привід, щоб актуалізуватися. Наприклад, якість харківських доріг, гірше яких, мабуть, немає ніде в Україні. Хоча в цьому випадку проблема була, звичайно, не в дорогах. Наше доблесне ДАІ святкувало з усією Україною, що й призвело до відвертого неподобства на дорогах.

Трагедія торкнулася всіх верств населення. Від онуків до бабусь у Харкові всі говорять про те, що сталося. Всіх цікавить, як далі розвиватимуться події. Чи буде за заслугами покараний винний чи, як це в нас завжди буває, уникне відповідальності?

Денис ПОД’ЯЧЕВ, учасник Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, Харків:

— Свята проводив вдома та в курортному місті Святогірськ, що знаходиться на півночі Донецької області. Нагадаю, що не так давно славнозвісна Свягогірська лавра брала участь у конкурсі «7 чудес України». Вона разом із природним заповідником вважається справжньою духовною святинею Донбасу. Не дивлячись на не дуже приємну погоду, побачити красоти Святих Гір все ж таки вдалося. Як, втім, вдалося також погуляти сосновими лісами та відвідати пам’ятник Тарасу Шевченку, який хоча й не такий масштабний як пам’ятник Артему роботи Кавалерідзе, однак відомий тим, що зроблений з оргскла.

Таким чином святковий тиждень я провів у найнижчій точці Донецької області (вдома, у м. Маріуполь) й у найвищій (крейдяні гори Святогірська, які увінчують Донецький Кряж — на рівні 600 м над рівнем моря).

Марина ПАШКОВСЬКА, учасниця Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, Рівне:

— Щороку я з нетерпінням чекаю свята Воскресіння Христового. Цей день не уявляю без відвідання нічної служби в церкві та освячення великодніх кошиків. Адже в цей час відчуваєш невимовну радість, спокій, а серце наповнюється добром, теплотою та вірою, які хочеться дарувати іншим.

Хочу відмітити концерт, що відбувся 1 травня у Рівному з нагоди 1020-річчя хрещення Русі за участю гуртів: Скай, Брати Карамазови, ДДТ. Насамперед, заслуговує на високу оцінку сама ідея: у перерві між виступами гуртів на великих екранах транслювалося відео історичного змісту, у якому розповідалося про події пов’язані із хрещенням Русі. Також до участі в акції долучилося духовенство з різних конфесій. На перший погляд поєднання дивне: рок-гурти і святкування 1020-річчя хрещення Русі... Але насправді, проведена акція — це справді ефективний метод поширення серед молоді християнських цінностей, інформації про наше історичне минуле та приклад єдності.

І головне: озираючись назад, я усвідомлюю, що без рідних людей та друзів однозначно вихідні не були б такими яскравими та приємними.

Вікторія СКУБА, студентка третього курсу спеціальності «документознавство та інформаційна діяльність» Національного університету «Острозька академія»:

— Для мене Пасха — це справді сімейне свято, яке дозволяє великій родині зібратися разом. У моїй сім’ї існує традиція на кожен Великдень приїжджати до бабусі на Івано-Франківщину. Там серед мальовничих карпатських гір і досьогодні збереглися стародавні гуцульські традиції, тому Пасху святкують по-особливому. Після великодньої служби, яка закінчується десь о восьмій ранку, вся родина збирається за святковим столом, а після обіду всі дружньо знову йдуть до церкви. Тільки замість богослужіння люди спілкуються один з одним, відправляють молебні на могилах померлих. Молодь і діти граються у прямому значенні цього слова. Найпопулярнішою грою є третій лишній. При чому гра — це не лише спосіб розважитися, а й проявити симпатію до протилежної статі. Біля церкви хлопці жартома б’ють дівчат паском. Такі забави можуть тривати до пізнього вечора.

Два наступні великодні дні проходять у такому ж дусі: вранці великодня служба, а по обіді — забави на сільському цвинтарі. Другий день Пасхи на Гуцульщині називають поливаним понеділком, тому що серед гуцулів побутує звичай поливати один одного зненацька холодною водою.

Іван КАПСАМУН, студент п’ятого курсу відділення політології Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова:

— Минулі вихідні були для мене дуже насиченими. За цей час я встиг побувати на своїй малій Батьківщині (с. Виноградівка, Болградського р-ну, Одеської обл.) і повернутися знову в Одесу. Вдома мене чекала, як завжди робота на городі, бо, щоб якісно відпочити, треба перед цим добре попрацювати. Для села це є абсолютно нормальним, звичайним явищем. А потім головне — свято Пасхи, яке я провів в затишному колі своєї родини. Тепле спілкування зі своїми рідними, візити до своїх родичів, спілкування з друзями, що може бути краще, коли не буваєш довго вдома?

Скуштувавши смачну мамину пасху, красиві крашені яйця та багато іншого, рідного, я до перших чисел травня вже був в рідному гуртожитку університету Мечникова. В цей час я не знав, що найближчі 3—4 дні для мене будуть дуже плідними та пізнавальними в культурному плані. Бо одного дня, я вирішив відвідати один із місцевих музеїв, а вийшло так, що відвідав їх, аж три: Одеській археологічний музей, Одеський музей західного та східного мистецтв, Одеський музей воскових фігур. Звичайно, про кожний з них можна розповідати дуже багато. Вони володіють чисельними та рідкісними знахідками, колекціями, фігурами, але це займе чимало часу. Головне те, що я відкрив для себе багато нового, цікавого, корисного. Також за ці вихідні були зустрічі з друзями, екскурсії по історичній Одесі, прогулянки на березі Чорного моря та багато іншого. Одним словом — вихідні вдалися.

З іншої сторони, відпочинок — це завжди витрачання коштів та «виробничий застій». Як відіб’ються свята на українській економіці в її і без того не найкращі часи? Крім того, за цей час Україна втратила не лише в економічному плані. Свята були затьмарені великою кількістю трагічних смертей. Катастрофа МІ-8, «Нафтогаз-67», трагедія на зупинці в Харкові... Це тільки ті трагедії, про які говорять ЗМІ. Скільки катастроф з вини нетверезих водіїв, п’яних сутичок ще залишилось поза кадром, страшно уявити. Здається, нам потрібно ще дуже довго працювати, щоб навчитися культурі відпочинку.

Ірина ОСАДЧА, директор галереї «Ірена»:

— Особисто я не дуже люблю затягнуті свята. Вони розслабляють, після них важко повернутись до звичного ритму життя. Проте минулі свята мені пішли на корсить. В галереї відвідувачів було небагато, тому я мала можливість більше часу присвятити самоосвіті, а саме вивченню історії мистецтв. Великдень провела з друзями. Взагалі мені подобається, що з роками люди більше уваги звертають на це свято. Тепер ми вітаємо один одного з Пасхою, а не з 1 травня, більше людей стало ходити до церкви.