«Євроморквинка»

Протягом останніх років частка Європейського Союзу в українському експорті виросла більше ніж удвічі. А після розширення ЄС, яке відбудеться в травні цього року, єдиний європейський ринок може вийти на перше місце зі збуту українських товарів, зрівнявшись із сумарним ринком Росії та інших країн СНД. Але як використати переваги сусідства з Євросоюзом та одночасно нейтралізувати можливі негативні для України наслідки вступу до нього нових членів? Відповіді на ці складні запитання вчора давали учасники професійної дискусії «Україна на ринку Євросоюзу».

Серед висновків учених — думка про незадовільну структуру української присутності в Європі, характерну швидше для країн третього світу та малопридатну для повноцінного входження України до економічного простору ЄС. Як зазначалося в ході дискусії, форми і методи діяльності українських компаній на цьому ринку удосконалюються дуже повільно і не дозволяють країні ефективно конкурувати у найдинамічніших його сегментах. З іншого боку, в найпривабливіших сьогодні для України сегментах європейського ринку — сільгосппродукція, метали, високі технології, — залишається багато проблем, пов’язаних з наявними в ЄС обмеженнями...

Як вийти із цього зачарованого кола? У розмові з «Днем» завідувач відділу Інституту світової економіки і міжнародних відносин професор Олексій Плотников зауважив, що внаслідок об’єктивних і суб’єктивних причин українські підприємства перебувають нині на межі можливостей відносно європейських ринків. «Структура національної економіки і результативність реформ призвели до того, що в Україні на сьогодні відсутня така високотехнологічна, наукомістка і конкурентоспроможна продукція, яку б шукав Євросоюз, — сказав Плотников. — Серед суб’єктивних причин свою роль у цій ситуації зіграв статус нашої країни, яка не є ні претендентом, ні кандидатом на вступ до ЄС, тоді як функція сусідства ще не визначена. І це накладає обмеження на діяльність українських експортерів на ринках Євросоюзу. І тому сьогодні йдеться не про те, як здійснити прорив, а як зберегти, не розгубити досягнутий рівень присутності».

Керівник департаменту євроінтеграції Мінекономіки В’ячеслав Медведєв назвав суми можливих втрат України ($370 — $390 млн.) у разi, якщо їй не вдасться домовитися з ЄС про умови торгівлі після його розширення. Проте, з його слів, надії на це ще не втрачено. І багато що як в отриманні вищих квот на торгівлю, так і статусу країни з ринковою економікою залежатиме від політичних чинників.

Директор Центру міжнародних та європейських досліджень при Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Т.Г. Шевченка Григорій Немиря в зв’язку з цим ввів в перебіг дискусії образ європейської «морквини», яка є для нас дієвим стимулом для роботи на євроринку. На думку Немирі, якщо на даний момент немає можливості отримати велику «морквину», тобто вступити до Європейського Союзу, то це зовсім не означає, що можна дозволити собі втратити шанс на дрібну, яка не менш корисна. Зокрема, дискутуючи на тему тривалості розроблюваного спільного плану дій Україна — Євросоюз, він висловився за короткостроковість (два-три роки) цього плану і запропонував нестандартний підхід до нього, котрий базується на тому, що найближчим часом, на його думку, ЄС не матиме коштів для здійснення такого плану. У цьому випадку, пропонує Немиря, хай аналогічні плани приймуть спочатку інші країни, а Україна на їхньому прикладі згодом зможе стверджувати, що без відповідного фінансування ці плани не спрацьовують, і просувати свій варіант на прийнятних для неї умовах.

Радник глави Нацбанку України Валерій Литвицький у ході дискусії висловив побоювання, що в подальші роки Україна вже не зможе забезпечити своєму експорту до Європи такий сприятливий валютно- курсовий супровід. У розмові з «Днем» він також відзначив, що країні потрібно уникнути шарпань («отримали Тузлу — припиняємо відносини з Росією, не отримали «добро» на вступ до ЄС — заморожуємо європрагнення») і покращити наявну структуру диверсифікації експорту. Разом із тим, на його думку, аналіз платіжного балансу показує, що одностороннє нарощування експорту в СНД може призвести до негативного ефекту.

Проте всі дискутанти були згодні в тому, що всі причини затримок із вступом України до ЄС та труднощі в її роботі на євроринках знаходяться всередині України, яка повільно перебудовує структуру економіки, а останнім часом ще й сповільнила адаптацію законодавства і стандартів до вимог Євросоюзу.