ЗАБОРОНЕНИЙ ЛОВ

Однак саме період нересту є найбільш «жарким» часом для рибінспекцій, розповів «Дневі» начальник Київської обласної держрибінспекції Валентин СТОЯНЕНКО, оскільки в рядах браконьєрів настає пожвавлення — риба стає легкою здобиччю, підходить до берега настільки близько, що можна без човна закидати остень. А ятері, за його словами, браконьєри виставляють часом прямо біля берега, зайшовши у воду буквально на два метри.

За словами начальника рибінспекції, проблема браконьєрства сьогодні набула особливої гостроти й розмаху. Причина — безробіття, яке змушує людей займатися незаконним промислом. До того ж риба — одне з найлегших джерел прибутку. Про це говорить і кількість підприємців, що займаються виловом риби на законних підставах: «Декілька років тому в нас було вісім користувачів, у яких були ліцензії на лов, а зараз їх п’ятдесят», — говорить В.Стояненко. Зазначимо, що дозвіл на промисловий вилов риби може отримати будь-хто, написавши заяву, довівши, що в нього є необхідний транспорт, легально куплені сіті, які відповідають дозволеним стандартам, і, природно, сплативши ліцензію. Далі розглядається питання квот: на різну рибу вони різні — ліміт ляща, наприклад, на Канівському водосховищі — 70 тонн на рік, тюльки — 100 тонн тощо. Більше за дозволений ліміт, за словами В. Стояненка, ловити заборонено, а нелегально зробити це практично неможливо: іхтіологічна група веде облік зданої риби. Річ у тім, що згідно із законодавством, кожні десять днів підприємці зобов’язані подавати звіти, складені на підставі журналів про здану рибу. Якщо це не робиться, до них застосовуються різні заходи аж до позбавлення ліцензії.

Однак якщо легальні рибалки під страхом позбавлення ліцензії назавжди бояться виходити на промисел під час нересту, то браконьєрам тут закон не писаний. За словами глави обласної рибінспекції, протягом минулого року в Київській області за несанкціонований вилов риби було затримано 3043 особи. Як правило, розповідає начальник оперативної групи київської обласної рибінспекції Борис КОГДЕНКО, браконьєри привозять човни на машинах, скидають їх на воду, ставлять сіті й виїжджають. А вже за добу повертаються за здобиччю. «І тут найбільш складною частиною для нас є затримання — якщо інспектор не встиг захопити знаряддя лову, то довести в суді, що людина займалася незаконним промислом практично неможливо. Навіть якщо в човні лежить риба, браконьєр стверджуватиме, що купив її на березі, і ми не можемо довести протилежне. Таких випадків — маса». До того ж, за словами рибінспектора Володимира ПРАВДИВОГО, несподівано напасти на браконьєрів доволі складно, оскільки мотори на човнах у них набагато кращі й потужніші, так що не лише затримати їх зі знаряддями лову, але й наздогнати часом буває проблематично. Через такі «непорозуміння» частіше за все браконьєри, згідно з ухвалою суду, відбуваються штрафом за незаконний лов риби, який становить «величезні» гроші — від 17 до 85 гривень. Ні, звичайно, у випадках, коли має місце заподіяння особливо великих збитків рибному господарству країни (це від 50 кг і вище незаконно виловленої риби) може бути застосовано статтю 249 Кримінального кодексу, яка передбачає накладення штрафу в розмірі 1700 грн. і позбавлення волі терміном до трьох років, з конфіскацією майна. Однак цю статтю можна застосувати лише в тому випадку, якщо суду представлено вагомі докази того, що при вилові риби використовувалися заборонені знаряддя: електровудка, якою за допомогою електричного струму знищується риба, застосовувалися отруйні чи вибухові речовини, а також драчі, якими масово знищується риба. Проте, говорить Б. Когденко, найбільш поширеними знаряддями браконьєрського промислу все ж таки є сіті з дрібними вічками: їх заборонено виготовляти, зберігати, продавати й, тим більше, використовувати. Але — вони використовуються. По-перше, відповідальність за це — менша. По-друге, викинути їх у воду при наближенні інспектора легше. А якщо інспекторам навіть вдається затримати човни з браконьєрськими сітями, то, як правило, порушники твердять, що просто витягли чужі знаряддя. Довести протилежне, за словами Б. Когденка, практично неможливо. У такому випадку максимум що може загрожувати порушникам — це штраф за самостійне вилучення браконьєрських сіток.

Окрім процесуальних тонкощів, заважає ефективно боротися з браконьєрами і постійна нестача людей. Наприклад, на всю Київську область, за словами В. Стояненка, працює лише 39 інспекторів (в усій Україні — 617 чол.), що, враховуючи відстані й кількість порушників, безперечно, мало. Набрати більше не дозволяють обмежені кошти. Так, зарплатня рибінспектора становить аж 145 грн. на місяць (і це при тому, що в країні за минулий рік затримано 69603 порушника, нараховано понад три мільйони гривень збитків, вилучено — 416110 тис. тонн незаконно виловленої риби, 53014 сіток і 44059 інших знарядь лову). Грошей же на закупівлю палива для катерів, запчастин, оплату комунальних послуг, телефонів, радіостанцій тут не бачили вже чотири місяці. «І це напередодні нересту!» — засмучується В. Стояненко. Він упевнений, що коли фінансування не поліпшиться, рибному господарству країни буде завдано величезних збитків — риба не зможе метати ікру, і вже за рік нам доведеться витрачати набагато більші кошти на розведення риби.

ДО РЕЧI

У 2001 році було складено близько 7000 протоколів з порушення правил полювання (за відстріл тварин поза сезоном полювання, у заборонених місцях, відстріл заборонених видів і т. д.), повідомив «Дню» начальник управління мисливського господарства Державного комітету лісового господарства Микола ШАНДУРА. За його словами, більшість протоколів були складені працівниками органів комітету лісового господарства (58%), в результаті близько шести тисяч чоловік були притягнуті до адміністративної відповідальності, більшість із них, за його словами, «вiдбулася штрафами, загальна сума яких складає 150 тис. грн.» На 96 чоловік були заведені кримiнальні справи. Також було конфісковано 528 одиниць гладкоствольної зброї і 15 одиниць нарізного. Головні складності, говорить М. Шандура, в боротьбі з браконьєрством виникають під час офіційного сезону полювання (з другої суботи серпня по другу суботу січня), коли браконьєри розчиняються у загальній масі мисливців і відрізнити їх досить важко. До того ж сьогодні процедура притягнення порушників до відповідальності значно ускладнена, оскільки повинна здійснюватися виключно через суд. А наші суди, вважає начальник управління мисливського господарства, відзначаються надмірною гуманністю і багато чого «спускають з рук» браконьєрам. У результаті відповідальність за скоєне порушення настільки ослабла останнім часом, що браконьєрство стало практично не ризикованою справою. Порушник, стверджує М. Шандура, знає, що максимум, що йому може загрожувати, це 17 — 136 грн. штрафу. Якщо раніше часто застосовуваною мірою було позбавлення права на полювання на термін до трьох років і конфіскація зброї, то зараз і це застосовується лише у крайніх випадках.