Євген МАРЧУК: «Потрібна міжнародна консолідація для викорінення причин тероризму»
— Який стан українських громадян? Коли вони зможуть повернутися на батьківщину?
— Стан різний: є важкий, є середній. Із 40 наших громадян ми знаємо, в яких лікарнях перебувало 32 особи. За станом на ранок понеділка 20 осіб було виписано. Декого вже забрали родичі. Із 32-х ідентифікованих українців — 17 громадян України на постійній основі проживають у Москві. Решта, ті, хто проживає в Україні. У моргу було знайдено двох громадян України, які працювали в театральному центрі на Дубровці. Ідентифікація проходить дуже важко. Із 117 осіб на вчорашній ранок було ідентифіковано тільки 55 загиблих. До Москви прибули на впізнання загиблих родичі з Одеси. Точна кількість українських громадян невідома, оскільки списки формувалися за різними джерелами (за дзвінками родичів із України, за дзвінками родичів із Москви, деякі прізвища були передані представниками російських спецслужб). Спочатку була цифра 39 осіб, потім — 42. Було також з’ясовано, що деякі російські громадяни назвалися українськими, коли пройшла інформація, що до українців може бути більш поблажливе ставлення. Сьогодні (інтерв’ю бралося вчора вранці. — Ред. ) ми готуємо першу партію для відправки додому. Вирішуються питання медичного характеру, одягу для наших громадян. Тут ми співпрацюємо з російськими властями. Головна ж робота виконується нашим посольством у Москві. Українським урядом виділено для цього кошти. Слід зауважити, що деякі громадяни втратили свої документи. Тому ми домовилися з прикордонними службами, аби в цих людей не виникало проблем при перетині кордону.
— Яка ваша оцінка рівня взаємодії російського керівництва з українським під час операції зі звільнення заручників? Чи координували свої дії росіяни з українською владою, приймаючи рішення про штурм театрального центру?
— Співпраця по штурму ні з ким не координується, про операцію абсолютно ніхто не інформується. Щодо наших громадян, то співпраця була налагоджена з самого початку на рівні міністерств закордонних справ для пошуку шляхів звільнення наших громадян. Слід згадати про намагання декого діяти в цій ситуації сепаратно. Очевидно, їхні прагнення були спрямовані на звільнення заручників. Але, з точки зору професіоналів, такі кроки неприпустимі. Для професіоналів було зрозуміло, що терористи не звільнять велику кількість заручників, у тому числі й українців. Сепаратні кроки, які не узгоджувалися з діями російського керівництва, були схожими на пропагандистські. У разі, коли в заручниках опиняються громадяни з різних країн, то тут сепаратні спроби ще ніколи ніякої користі не давали. Тому контакти когось, наприклад, із громадян України на прохання громадян України з терористами в театрі чи з тими, хто координував їхні дії, без відповідної узгодженості з російською стороною трактувалися б однозначно як загрозливі операції.
— Чи можна вважати успішною операцію при такій кількості загиблих?
— Питання треба ставити iнакше. Які б були наслідки, якби операція не відбулася? Терористи заявили про себе як про смертників ісламу, замінувавши приміщення, «упакувавши» себе вибухівкою і наголосивши, що живими звідти не вийдуть. Успішною, очевидно, може вважатися тільки та операція, в ході якої не було жодних жертв. В іншому випадку така характеристика є проблематичною. Тому тут можна говорити про оптимальність дій російських сил спецпризначення. Треба зачекати, і такий аналіз, очевидно, буде зроблено. Нам же, гадаю, недоречно оцінювати дії спецназу, коли переважна більшість наших громадян залишилася живою.
— Наскільки вірогідно, що до теракту в Москві причетні сили ззовні? Що стало причиною драматичних подій у російській столиці?
— Про причетність сил з-за кордону мають сказати самі росіяни. На сьогодні вони впевнено говорять, що акція терористів координувалася ззовні. Що стосується причин, та хоч як би терористи намагалися пояснити свої дії, виправдати їх не можна. Якщо смертники, озброєні автоматами, гранатометами, оснащені вибухівкою, загрожують життям сотень людей, то тут вже не йдеться ані про війну в Чечні, ані взагалі про російську політику.
— Якими можуть бути міжнародні наслідки московської трагедії?
— Гадаю, відбудеться посилення антитерористичної коаліції. Спостерігатимемо зростання динаміки її діяльності.
— Чи не прогнозуєте ви жорстких дій Москви щодо Чечні?
— Це не можна пов’язувати. Природа тероризму не має якогось одного джерела походження. Маємо чимало прикладів того, що це явище міжнародне. Згадати хоч би той маніакальний терор, який пережили США 11 вересня. Зовсім недавно сталися теракти у Фінляндії, на Філіппінах, на острові Балі. Повинна відбутися інтернаціоналізація зусиль держав у боротьбі проти тероризму. Постає питання глибокого осмислення причин тероризму. Проблема бідності у світі, глобалізація, визначення так званого золотого мільярда — це питання для непростого і багатогранного міжнародного вивчення. Необхідне об’єднання міжнародних зусиль не тільки на рівні спецслужб. Навіть такі великі держави, як США та Росія, маючи наймогутніші спецслужби у світі, не змогли запобігти терактам ані самі, ані в кооперації одне з одним. Переконаний, якби росіяни отримали інформацію про підготовку терактів 11 вересня, то вони б поінформували про це США. Так само переконаний, якби американці отримали інформацію із підготовки теракту в Москві, то вони б поінформували росіян. Значить, ні ті, ні інші такої інформації не мали. Хоч співпраця між спецслужбами й існує, проте вона виявилася безсилою. Сьогодні на порядку денному — консолідація зусиль на регіональному рівні, у рамках ООН для роботи з викорінення причин, які породжують тероризм (економічного характеру, поляризації рівня життя тощо). Усе це набагато складніше зробити, ніж організувати співпрацю спецслужб.
