Як вилікувати постгеноцидність?

Така жива і болюча тема, як Голодомор, потребує особливого ставлення не в останню чергу з боку ЗМІ. Пильна увага до трагічного шмату української історії протягом багатьох років дозволяє головному редактору «Дня» стверджувати, що це повинен бути не ситуативний інтерес (від листопада до листопада, від роковин до роковин), а послідовна і цілеспрямована політика. Система, що дозволила б вилікувати наше постгеноцидне (і тоді, й зараз це визначення авторства Джеймса Мейса залишається актуальним) суспільство, має нести в собі засилля культури, пропагування цінностей і поваги до національних потреб. Початок, який тягне за собою відтворення цілого втраченого світу, необхідно закладати вже сьогодні. Величезний обсяг роботи з реставрації оригінального українськогоо світу неможливо довірити комусь одному — воля і зусилля багатьох голів і душ повинна сконцентруватися.

Невже свобода дає право телеканалам уникати відповідальності й відхрещуватися від цієї роботи? Бо насправді свобода мала б передбачати, навпаки, ініціативу. Завдання з декомунізації свідомості — це глибока і непроста санітарна робота, яка лягає на плечі журналістики і не закінчується в ніч з 22 листопада на 23, і не обмежується самою лише темою Голодомору, а росте з усвідомлення себе, своєї історії та відповідальності.

Відповідально вчинив Савік Шустер, влаштувавши під час останнього шоу пряме включення з Москви, де гостями в студії Світлани Сорокіної став російський «прогресивний анклав» — Борис Нємцов, Юлія Латиніна, Володимир Мілов. Очевидні й беззаперечні тези, висловлені цими людьми, розгромили вщент риторику депутата Держдуми Російської Федерації Сергія Маркова. Її ж один із головних спікерів у програмі — Леонід Кравчук — поблажливо і влучно назвав душевною неготовністю російського керівництва до поверння в історичне минуле. На тлі своїх російських колег українські регіонали, що завувальовано танцювали під відому дудку, виглядали не інакше, як перевертні. На ігнорування подібних персонажів і уникнення фальшивого плюралізму нарешті наважилася і програма «Майдан» на «5-му», довівши, що ефір може бути цікавим завдяки конструктивній розмові однодумців, а не завдяки шоу. І саме конструктив поряд зі згаданою послідовністю і щоденною душевною працею потрібні, коли ми говоримо про висвітлення теми Голодомору чи будь-якого іншого непростого питання, адже тільки так лікується постгеноцидність.