Є національна ідея!

Україна щосили намагається втягнутися в технологічний прорив, який забезпечується сучасним розвитком науки й техніки і який отримав у світі найменування «товариство знань». Але туди направилися, причому значно раніше за нас, й інші нації та країни. І, як зазвичай прийнято між людьми, у хід ідуть лікті, а іноді й кулаки. Конкуренція, як відомо, слабким не прощає. Попереду буде, безумовно, найсильніший або група найсильніших. Чи буде серед них Україна?

Поки що для цього в нас є всі шанси. Як вважають у Раді конкурентоспроможності України (її очолює відомий економіст, у минулому один із топ-менеджерів Європейського банку реконструкції й розвитку Юрій Полунєєв), для цього потрібно згуртувати українське суспільство навколо об’єднуючої національної ідеї конкурентоспроможності нашої країни на світовій арені. У викладі Полунєєва ідея звучить так: «...конкурентоспроможна в майбутньому країна, яка будує економіку знань».

Цікаво, що ідея конкурентоспроможності фігурувала в програмах усіх політичних партій, які брали участь і перемогли на останніх парламентських виборах. Значить, основа для консенсусу в цьому питанні є. Але тут важливо ще й розібратися. Природно, починати потрібно з підвищення конкурентоспроможності компаній, які постачають свою продукцію як на внутрішній український ринок, так і на експорт. Саме вони, як вважає Полунєєв, є локомотивами конкурентоспроможності галузей і країни загалом. Оцінка галузі складається з наявності в ній компаній, здатних захопити й утримувати значну частину ринку. Конкурентоспромжність країни можна розглядати як «суму», деякий синергетичний ефект діяльності національних експортерів. Причому одним із провідних їхніх показників варто розглядати постійне зростання частки продукції з високою доданою вартістю, тобто високотехнологічних виробів і технологій.

Але, на жаль, у цих перегонах ми поки що беремо участь не на «Ягуарі» й навіть не на «Таврії», а на допотопному возі. Як зазначається в доповіді Всесвітнього економічного форуму з глобальної конкурентоспроможності, «факторна» (ресурсна-цінова) конкурентоспроможність властива країнам ресурсної орієнтації з низькою вартістю робочої сили, де політична увага зосереджується, головним чином, на ресурсно- транзитно-вартісних перевагах або на виключно зовнішній динаміці, а основними інструментами посилення зовнішніх позицій експортерів є обмінний курс, стабільне макроекономічне середовище й розвинена базова інфраструктура». Будь-який економіст легко розпізнає в цьому портреті риси, властиві нашій економіці. Він також розуміє, що резерви факторної конкурентоспроможності (дешева робоча сила й традиційний експорт товарів із низькою доданою вартістю) або ж вичерпали себе, або ж зможуть зробити це в недалекому майбутньому.

Як бути? На стадії інноваційної конкурентоспроможності країни йдуть уперед за рахунок якісно нової конкурентоспроможності свого бізнесу, який від здатності абсорбувати знання й технології перейшов до уміння продукувати унікальні технології, процеси й вироби. Словом, Рада конкурентоспроможності закликає країну освоювати технологію економічного прориву. Але спочатку нам потрібно «виміряти», зрозуміти, а де ми знаходимося зараз. Для цього у світі існує система відповідних рейтингів і так звані базові матриці впливу державної політики на конкурентоспроможність країни. Починати доведеться з ліквідації критичної відсталості. Далі країна повинна буде працювати над створенням основ економіки знань. Потім вона вийде на забезпечення стійкого розвитку. І, нарешті, приступить до формування соціальної згуртованості й соціального капіталу. Ось таку програму (тут вона викладена, звичайно, більш ніж неповно й, мабуть, навіть примітивно) намітила для України Рада конкурентоспроможності. А ще він узяв на себе величезний труд постійно моніторити показники конкурентоспроможності нашої країни порівняно з іншими державами, а отже, зазначати (на першому етапі), над чим потрібно працювати, щоб ліквідувати відставання, a над чим — щоб уже тепер, негайно, вириватися вперед.

Але все це, можна з упевненістю сказати, не дасть жодного ефекту й залишиться пустими словами, зрозумілими лише обраним високочолим ученим, якщо Рада конкурентоспроможності працюватиме сама по собі, а уряд сам по собі (тут подвійне «до речі»: а) на презентацію видання цієї ради — журналу «Монітор» — представники уряду чомусь не прийшли; б) в Ірландії, яка ще якихось 20 років тому була найбіднішою країною Європи, а сьогодні, незважаючи на відсутність ресурсів і невеликі розміри території, є однією з провідних країн нашого континенту й за технологічним розвитком, і за рівнем життя, Рада конкурентоспроможності регулярно зустрічається з урядом та інформує його про те, який вигляд має Ірландія в глобальному світовому змаганні).