З «нової сторінки»

На вчорашню появу Президента Леоніда Кучми на трибуні Верховної Ради парламентарії реагували по-різному. Представники офіційно все ще «Єдиної України», об’єднані соціал-демократи та добряча половина фракції Віктора Ющенка (включаючи лідера) зустрічали Леоніда Даниловича оплесками. Комуністи і радикальні рухівці — стриманим мовчанням. А ось опозиція четвертого скликання поводилася підкреслено неввічливо. Ледве Президент приготувався викладати депутатам основні ідеї свого послання, як представники БЮТ та СПУ покинули зал засідання. Якщо згадати про бажання опозиції заслухати стратегічні завдання у виконанні Президента (на чому вони наполягали із самого початку роботи парламенту), то вчорашній демарш виглядав дивно. Тим більше, що від чотирьох комітетів (тобто від участі у законодавчій владі) соціалісти і тимошенківці не відмовлялися. Навряд чи таку поведінку слід пояснювати ідеологією та іншими розходженнями у стратегії. Зрештою, свого варіанта подальшого розвитку України, якщо не брати до уваги лозунги, наша «опозиція» так і не запропонувала. Не вважати ж стратегією личаки, піднесені Президенту соціалістами.

«Треба щось у голові мати!», розсердився Президент. І, відкинувши личак, парирував: «Я на такі речі уваги не звертаю». Після чого закликав тих, хто залишився у залі, розпочати спільну роботу «з нової сторінки», мовляв, «ще два з половиною роки працювати разом». Іноземні дипломати, які стали свідками незручної для України сцени, у свої «чисті листки» тим часом вносили відповідні записи... У іншому представлення Президентом послання парламентовi обійшлося без ексцесів. За три хвилини пояснивши депутатам стратегічне і геополітичне значення свого виступу, Леонід Кучма перейшов до речей більш відчутних.

Наріжним каменем, який заважає подальшому демократичному розвитку України, зі слів Президента, є незавершеність адміністративної реформи і недостатня «прозорість механізмів управління на всіх рівнях». «Я дав розпорядження підготувати проект президентського указу, який передбачає абсолютно нові технології управління», — підкреслив Л. Кучма.

У контексті адміністративної реформи Президент акцентував увагу на взаємодії гілок влади. Зокрема на проблемі формування коаліційного уряду. Передумовою для цього є стабільна парламентська більшість, сказав Президент, висловивши надію, що «це буде не формальна більшість, організована під поділ міністерських портфелів», а «дійова», «об’єднана ч іткою політичною програмою», «здатна забезпечити виконання цієї програми законодавчо». У випадку створення вищезгаданої Леонід Кучма заявив про свою готовність обговорювати з її представниками «усі актуальні питання». У тому числі й кадровий склад уряду («коаліційного чи іншого»), «включаючи посаду прем’єра».

Уперше за час свого президентства Л. Кучма погодився з необхідністю існування механізму імпічменту як засобу парламентського контролю над діяльністю глави держави. «Справа парламенту — ухвалити відповідний закон, — сказав Президент, додавши, — але, погодьтеся, також необхідні і механізми, які дозволяють розпускати парламент, якщо він не в змозі створити дієздатну більшість».

Разом із тим говорити про виборність голів обладміністрацій, на думку Л. Кучми, можна тільки у тому випадку, коли «в цій системі буде введено конструктивні противаги».

Одним із напрямів адмінреформи Президент визначив делегування «управлінських функцій зверху вниз, розширення повноважень регіонів і всебічний розвиток місцевого самоврядування». «Необхідно, щоб уряд і Верховна Рада спільно визначилися в цьому питанні», — підкреслив Л. Кучма.

Кажучи про економічні реформи, Л. Кучма зазначив, що бюджет України на 2003 рік повинні сформувати на новій податковій базі. І попросив народних обранців не вписувати до бюджету «нереальні цифри». «Треба жити за доходами», — сказав глава держави. «Цілком неприйнятною» назвав Л. Кучма затримку із прийняттям нового Податкового кодексу. З його слів, якщо поки немає можливості затвердити цей документ цілком, то необхідно щоб він набував чинності поетапно — розділами.

Основною хворобою економіки, крім високих і плутаних податкових ставок і пільг «окремим галузям і підприємствам», Президент назвав банківський сектор. За даними Л. Кучми, ставки за банківськими кредитами практично утричі перевищують ставки НБУ. «Я не бачу ефективних зусиль із боку Нацбанку стосовно радикальної зміни ситуації», сказав Президент.

У своєму виступі Леонід Кучма підтвердив західний вектор української зовнішньої політики. «Оптимальний вибір — повноправне членство в ЄС», — сказав глава держави, підкресливши, що політика України на світовій арені повинна бути прагматичною. «Досягнення цієї мети (членство в ЄС. — Авт. ) вимагає копіткої переговорної роботи, але зрештою все залежить від нас», — зауважив Президент. Разом із тим він підкреслив, що Україна повинна провести ефективну і цілеспрямовану зовнішню політику і в інших напрямах, зокрема «нарощувати свої зусилля транзитної держави». Спостерігачі зауважили, що, відзначаючи важливість розвитку відносин з іншими країнами, Президент України особливий акцент зробив на стратегічному партнерстві з Росією, Польщею, Німеччиною, і тільки потім назвав США. Президент також підкреслив «необхідність істотного поглиблення відносин із НАТО». Л. Кучма закликав парламент максимально прискорити роботу щодо прийняття законів у сфері боротьби з відмиванням коштів, отриманих незаконним шляхом.

Завершуючи свій 45-хвилинний виступ, Президент звернувся до народних обранців: «Мине якийсь час, і ви, як і я, підемо в історію. Але всім нам хотілося б залишитися в пам’яті людьми, які щось корисне зробили для своєї країни... Я як президент готовий до плідної співпраці, зокрема до будь-яких інституційних змін взаємодії в системі влади, якщо вони можуть привести до підвищення ефективності нашої спільної роботи на благо України. Сподіваюся, що ви готові до такої співпраці. Нехай нас надихає любов до України».

Прокоментувати послання Президента парламенту «День» запропонував народним депутатам.

КОМЕНТАРІ

Петро ПОРОШЕНКО , «Наша Україна»:

– Коли Президент являється перед Верховною Радою і відповідно до Конституції презентує своє бачення перспектив розвитку держави, це завжди добре. Нинішнє послання свідчить про те, що діалог між парламентом і главою держави можливий, і він налагоджується.

Дмитро ТАБАЧНИК , «Єдина Україна»:

– Уперше за багато років послання Президента спрямовує і Верховну Раду, і уряд, і самого главу держави на вирішення по- справжньому стратегічних завдань. Я сказав би, що послання 2002 року носить виразно інноваційний характер. У ньому чітко окреслені завдання як для Верховної Ради, так і для уряду, які в разі їх реалізації можуть зробити Україну процвітаючою державою та повноправним членом європейського співтовариства. Думаю, що мета та терміни її досягнення, визначені Президентом, цілком відповідають як внутрішньому потенціали України, так і її зовнішньополітичним можливостям. Для реалізації того, що окреслено в посланні, необхідні лише три речі. По-перше, злагоджена робота уряду та парламенту. По-друге — політична стабільність. По- трєтє, збереження наявних темпів економічного розвитку.

Борис ТАРАСЮК , «Наша Україна»:

– Тема послання мені дуже імпонує. І не лише як посадовцю, але і як людині, що десять років присвятила себе проблемам європейської інтерграції. Що стосується окремих аспектів, то ряд концептуальних засад співпраці з європейськими структурами виписані, на мій погляд, нечітко. Зокрема, залишаються незрозумілими конкретні механізми зближення з Європейським Союзом, не ясно, чи будемо ми просто поглиблювати співпрацю з НАТО, чи беремо курс на повне членство в цій організації. Є питання стосовно внутрішньої політики. Зокрема, глава держави наполягає на праві розпускати парламент в разі, якщо не буде сформована більшість. Важко не погодитись з тим, що більшість справді необхідна. Однак якщо її творити таким способом, як це робилося в ході обрання голови Верховної Ради, то як на мене, краще не треба більшості взагалі. Необхідність внести зміни до Конституції є, але я проти того, щоб ми вносили їх у відповідності з рішеннями референдуму. Існують й інші проблемні питання, які стосуються взаємовідносин Президента з парламентом. Утім, всі вони можуть бути вирішені.

Сергій ТІГІПКО , «Єдина Україна»:

– Документ грунтовний, виважений і репалістичний. Це я можу сказати як людина, що працювала в уряді і добре розбирається в різних цифрах та показниках. Що стосується відносин законодавчої та виконавчої влади, Президент сьогодні подав чудову ідею — давайте розпочнемо з «чистого листа». Леонід Кучма протягнув депутатам руку. Я вважаю, що парламент повинен відгукнутися на це, створивши більшість і почавши пропонувати конструктивні речі.

Борис АНДРЕСЮК , фракція СДПУ(О):

– Документ справляє враження цілісної, збалансованої розробки. Завдання інтеграції в євроструктури, окреслене в посланні, ставить додаткові вимоги як до представників влади, так і до суспільства в цілому. Ми всі маємо відповісти на запитання — чи готові ми до тісної співпраці з європейською спільнотою? На жаль, рівень політичної стабільності та економічні показники поки що не дають нам можливості розраховувати на те, щоб увійти в Європу прямо завтра. Працювати над змістовним наповненням європейського вектора треба ще чимало.

Віктор ПИНЗЕНИК , «Наша Україна»:

Можна ставити перед собою будь-які політичні чи економічні завдання. Однак чи будуть вони здійснені, залежить від того, чи є при владі сили, здатні до цього. Щоб проводити певні перетворення в економіці чи інших сферах, уряд повинен мати підтримку в парламенті. Це можливе лише за умов, якщо він формуватиметься більшістю.

Валерій КОНОВАЛЮК , «Єдина Україна»:

— Тези, викладені Президентом — це крок до співпраці з урядом, крок до взаємопорозуміння не на словах, а на ділі. Чи станеться це, залежить від нас, депутатів. Тобто все залежить від того, чи вистачить депутатському корпусу політичної мудрості, щоб подолати амбіційність і працювати на благо України.

Володимир СЕМИНОЖЕНКО, віце-прем’єр-міністр України:

— Сьогодні ми стали свідками досить незвичайного виступу Президента у парламенті. Як правило, у щорічному посланні формулюються найбільш актуальні завдання, що стоять перед державою у найближчому році. У нинішньому ж документі на розсуд політичної еліти та й, власне, всього українського суспільства представлена національна стратегія на все наступне десятиріччя. Такий характер послання свідчить про те, що Президент не лише залишається найвпливовішим політичним гравцем, а й думає про майбутнє, докладаючи зусиль, щоб курс на ринкові перетворення та інтеграцію України до Європи залишився незмінним і після закінчення терміну його повноважень.