ЯКУ СПАДЩИНУ ОТРИМАЄ НОВИЙ МIНIСТР ОБОРОНИ?

Однак поступовий перехід на контрактну основу, зменшення кількості призовників і збільшення кількості контрактників навряд чи зніме всі проблеми. Адже низький рівень грошового утримання (зарплата військовослужбовця контрактної служби в середньому становить 250—350 грн., а це, враховуючи вічне питання з житлом, зовсім мало) не дозволить військовикам успішно конкурувати на ринку праці й залучати кваліфікованих фахівців.

Окрім цього, в законі «Про соціальні пільги військовослужбовцям і членам їх сімей» визначено список пільг, які надаються державою військовослужбовцям, що, до речі, при маленькій платні було серйозною підмогою захисникам вітчизни, однак ось вже понад рік дію всіх пільг зупинено. До того ж, якщо в часи «єдиного та незламного» молодь, котра відслужила у війську, мала можливість вступити до інституту, отримати путівку на пристойно оплачувану роботу або, на крайній випадок, набути якоїсь робітничої професії, то зараз військо є лише можливістю півтора року не думати про «хліб насущний» і жодних пільг при подальшому облаштуванні в цивільному житті не дає.

ДО РЕЧІ

З початку осені СДПУ(о) почала реалізацію нової програми юридичної допомоги тим, хто демобілізувався з війська. Як сказав «Дневі» перший заступник голови виконкому СДПУ(о) Юрій Загородній, на сьогодні працює 243 громадських приймальні, в яких працюватимуть з демобілізованими військовослужбовцями з метою надання їм юридичної допомоги та допомоги при працевлаштуванні. «Адже багато парубків, котрі прийшли з війська, самостійно не можуть пристосуватися до цивільного життя. Те ж саме, до речі, стосується й офіцерів. Так, згідно з різними даними, щорічно з армії звільняються в запас або йдуть у відставку від чотирьох (за повідомленням прес-центру Міноборони) до десяти тисяч (за інформацією директора Національного координаційного центру соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, Олега Павлієнка). Багато хто з них, за його словами, потребують допомоги, перекваліфікації, професійної адаптації.

Таким чином, якщо не звертати уваги на проблеми армії то, скоріше за все, за декілька років українське військо не зможе не те, що конкурувати на ринку праці, а буде змушена задовольнятися, м’яко кажучи, не найкращими кадрами. Тобто, ми маємо всі шанси дістати ту ж робітничо-селянську армію, але вже з гордим префіксом «професійна».